Географія науки в США
Основні кількісні показники свідчать про високий рівень розвитку науки в США. Так, загальна чисельність науково-технічного персоналу ще в середині 1990-х рр.. досягла 2,2 млн чоловік. З них близько 1 млн склали вчені та інженери, безпосередньо зайняті у дослідженнях і розробках (це більше, ніж у всій Західній Європі чи Японії). Витрати на науку в США знаходяться на рівні 2,7% від загального обсягу ВВП і в сумі рівні приблизно 40% світових витрат на ці цілі. США випереджають Західну Європу і Японію і за витратами на НДДКР з розрахунку на душу населення. Принагідно зауважимо, що в структурі цих витрат прикладні та дослідно-конструкторські розробки набагато перевищують частку фундаментальних досліджень. Лідирують США також за кількістю наукових публікацій (більше 1/3 світових). Наприкінці 1990-х рр.. вони контролювали 55% патентів в області інформаційних технологій і 75% світового ринку програмного забезпечення. У США зосереджено 3/4 банків даних, наявних в розвинених країнах.
Перспективи розвитку науки в США також можна вважати досить сприятливими. Це пояснюється тим, що основним напрямком їх економічної політики в умовах подальшого постіндустріального розвитку залишається структурна перебудова господарства на основі досягнень сучасного етапу НТР, збільшення конкурентоспроможності в сфері виробництва наукоємної техніки, комп’ютерів і електронного устаткування, а також інформаційних і комп’ютерних послуг. Можна додати, що на США вже припадає 1/3 всієї світової наукомісткої продукції і така ж частка у випуску комп’ютерного обладнання. США міцно займають перше місце в світі за чисельністю користувачів Інтернетом (210 млн в 2007 р.), а число людей, які роблять покупки по Інтернету, вже перевищила 40 млн осіб.
Важлива особливість територіальної організації науки в США – зосередження фундаментальних досліджень переважно у вузах, яких всього налічується приблизно 3000. Таке з’єднання вищої освіти з науковими дослідженнями дозволяє не тільки вести навчання студентів відповідно з сучасним рівнем науки, а й широко залучати їх до цих досліджень. Особливу роль серед вузів країни відіграють 156 університетів, які в більшості мають сучасної матеріально-технічною базою і кадрами високої кваліфікації. У свою чергу, серед них виділяються 20 вузів з найбільшим обсягом науково-дослідної роботи (табл. 65).
З таблиці 65 видно, що на першому етапі, ще в період англійського колоніального панування, всі американські університети розташовувалися в північних приатлантичних штатах (Гарвардський, Єльський в Новій Англії, інші в Нью-Йорку, Філадельфії або неподалік від них). У першій половині XVIII в. виникло ще кілька університетів в приатлантичних штатах, перші університети з’явилися на Середньому Заході. Освіта ж університетів в Техасі і Каліфорнії стався вже в другій половині XIX в.
На відміну від фундаментальних, прикладні дослідження здійснюються в основному в промисловому секторі. Що ж до самої великої частини НДДКР – дослідно-конструкторських розробок, то більшість з них виконується приватними фірмами в спеціальних дослідницьких інститутах і лабораторіях; такі роботи ведуться і державою. Втім, подібне тричленне підрозділ останнім часом стає все більш відносним. Це пов’язано з тим, що в наші дні фундаментальні дослідження все частіше орієнтуються на безпосередній практичний ефект, а прикладні нерідко зближуються з фундаментальними. Найбільш послідовне територіальне відображення таке зближення отримало в створенні багатьох технопарків та технополісів, що уособлюють інтеграцію науки і виробництва-перш за все в тих наукомістких галузях, які в США прийнято називати High-Tech (від англ. High technology – високі технології).
Проведені дослідження показали, що на розміщення технопарків та технополісів США надають вплив найрізноманітніші чинники: близькість до великих університетам і іншим науково-технічним центрам, до промислових і адміністративних центрів, до важливих транспортних шляхів і аеропортам, до об’єктів оборонного комплексу, а також розташування їх в зонах урбанізації та субурбанізації, наявність сприятливих природно-рекреаційних умов та ін Однак головне, вирішальне значення в більшості випадків має близькість до університетів. Тому технопарки і технополіси США потрібно шукати насамперед неподалік від них.
Перший і найбільший технополіс виник в Каліфорнії, на південь від Сан-Франциско, в долині Санта-Клара. Ця долина раніше славилася своїми садами, особливо сливовими; на округ Санта-Клара припадало до 1/3 світового виробництва чорносливу. А місто Сан-Хосе вважається найбільшим в США центром плодоовочевої промисловості. Поруч знаходився один з найбільших в США університетів – Стенфордський [93] (рис. 196). У 1951 р. цей університет створив науково-дослідний парк, в якому розмістилося всього кілька фірм. Але після того як компанія “ПМБ” побудувала на околиці Сан-Хосе великий завод обчислювальних машин, а потім компанія “Локхід” завод з виробництва ракет для підводних човнів в Соннівейле, парк став швидко зростати; число фірм перевищило спочатку сто, а потім тисячі. Вже до 1980-их рр.. фактично вся долина Санта-Клара була забудована невисокими одно-двоповерховими корпусами, розділеними лише майданчиками для паркування. Число діючих тут середніх і дрібних фірм перевершило 2000, а чисельність зайнятих на них досягла 200 тис. Оскільки всі ці фірми спеціалізуються на виробництві електронної техніки, долина отримала найменування Кремнієвої або Силіконової (“Силікон Веллі”); в ній виробляється половина всієї продукції американської електроніки.
Відтоді ця назва стала загальною і викликало широку хвилю наслідувань. Як добре видно на малюнку 197, нині в США можна знайти ще чимало “силіконових берегів”, “силіконових пляжів”, “силіконових гір” і т. п. Цей малюнок дозволяє також встановити головну рису розміщення технопарків та технополісів США – зосередження більшості з них в межах декількох мегалополісів країни.
Мабуть, в першу чергу це відноситься до мегалополисом Босваш на Північно-Сході США.
Найстаріший і найбільший науковий центр виник в передмісті Бостона на базі Гарвардського університету і Массачусетського технологічного інституту.
Коледж в Кембріджі був заснований в 1636 р. Через три роки він був названий Гарвардським – на згадку про його піклувальника Джека Гарварді, заповідати йому свій капітал. На початку XIX в. коледж був реорганізований в університет. Цей найстаріший університет країни, що відзначив в 1986 р. своє 350-річчя, дав 30 нобелівських лауреатів та 29 лауреатів Пулітцерівської премії. Його закінчили шість президентів США – Джон Адамс, Джон Квінсі Адамс, Теодор Рузвельт, Франклін Делано Рузвельт, Ратерфорд Берчард Хейс і Джон Фіцджеральд Кеннеді. Широкою популярністю користується розташований тут же Массачусетський технологічний інститут.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)