Географія та історія Ірану
Іран – теократична ісламська республіка, унітарна держава, що складається з 31 провінції (остан). Вищий політичний і духовний керівник країни – аятолла. Глава виконавчої влади – президент. Законодавчий орган – однопалатний парламент (Збори ісламської ради). Столиця – Тегеран (7100000. Чол.). Географічне положення: Південно-Західна Азія. Омивається Каспійським морем і Індійським океаном (Перську і Оманську затоки). Межує з Азербайджаном, Вірменією, Туркменією, Афганістаном, Пакистаном, Іраком, Туреччиною. Площа: тисячі шістсот сорок вісім тис. Км2.
Населення: 80200000. Чол. Перси (51%), азербайджанці (18%), курди (7%), араби (3%), талиші, туркмени. Міське населення 71%, найбільші міста: Мешхед, Ісфахан, Тебріз. ВВП на душу населення: 11600 дол. США. Грошова одиниця: ріал.
Історія Ірану нагадує майстерно витканий перський килим з химерним орнаментом. Та й сама країна протягом багатьох століть – до 1935 р, – була відома як Персія. Одна з наймогутніших держав стародавності, Персія суперничала з Давньою Грецією за владу над величезними територіями на рубежах Європи та Азії.
Цілих три тисячоліття на чолі Ірану перебували самодержавні правителі. Лише в 1909 р країна стала парламентською монархією. Революції 1979 року поклала кінець царюванню шаха Мохаммеда Реза Пехлеві і монархічного строю. У новій державі поєдналися елементи республіканського правління (президент і всенародно обраний парламент) і риси теократичної держави. Верховним главою Ірану нині є релігійний лідер, який дбає про те, щоб політичні та правові структури діяли відповідно до шаріату.
Велику частину території країни займає велике Іранське нагір’я, оточене кільцем важкодоступних гірських ланцюгів. Тільки уздовж узбереж Каспійського моря, Персидської і Оманської заток тягнуться вузькі смуги берегових низовин.
Клімат більшої частини Ірану субтропічний континентальний, а на узбережжі Перської та Оманської заток – тропічний. Характерні його особливості – нестача вологи, різкі коливання температури і досить суворі зими.
У центрі країни знаходяться пустелі Деште-Кевір (Велика Соляна пустеля) і Деште-Лут. У них, як у бездонну посудину, зникають потоки, що стікають з внутрішніх схилів гір. Прісна вода в Ірані – величезна цінність, у багатьох районах для водопостачання використовуються не тільки річкові і грунтові води, а й дощові. Опади дбайливо збирають і зберігають в цистернах і підземних ємностях.
Наскільки бідна іранська земля вологою, настільки її надра багаті корисними копалинами. Країна займає одне з лідируючих місць у світі за запасами природного газу і нафти
Найдавніше державне утворення на землях Ірану – Елам, виникло п’ять тисяч років тому. Дотепер Елам залишається загадковою країною: Еламська джерела надто убогі, а месопотамські представляють його країною демонів і чаклунства. До початку 9 в. на північному заході Іранського нагір’я утворився Мідійський племінний союз, який підкорив перські племена. У 553 р. До н. е. е. проти Мідії повстав правитель персів Кір, який походив із знатного роду Ахеменідів. Кір Великий не тільки переміг мидян, але і завоював Лідію, Вавилон, Месопотамію і грецькі міста Малої Азії. З цього періоду і починається історія іранської державності.
Перській царство проіснувало до 7 ст., Коли країна була завойована арабами. З арабами в країну прийшов іслам, витіснивши стару зороастрійську релігію, а територія Ірану увійшла до складу Дамаського халіфату. Починаючи з 11 в. Іраном послідовно володіли турки, монголи, армія Тамерлана і туркмени. Тільки в 1502 р країна знову стала незалежною.
З кінця 18 ст. і аж до 1925 р в країні правила династія Каджаров, яка привела її до нового розквіту, а потім змінилася шахами з нової династії Пехлеві. З 1906 р деспотична влада монархів була обмежена, а в 1979 р революція поклала край монархії. Аятолла Хомейні – духовний лідер революції – проголосив Іран ісламською республікою.
Населення Ірану багатонаціонально і різномовні. Перси складають трохи більше половини населення, ще чверть – азербайджанці (тут їх проживає значно більше, ніж в Азербайджані). Серед віруючих переважають прихильники шиїтського течії имамитов. Офіційний – зик – фарсі (персидський), в той же час широко поширений арабський як мова науки, Корану. Крім цих двох, населення користується ще двома десятками мов, що відносяться до іранської і тюркської групам.
Конституція Ірану визнає право на вільне проведення релігійних обрядів (не рахуючи шиїтського ісламу) тільки за нечисленними іранськими зороастрійцями, іудеями і християнами. Всі інші релігійні течії, у тому числі ісламські, знаходяться під забороною.
Іран – аграрно-індустріальна країна. Основа її економіки – видобуток нафти і природного газу. В Ірані працює ряд великих нафтопереробних заводів, але основна частина “чорного золота” відправляється на експорт. Крім нафти і газу добуваються вугілля, залізні, мідні, марганцеві та цинкові руди.
У країні розвиваються металургія і машинобудування, традиційно велике значення мають харчова і текстильна промисловість. Помітне місце в економіці Ірану займають традиційні промисли і ремесла, зокрема килимарство, виготовлення шовкових тканин з візерунком, нанесеним вручну. Перські килими відрізняються високою якістю, витонченістю і довговічністю.
У сільському господарстві переважає вирощування пшениці, ячменю, рису, технічних культур – бавовнику, цукрового очерету, тютюну, олійних, чаю. Розводять овець, велику рогату худобу, верблюдів і кіз.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)