Гідрологічний режим Індійського океану
Хвилювання. Хвильовий режим північній частині Індійського океану істотно відрізняється від хвильового режиму Тихого і Атлантичного океанів. Найбільш сильне хвилювання спостерігається влітку в результаті дії інтенсивного південно-західного мусону. Висота хвиль при цьому досягає 8, а в Аравійському морі – 10 м. У зимовий період хвилювання зменшується на великих просторах північної і південної частин океану.
Особливо сильним хвилюванням відрізняються райони Індійського океану південніше 30 ю. ш.
В Індійському океані цунамі спостерігаються найчастіше в Аравійському морі, Бенгальській затоці і особливо у Зондських островів. У Зондській протоці 27 серпня 1883 в результаті вибуху вулкана Кракатау виникли цунамі заввишки більше 30 м.
Течії. Північній частині океану в зв’язку з мусонним режимом властива сезонна зміна течій. Взимку встановлюється мусонів течія, що бере початок в Бенгальській затоці. Воно перетинає океан від Нікобарських островів до берегів Східної Африки, де розгалужується. Одна гілка йде в Червоне море, інша, відхиляючись від берега материка, – на південь і у 10 ю. ш. набуває східний напрямок, даючи початок Екваторіальна протитечія. Останнє перетинає океан, доходить до берегів Суматри і знову розгалужується на дві частини. Північна гілка йде в Андаманское море, а південна направляється між Малими Зондськими островами і північним берегом Австралії в Тихий океан.
Влітку південно-східний мусон переміщує всю масу поверхневих вод на схід і Екваторіальне протитечія зникає. Літній мусон протягом починається біля берегів Африки під назвою Сомалійського, до якого в районі Аденської затоки приєднується протягом з Червоного моря. Цей потужний потік прямує на схід до Нікобарські острови. У Нікобарських островів і біля острова Суматра протягом розділяється на дві гілки. Одна йде на північ, в Бенгальська затока, а інша спрямовується на південь, з’єднуючись з Південним Пасатною течією. Південна Пасатна протягом перетинає океан зі сходу на захід. Воно посилюється в зимовий час і живиться за рахунок вод, що надходять з Тихого океану вздовж північного берега Австралії. Одна з гілок цієї течії у острова Мадагаскар дає початок Мозамбікського, а друга гілка йде уздовж східного берега Мадагаскару, утворюючи мадагаскарських перебіг. На південний захід від Мадагаскару Мозамбік-ське і мадагаскарських течії з’єднуються і виникає потужне тепла течія мису Голкового. Частина його вод йде, огинаючи південний край Африки, в Атлантику, а частина з’єднується з плином Західних Вітрів, виникнення якого обумовлено переважанням західного переносу повітряних мас в помірних широтах.
В цілому система течій в Індійському океані може бути представлена??у вигляді двох головних кругообігів. Північний круговорот взимку формується Сомалійським перебігом і Екваторіальним противотечением, влітку – мусонів течією, яка набуває протилежний напрямок і з’єднується з Екваторіальним противотечением, замикаючи північний кругообіг і зливаючись з Південним Пасатною течією. Другий круговорот – південний. Він не підпорядкований сезонних змін і утворюється течіями Південним Пасатною, Мадагаскарським, мису Голкового, Західних Вітрів і Західно-Австралійським.
Припливи. В Індійському океані припливи переважно півдобові, але в східній його частині, в районі Австралії та Зондських островів, спостерігаються всі типи припливів. Величина припливу в північній частині океану 8-10 м. Найбільші припливи відзначаються в Камбейський затоці (Аравійське море), де досягають майже 12 м. У Мозамбікській протоці величина припливів 6 м, а в інших районах океану не перевищує 1-2 м. Велика Австралійська затока – єдине на Землі місце, де бувають сонячні припливи.
Властивості вод. Утвориться циркуляція поверхневих вод суттєво впливає на розподіл температури води і солоності. Максимальна для Індійського океану температура +30 – +31 С встановлюється влітку в Червоному морі. Висока зимова температура (до +20 С) характерна для районів, прилеглих до Північно-Західної Австралії. У Червоному і Аравійському морях зимова температура знижується до +25 С. В екваторіальному поясі температура поверхневих вод становить +28 С як у західній, так і східній частині океану.
Максимальна солоність поверхневих вод (40-41 %%) відзначається в Червоному морі. Висока солоність (36 %%) характерна для південного тропічного поясу. Екваторіальний пояс і райони Бенгальської затоки відрізняються зниженою солоністю (32-34% о). Південніше 45 ю. ш. солоність знову знижується у зв’язку з опріснюються впливом льодового стоку Антарктиди.
Вертикальний розподіл температури і солоності в Індійському океані визначається його глибинної циркуляцією. З Червоного моря через Баб-ель-Мандебська протока в океан проникають теплі і дуже солоні води, під безпосереднім впливом яких формується глибинна вода Індійського океану, що має температуру +3 – +5 Сі солоність 35,0-35,5% о на глибині 1000 -2500 м. Ця вода, поступово охолоджуючись і опріснити, поширюється в південному напрямку. З південної частини океану в північну проникає з одного боку субтропічна проміжна вода з мінімальною солоністю 34,4-36,6% о на глибинах 500-1000 м, а з іншого – антарктична придонна вода, яка в північній частині океану поширюється до 12 с. ш. і характеризується температурою 1,6-1,8 С і солоністю близько 34,8%.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)