Генуезька конференція

Припинення Громадянської війни і поразка білого руху в Росії спонукали західні держави змінити свою тактику. 16 березня 1921 підписанням торгової угоди з Росією Англія фактично визнала радянський режим. Крім економічних питань, угода зачіпало і деякі політичні аспекти, узаконивши відмову обох сторін від ведення пропаганди поза межами своїх країн.

Наступним великим кроком у “економічної” дипломатії Заходу стало офіційне запрошення представникам РРФСР прибути на міжнародну конференцію в Генуї (Італія). Вона відкрилася 10 квітня 1922 Виступив на конференції нарком закордонних справ Г. В. Чичерін визнав можливість “паралельного існування старого і зароджуваного нового соціального ладу”. Тим самим досить відверто намічався відхід колишніх зовнішньополітичних задумів, тісно пов’язаних із світовою революцією. Конференція повинна була обговорювати економічні питання. Але новий економічний порядок, на думку західних дипломатів, міг бути встановлений не раніше, ніж буде вирішено питання про сплату російських боргів. Радянська сторона не ухилилася від його обговорення. Однак вона представила свій перелік фінансових контрпретензій, згідно з яким їх загальна сума набагато перевищувала суму російських боргів. Конференція незабаром зайшла в глухий кут і припинила свою роботу. Досягти згоди не вдалося і на наступній конференції, в Гаазі, влітку 1922
Найбільшим дипломатичним успіхом радянської делегації на Генуезькій конференції стало укладення договору з Німеччиною. Це сталося в італійському місті Рапалло 16 квітня 1922 Згідно з Договором, сторони відмовлялися від взаємних економічних претензій, пов’язаних як з минулою війною, так і з націоналізацією німецької власності в Росії, і встановлювали дипломатичні відносини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Генуезька конференція