Гірнича промисловість Африки

Країни Африки відіграють важливу роль у світовій гірничодобувній промисловості. На частку країн Африки (1978) доводилося 13,8% вартості продукції цієї галузі промисловості промислово розвинених капіталістичних країн і країн, а без урахування вартості продукції ПАР – 11,4%, тоді як в 1950 – 5,4% (без ПАР 2, 9%). За період 1950-78 вартість продукції гірничодобувної промисловості континенту в цілому зросла в 15 разів; вартість продукції гірничої промисловості капіталістичного світу за цей же період збільшилася лише в 6 разів. Цей процес значною мірою пов’язаний з швидким зростанням цін на паливно-сировинні товари, і насамперед на нафту, а після 50-х років також з початком масової розробки нафтових і газових родовищ в Північній Африці. У країнах Африки сконцентровано до 20% (без ПАР 11%) загального числа шахт і відкритих розробок потужністю понад 150 тисяч т руди на рік, розташованих в промислово розвинених капіталістичних країн і країнах; вони забезпечують до 90% усього видобутку корисних копалин в цих країнах, виключаючи нафту, природний газ і вугілля. Продукція гірничодобувної промисловості країн Африки, оцінювана в 46 млрд. Доларів (1978), складається майже на 3/4 з паливно-енергетичної сировини і лише на 1/4 з металевих руд, гірничохімічної сировини та інших видів мінеральної сировини. За загальною вартістю продукції гірничої промисловості на частку країн, що розвиваються Африки припадає більше 80%, інша частина на частку ПАР (найбільш розвиненого в економічному відношенні держави в Африці). Історично сформована експортна спеціалізація африканської гірничої промисловості обумовлює високу питому вагу країн Африки у світовому експорті мінеральної сировини і палива. Так, сукупна частка країн африканського континенту в капіталістичному експорті натуральних добрив, металевих руд і нерудної мінеральної сировини становить 7,4% (без ПАР), а в експорті паливно-енергетичних товарів – понад 15% (1979). Частка продукції гірничодобувної промисловості у ВВП країн Африки становить близько 20% (1979) і широко варіюється по країнах залежно від ступеня розвитку видобутку корисних копалин диверсифікації їх економіки.

Вузька експортна спеціалізація окремо країн Африки знаходить свій вияв у виключній залежності експортних надходжень від вивозу одного-двох видів мінеральної сировини. Так, на частку експорту бокситів припадає понад 70% експорту Гвінеї, частка виручки від експорту залізних руд становить 70% і близько 90% експортних надходжень відповідно Ліберії та Мавританії, експорт міді забезпечує до 67% і 96% експортних надходжень Заїру і Замбії, 93% і 89% експортних надходжень Лівії та Алжиру становить виручка за експорт нафти і природного газу і т. д. Гірничодобувна промисловість континенту розміщена дисперсно і значною мірою зосереджена в окремих районах, тяжіють до морських портів і зручним комунікацій. Як правило, вона представлена??одиничними підприємствами, розташованими на значній відстані один від одного. Приморсько-периферійна концентрація гірничодобувної промисловості країн Африки – наслідок колоніального минулого африканських народів і результат здійснення політики імперіалістичних держав і великих монополій, спрямованої на розробку, в першу чергу, найпотрібніших для них видів мінеральної сировини та освоєння найбільш багатих родовищ. Внаслідок цієї політики в країнах Африки спостерігається більш низька порівняно з іншими регіонами ступінь разведанности і освоєння родовищ корисних копалин. Існуюча в країнах Африки (крім ПАР) інфраструктура (енергетика, транспорт, зв’язок) розвинена недостатньо, що стримує подальше розширення гірничодобувної промисловості.

У гірській промисловості країн Африки досі значні позиції утримує іноземний капітал: саме в цю галузь направлено до 2/3 всіх іноземних інвестицій промислово розвинених капіталістичних країн в економіку африканських держав (США – 3/4). Іноземні монополії, що здійснюють експлуатацію природних ресурсів країн Африки, отримують величезні прибутки, які вивозяться з африканського континенту. Тільки американські монополії за період 1950-78 вивезли з Африки (без ПАР) прибутків на суму близько 8 млрд. Дол., Що приблизно в 7 разів перевищує приплив їх нових капіталовкладень. У 70-х роках країни, що розвиваються Африки почали активну боротьбу із засиллям іноземного капіталу в гірничодобувній промисловості та інших секторах економіки. Частка націоналізованого іноземного капіталу в Африці зросла з 50 до 70-80%, а в окремих країнах, наприклад, в Алжирі, іноземні підприємства майже повністю перейшли у власність держави. Для структури гірничої промисловості країн Африки характерний більш висока питома вага великих шахт і відкритих розробок, ніж в інших регіонах світу. На частку шахт і відкритих розробок річною потужністю понад 1 млн. Т руди в країнах Африки припадає 51% загального числа зареєстрованих шахт і розробок річною потужністю від 150 тисяч т і вище, а без урахування ПАР – 42%; в країнах Азії відповідний показник становить 34%, в країнах Південної Америки 41%. Характерна особливість розвитку гірничодобувної промисловості країн Африки – більш низька питома вага відкритих розробок. Так, частка промислових підприємств, що здійснюють видобуток корисних копалин (без паливно-енергетичних ресурсів) відкритим способом, в країнах Африки 36% (без ПАР 44%), в країнах Південної Америки 55% і країнах Азії 59%. За кількістю шахт і відкритих розробок потужністю 150 тисяч т руди на рік і вище 1-е місце займає ПАР (92 з 210), 2-е – Зімбабве (19), 3-е – Заїр (12), 4-е – Замбія (11), 5-е – Марокко (9), 6-е – Намібія (8).

До числа найбільш великих шахт і відкритих розробок (з видобутком 1 млн. Т руди на рік і більше) відносяться підприємства з видобутку залізних руд в Аннабі (Алжир), Бахарії (Єгипет), Бонге, Мано, німб (Ліберія), Руессе, Тазадіте (Мавританія), Брусі, Ліліфілде, Сайшене, Табазімбі, Мапахсе (ПАР), фосфатів в Хамравейне (Єгипет), Хурібга і Юсуфії (Марокко), Таіб (Сенегал), Фоскоре (ПАР), Тунісі, мідно-нікелевих руд в Пікве – Селебі (Ботсвана), алмазів в Орапа і Летлхакане (Ботсвана), Леценг-ла-Тера (Лесото), в ПАР, азбесту в Мсаулі і Хевлока (Свазіленд), МАШАВу і Звішаване (Зімбабве), марганцевої руди в Мванда (Габон), Маматване, Манкорпе, Мідделплатсе (ПАР), урану в Арлі (Нігер), в ПАР, мідно-кобальтових руд в Заїрі і Замбії, ряд шахт з видобутку золота в ПАР і т. д.

Питома вага країн Африки у світовій капіталістичній видобутку паливно-енергетичних ресурсів становить 12%, інших видів мінеральної сировини 27% (без ПАР 11,6%) (1977). Африка займає 1-е місце з видобутку алмазів, руд платинової групи, золота, кобальту, марганцю, хрому і ванадію, 2-е – по видобутку урану, сурми, ртуті, фосфатів і азбесту, третє – нафти, міді, бокситів, олова, 4-е – по видобутку природного газу, 5-е – залізної руди і кам’яного вугілля. Загальна вартість продукції гірничої промисловості Африки (враховуючи і продукти переробки сировини – метали та ін.) Визначалася в 50 млрд. Доларів (1977), з яких близько 30 млрд. Доларів припадало на нафту, близько 15 млрд. Доларів на негорючі корисні копалини (виключаючи будівельні матеріали). Ці пропорції можуть мінятися в основному за рахунок зміни цін на сировину, тому зміни рівня видобутку і переробки сировини менш схильні до різких коливань. (Динаміка видобутку основних видів сировини, що грають важливу роль у світовій економіці чи економіці континенту, наведена в табл.).

Видобуток нафти в Африці в 1980 перевищила 300 млн. Т на рік, що склало близько 13% від видобутку промислово розвинених капіталістичних країн і країн. Основні райони видобутку – північно-східна частина Лівії (Caxapo-Середземноморський басейн) і центрально-східна частина Алжиру, що входять до Алжіро-Лівійський нафтогазоносний басейн, а також прибережна частина Нігерії (басейн Гвінейської затоки). До числа найбільш великих родовищ із значним рівнем видобутку відносяться Серір і Зельтен в Лівії, Хассі-Месауд в Алжирі, Окан в Нігерії. Значна кількість нафти добувається в Єгипті, Габоні, Анголі, Тунісі та Конго. Загальне число діючих нафтових свердловин в Африці наприкінці 1980 становило 4522. До числа найбільш великих нафтових компаній відносяться “Shell” (60 млн. Т на рік, Нігерія), “Oasis Oil Corp.” (2/3 видобутку в Лівії) і державна компанія “SONATRACH” (4/5 видобутку в Алжирі). Загальна потужність нафтопереробних підприємств Африки близько 85 млн. Т. Загальне число нафтопереробних заводів на континенті (кінець 1980) – 41. Протяжність трубопроводів перевищує 4000 км; велика частина з них пов’язує родовища Лівії та Алжиру з портами на узбережжі Середземного моря. До числа найбільш великих нафтових портів відносяться Ес-Сідер, Mapca-ель-Бурейка, Mapca-ель-Харіга, Расель – Ануф, Ез-Зувайтіна в Лівії, Беджаія, Арзев і Скикда в Алжирі, Бонні і Лагос у Нігерії. Через ці та інші порти щорічно експортується 250-275 млн. Т нафти, що становить 17-18% світового експорту нафти. Плани економічного розвитку основних нафтовидобувних країн, особливо Лівії та Алжиру, не передбачають високих темпів зростання видобутку, більша увага приділяється переробці нафти на місці.

Частка країн Африки у видобутку природного газу і кам’яного вугілля порівняно невелика, складаючи відповідно близько 2,7 і 5,5% від видобутку промислово розвинених капіталістичних країн і країн. У 1980 в країнах Африки видобуто 21 млрд. М3 природного газу і понад 128 млн. Т кам’яного вугілля. Основний видобуток газу здійснюється в Алжирі та Лівії, кам’яного вугілля – в ПАР. Більше 50% видобутого газу експортується (близько 7% світового експорту). Велика частина кам’яного вугілля споживається на місці, експортується лише близько 30%. Мабуть, видобуток природного газу і кам’яного вугілля буде істотно зростати.

Частка країн Африки у видобутку руд у промислово розвинених країнах і країнах становить (1980,%): урану 30-35 (у тому числі 11-12% припадає на видобуток в ПАР і 20-25% на країни, що розвиваються Африки), заліза – 10 -15, марганцю – 50, хрому – 60-70, ванадію – понад 50, бокситів 17-18, міді – 20, кобальту – 60-80, свинцю і цинку (у концентраті) 6-7, олова 3-4, сурми (в концентраті) – 30-35, ртуті – понад 20, золота – понад 50, металів платинової групи – 80.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Гірнича промисловість Африки