Гіпотези про патологічне походження ліворукості

Крім спадкового походження ліворукості є обгрунтоване пояснення її зв’язку з ушкодженнями мозку в перинатальний період. Так, при аналізі 687 пологів А. Б. Ковальов (1985) виявив, що більше 90% плодів займає при цьому таку позицію, що народжується особою до правого стегна матері, коли тиск лонного зчленування припадає на праву скроню плода. Тільки в 8% випадків положення було протилежним (згадаємо, що на початку попереднього розділу говорилося про 8% ліворуких людей в Європейської популяції), воно частіше зустрічалося у хлопчиків, ніж у дівчаток. Виявилося, що всі патологічні ускладнення були пов’язані з другим варіантом. Автор навіть вважає, що вставляння голівки плоду в малий таз матері в першій позиції є видовою ознакою людини.
При травмі мозку дитини до або в момент народження права півкуля, яке досить пластично в цей період, може взяти на себе втрачені функції лівого (Bryden, 1982; Satz ea, 1985; Liederman, Coryell, 1982). A. Searleman і S. Coren (1987) ввели поняття алінормальний синдром для позначення невеликих відхилень від норми при ліворукості. Ці відхилення можуть бути обумовлені не тільки самої ліворукістю, а й спробами перенавчання ліворуких дитини користуватися правою рукою. Показано, що таке переучування веде до підвищеної ймовірності виникнення невротичних явищ: страхів, нічного енурезу, логоневроза, алалий, мутизму і т. П. (Семенович, 1991).
Гіпотеза про патології ліворукості розроблялася в працях N. Geschwind, PO Behan, AM Galaburda (Geschwind, Galaburda, 1987). Відповідно до неї, нормальний розвиток завжди веде до праворукости, обумовленої домінуванням лівої півкулі, в якій розташовується центр мовлення. Відповідно активація лівої півкулі при освоєнні мови сприяє більшому включенню в діяльність правої руки, контрольованої лівою півкулею. Аномальне розвиток може привести до зміни церебрального домінування і, як слідству, ліворукості. Такі аномалії можливі через зміни хімічного складу середовища, що оточує плід в процесі пренатального розвитку. Ці хімічні зміни, з одного боку, зумовлюють зрушення церебрального домінування, з іншого – впливають на формування імунної системи. Ця гіпотеза дозволяє пояснити, чому проблеми, зумовлені різними причинами, частіше зустрічаються у ліворуких: високий рівень ліворуких серед чоловіків (Oldfield, 1971), велику ймовірність у них мовних розладів, зв’язок ліворукості з хворобами розвитку (Porac, Coren, 1981), імунними захворюваннями, психічними розладами (Geschwind, Behan, 1982). Проте ці дані або не підтверджені іншими авторами (Ellis ea, 1988; Satz ea, 1985; Bryden Е. А., 1994), або отримані за допомогою методів, що викликали подальшу критику (Coren, 1992).
Досі головним козирем цієї гіпотези залишається неможливість прямого доказу генетичних причин ліворукості.
Значимість тестостерону, чоловічого статевого гормону, для формування ліворукості багато авторів досі розглядають як досить високу. Доведено, що стрес під час вагітності у щурів змінює рівень тестостерону у плодів – самців (Epstein, 1974). Введення тестостерону в пренатальний період сприяє більшої зрілості правої півкулі до моменту народження щурят (Geschwind, Galaburda, 1987). Тому припустили, що ліворукість може бути результатом відставання в розвитку лівої півкулі через високі концентрацій тестостерону в пренатальному періоді, що сприяють дозріванню правої півкулі, яка, у свою чергу, пригнічує розвиток лівої. Вся сукупність цих процесів порушує нормальну латералізація мови. Такі ліворукі можуть мати центр мови в лівій півкулі, але у них вища ймовірність мовних розладів.
Ми знову приходимо до висновку, що латерализация в моторної і сенсорної сферах – комплексний феномен, не визначає одним фактором. Безумовно, можна виокремити з групи ліворуких тих, чия ліворукість обумовлена ​​травмою, а тому може поєднуватися з будь-якою патологією. Клінічні дані по тестах з амитал-натрієм вказують, що у лівшів з ознаками раннього ушкодження лівої півкулі центр мовлення розташовується в правій півкулі, тоді як у лівш без хворобливої ​​симптоматики він локалізується в лівому (Rasmussen, Milner, 1977). Іншими ознаками, що вказують на травматичне походження ліворукості, можуть бути: відносна збереження вербальних функцій при погіршенні зорово-просторових здібностей, геміплазія правої верхньої або нижньої кінцівки при низькій частоті сімейного левшества (Satz e. А., 1985). Але є й ліворукість, що порозумівається поєднанням генетичних і середовищних факторів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Гіпотези про патологічне походження ліворукості