ГЕНІЙ – МО ЯНЬ (ГУАНЬ МОЄ) – КИТАЙ – СУЧАСНА ЛІТЕРАТУРА В ЮНАЦЬКОМУ ЧИТАННІ – посібник-хрестоматія
Нар. 1955 р.
Китайський письменник Мо Янь, справжнє ім’я якого Гуань Моє, обрав дивний для майстра слова псевдонім, який перекладається як “мовчи”. Мо Янь – перший представник Китаю, який був відзначений Нобелівською премією (2012). Гуань Моє народився в провінції Шаньдун, уїзді Гаомі, які пізніше зробив постійним місцем дії у своїх творах, називаючи його “мініатюрною копією Китаю й навіть усього світу”. Хлопець ріс у селянській родині в складний період революційних зрушень у країні, коли побудова щасливого майбутнього (так звана “культурна революція”) обернулася зубожінням народу і зміцненням тоталітарної влади. Його молодість пройшла в жорстоких умовах, коли селяни помирали від важкої праці та голоду, а інтелігенцію переслідували й знищували. З одинадцяти років хлопець був змушений покинути школу та тяжко працювати. У двадцять років був призваний до армії, згодом став кадровим військовим. Лише у 1980-х роках він продовжив навчання і закінчив літературний факультет Інституту мистецтв Народно-визвольної армії Китаю. У найвідомішому романі письменника “Червоний гаолян” (1987) про трагічну історію кохання й боротьби головних героїв розповідає їхній майбутній онук. За мотивами цього роману знято художній фільм (режисер Чжан Імоу, 1988), нагороджений вищою премією Берлінського міжнародного кінофестивалю. Романи “Часникові балади” (1988), “Країна вина” (1993) за детальне дослідження народних традицій називають енциклопедією Китаю.
Та зміст його творів набагато ширший, він сягає за національні кордони. Мо Янь досліджує людину й суспільство з позицій вічних цінностей, шукаючи пояснень в казкових і міфічних джерелах, як, наприклад, в оповіданні “Геній”.
ГЕНІЙ
У маленькому китайському селі народжується незвичайна дитина з великою головою. Хлопець Цзян Дачжі вражає учителів, батьків і однокласників своїми розумовими здібностями й чудернацькими теоріями. Вчителі й дівчата захоплюються ним, хлопці заздрять, тому страшенно ненавидять і понад усе бажають скривдити, ударивши по розумній голові. Однак Цзян Дачжі не виказує витівок однолітків учителеві Вовку й продовжує вражати всіх своїм розумом. Так, його учнівський науково-фантастичний твір “Земля – великий кавун” згодом перетворився на наукову теорію, заради якої він готовий пожертвувати кар’єрою, здоров’ям, життям. Його теорія була заснована на подібності земної кулі та кавуна не лише формою, а й внутрішньою будовою, зрозумівши яку, можна віднайти секрет розвитку землі. Мета теорії – це передбачення землетрусів, від яких потерпають люди в різних куточках світу. Щоб дослідити кавунпрообраз землі, Цзян Дачжі спочатку вступає до престижного університету, а потім кидає навчання й повертається до села, щоб за допомогою спостережень і практичних дослідів розв’язати головне завдання свого життя. Однокласники, які в дитинстві заздрили розумному хлопцеві й намагалися скалічити його, переживають розкаяння і з подивом спостерігають за виснажливими дослідами молодого вченого, що здаються їм божевіллям.
Коли ми взнали новину про те, що Цзян Дачжі кинув вчитися і повернувся додому, нас усіх охопив жах. Скільки людей хочуть вступити до університету, але не можуть! Після пережитого почуття жаху нас охопило почуття жалю через те, що ми такі пустоголові свині й тупі осли, тільки і можемо, що на селянському дворі перевертати землю і засипати в неї гній, як тільки ми народилися і кісточки обросли м’ясом – наша доля стала приречена. Адже ти, Цзян Дачжі, ти виріс з такою головою, невже і тобі на селянському дворі неминуче доведеться змішуватися з брудом? Я знайшов декого з однокласників Цзян Дачжі, які тоді також були причетні до підступів проти нього, вирішили разом йти переконувати його. Ми подумали, як багато тих, які вчаться, але іноді і вони дурнішають, та звідки йому знати, який мерзотний селянський двір? Ось якби насправді існувало вісімнадцятиповерхове пекло, то, напевно, його вісімнадцятим поверхом і була б земля цього селянського двору! Собаки можновладців, і ті живуть краще за нас. (…)
Коли ми кричали, з будинку вийшов Цзян Дачжі. Він зігнувся в поясі, його обличчя було блідо-жовтого кольору, немов його тіло скувала серйозна хвороба. Він зняв окуляри і потер їх полою одягу, потім надів і звернувся до нас:
– Дорогі однокласники, я чув усе, що ви говорили.
Тільки ми хотіли сказати, як він висунув руку, підняв її і вмить сказав:
– Шановні однокласники, чи знаєте ви про сильний землетрус у місті Таншань?
Барвистий кнур сказав:
– Як же не знати! У той момент, коли був землетрус, балка в моєму будинку скрипіла і стрибала.
Він спитав:
– А ви знаєте, скільки людей загинуло в місті Таншань?
Ми не знали. І він сказав:
– Під час землетрусу в місті Таншань загинуло 240 000 тисяч людей. Це ще, можна вважати, і мало, а ось у 1556 році в провінції Шеньсі під час землетрусу загинуло 830 000 тисяч людей. Також був сильний землетрус і в Японії, і сильний землетрус в Чилі, загинуло більше 100 000 людей.
Ми сказали:
– Ми прийшли, щоб сказати тобі, що ти повинен йти і вчитися, а ти розказуєш нам про землетруси.
Він сказав:
– Дорогі однокласники, ви не знаєте, що наша місцевість розташована в активній зоні землетрусів, і, можливо, в будь-який час може статися землетрус.
Барвистий кнур сказав:
– Тоді тобі тим більше не треба було повертатися. Справді, нехай буде землетрус, щоб такий, як я, загинув, тоді країна хоч зерно зекономить, поменшає населення, помре один – стане одним менше, а ось якщо помреш ти, то це погано, адже ти корисна людина, тобі не можна вмирати.
Він сказав:
– Однокласнику, якщо на батьківщині загинуть усі люди, а я стану державним головою, то який же в цьому сенс? Я кинув навчання і повернувся для того, щоб досліджувати і прогнозувати землетруси.
Я сказав:
– Хіба цим у країні не займаються?
Він похитав головою і сказав:
– Я ходив і спостерігав за їхньою діяльністю, усе – абсолютно неефективне. Звичайно, що є найвідсталішим, то це їхні ідеї. Їх великі прогнози з теорії про землетруси цілком помилкові, тому чим прогресивніші способи їхнього дослідження, тим вони все далі від істини. І “перебування в повній суперечності з поставленою метою” – це одна істина.
Ми сумно подивилися на нього. А він із жалем сказав:
– Я бачу, що все те, про що я кажу, ви в це не тільки не вірите, але і не розумієте, – і вказуючи на свою голову, додав, – ви не вірите мені, але саме головне – повинні повірити їй!
Весь його одяг просочився червоно-синім чорнилом, на голові ніби виступила пелена білої пари, і якщо то була не душа небожителя, тоді що ж? У душі в нас з’явилося почуття поваги, і ми, бурмочучи, сказали:
– Брате, ми віримо тобі, ти досліджуй і, якщо у тебе буде яка-не – будь справа, ти дай нам знати.
Ми позадкували і пішли з його будинку. (…)
З приходом весни ми половину свого часу проводили на кавуновому полі, спостерігали за тим, як плетуться кавунові вуса, розпускаються квіти і зав’язуються плоди. Коли маленькі кавунчики підросли і стали розміром з кулак, покрившись пухнастими ворсинками, на кавунове поле свого батька вийшов і Цзян Дачжі. Ми не бачили його більше півроку, його обличчя ще більше побіліло, очі стали більшими, він схуднув, немов взяв на себе те, що не під силу його голові. Спершу ми вирішили, що він вийшов помилуватися пейзажем, але не думали, що він прийшов зайнятися дослідженням.
Він на полі свого батька, стоячи навколішки і тримаючи в руці збільшувальне скло, розглянувши паростки кавунів, розглядав і самі кавуни, так він розглядав їх багато разів до самого обіду. Вода в ріці була така світла, як і його голова. А ми собі думали, що ж він все-таки досліджує: землетрус чи кавуни? Зміна теми уроку, що вивчається, обрадувала нас, якщо він – досліджує новий сорт кавунів і відкриє нові технології їх вирощування, то для нас це буде дуже корисно. Ми не наважувалися відкрито поставити це запитання йому, а спитали його батька, батько сказав, що також нічого не знає. Тоді його батько все ж таки був щасливий, в той час стояла засуха, що було дуже до речі для зростання кавунів. У ситуації, яка склалася на прекрасному кавуновомуполі, на додаток до всього, ріс також і син, який у майбутньому повинен приголомшити світ, тож як старому не бути щасливим.
Мати іноді приносила йому на поле обід. Старенька, бачачи, що голова її сина покрита блискучими крапельками поту, а все тіло – пилом, не стримувалася і казала:
– Синку, відпочинь трошки, нехай і твоя голівонька відпочине трошки.
Люди були зворушені його стійким духом, а ми завдяки йому зрозуміли: стати вченим важче, ніж стати селянином, щоб стати селянином, потрібна лише богатирська сила, щоб проливати піт, але, закінчивши роботу, можна бігти до ріки, стрибати у воду і купатися, лежати на протязі під навісом для спочинку і спати, адже це і є людське щастя. Однак коли ми на прохолодному вітерці спимо під навісом, вчений у глибоких роздумах продовжує стояти навколішки на кавуновому полі. Так день за днем скучно минав час, кавуни також підростали з кожним днем, а ми помічали, як він худнув. Його тіло дуже скоро перетворилося в кавуновий паросток, голова також непомітно схудла і стала, як кавун. Ми переконували його батька:
– Дядьку, нехай братик Дачжі відпочине, його коліна там ще не пустили коріння? Якщо так і далі триватиме, твій син сам перетвориться на кавуна.
Зозулі прилітали і відлітали. Японська софора розцвітала і скидала цвіт, поспіла пшениця. Кавуни виросли і стали більші, ніж голова Цзян Дачжі. Дні стояли спекотні. Одного разу заблискало і прогримів грім, це була перша гроза. Разом з краплями дощу падав град величиною із земляний горіх. Ми всі сховалися під навіс для спочинку. А вчений, як і раніше, стояв навколішки на кавуновому полі, підпираючи голову, він витріщав очі й глибоко роздумував над якимсь дуже важливим питанням. Вітер обдував листя кавунів, загинаючи їх на сіру ворсисту зворотну сторону листка, катав по брудній землі і великі круглі кавуни. Різкий град пронизував листя кавунів і навіть на самих кавунах залишав шрами, нам було їх шкода. Але ще більше шкода нам було голову вченого, яку обдував вітер, мочив дощ і бив град. Його рідке волосся намокло і щільно прилипло до шкіри голови, що зробило її ще більше схожою на кавун, град продовжував падати, і білосніжні блискучі кульки відскакували і падали поруч. (…)
Ми взяли конусоподібний солом’яний капелюх, накидку з трави і накинули на вченого і, здається, почули в його голові гуркіт, це працювала велика розумова машина. Я спробував вказівним пальцем доторкнутися до його плеча і відчув холод і окостенілість.
– Погано, дядьку, твій син уже задубів.
Ми влили йому в рот відвар імбиру і підігрітим вином розтерли все його тіло. І тоді його посіріле тіло стало поступово рожевіти, а застиглі намистинки очей повільно прийшли в рух.
Він спробував встати, але, ясна річ, сил у нього не було. Перед його очима по всьому небу пурхали птахи, можливо, це і було натхнення, і він тремтячими губами сказав:
– Хлопці, вважаю, що я все зрозумів!
Сказавши цю фразу, вчений звалився. Рукою ми торкнулися його лоба, о господи, він горів, немов вугілля. Відірвавши від навісу дверну стулку, кілька чоловік підняли на неї вченого, перенесли через ріку і бігом подалися в сільську лікарню.
Коли збирали перший урожай кавунів, учений вийшов у двір, ми зібралися під навісом його батька, чекаючи, коли ж він оголосить нам результати своїх роздумів.
Він обома руками взяв великий кавун, важко зітхнув і сказав:
– Братики, чоловіки, однокласники, я знаю, що це питання дуже складне і глибоке, в двох словах його не розкриєш, я в межах можливого спрощу його, зроблю образним, щоб ви зрозуміли, завдяки дослідженню я виявив, що процес зростання і розвитку кавуна і процес зростання і розвитку землі збігаються, кавун – це зменшена земля, інакше кажучи, зараз у мене в руках зменшена у безліч разів земля… Тому, вивчаючи кавуни, я вивчав землю, розрізуючи кавуни, я розрізував землю, і тепер я зрозумів причину виникнення землетрусів і зараз можу точно передбачити землетрус…
Він поклав кавуна на дошку, дістав з-під лавки блискучого ножа для різання кавунів, чик, і розрізав кавуна на дві частини, вказуючи на його червоний м’якуш, насіння і прожилки, звернувся до нас:
– Дивіться, це – земна кора, це – мантія, це – ядро, це – розжарена магма, це – рухливі затверділі пласти…
Ми нерухомо дивилися на нього. Він поблажливо посміхнувся і порізав кавуна на безліч маленьких шматочків, роздав нам і сказав:
– Ви зараз, напевно, думаєте, цей парубок, чи не хворий він невропатією? Я не звинувачую вас. Їжте кавуна, спробуйте новий плід труда мого батька.
Ми тримали шматочки кавуна і відчули великий тягар, адже це частина землі, можливо, на цьому кавуні є частина Китаю, а тут вгорі є великі міста, великі риштування, великі пустелі, великі моря й океани, величезні сніжні гори…
Ми зі страхом відкусили червоний м’якуш, а він сказав, що це – магма, і ми відчули, що в цьому році у землі прекрасний смак, кількості ж прохолодної рідини магми було з надлишком, вона була і розсипчас – тою, і солодкою, тільки покладеш у рот, так одразу і танула…
Він сказав:
– Чому ви не заперечуєте? Ви повинні ставити мені запитання, наприклад: Цзян Дачжі, я хочу спитати тебе, якщо кавун являє собою землю, тоді моря, які є на землі, де вони на кавуні? Де Янцзи? Де Хуанхе? Де Гімалаї? Де Пекін і де Вашингтон? Кавун зростає на пагоні, а земля? Невже також в’яжеться на пагоні? Сонячна система – це частина кавуна чи цілий кавун? Чи заповнений космос чотиригранними повзучими лозами кавунів? Чи зав’язується на цих гілках сонце? А на яких гілках зав’язується місяць?.. Чому ви цього не питаєте?
Ми тримали в руках ще більше затверділу кору землі, і кожний відчув, як розпухає голова, така кількість небесних тіл у наших головах, немов кавуни стикалися один з одним, клекотали, голова боліла так, що, здавалося, лопне, а мозок перетворився в розжарену магму…
Він сумно подивився на нас, потім відкусив магму, виплюнув шматок мантії, викинув відкушену земну кору і сказав:
– Я знаю, вам не потрібні мої відповіді. Все одно, братики, чоловіки, люди, я люблю вас…
Після цього ми вже не відчували себе спокійно, особливо, коли вночі, сидячи під навісом, дивилися на кавуни, підіймали голову і бачили обсипане зірками небо, опускали голову і всюди бачили кавуни, так що нас раптом охоплював великий страх, маса сумнівів, як і купа мурашок кублилася в наших головах: кавун – це земля, тоді листя кавуна – це що? Квіти кавуна – що це? Насіння кавуна – що це? Що таке кукурудза? Що таке соєві боби? Що таке борсук, який їсть кавуни? Що таке пустеля? Що таке хімічне добриво з сечовини?.. А що ж таке людина?
(Переклад Євгенії Красикової)
Ключові компетентності
Спілкування державною мовою. 1. Сторітелинг Оберіть та виконайте одне з завдань. А) Відтворіть своїми словами зміст науково-фантастичного твору Цзян Дачжі “Земля – великий кавун”. Б) Напишіть продовження історії Цзян Дачжі та його відкриття. 2. Знайдіть у тексті портрет головного героя. На що звертає увагу читачів автор, описуючи зовнішність хлопця? Чому? 3. Що найбільше вразило вас у образі Цзян Дачжі? 4. Створіть сенкан “Геній”. Математична компетентність. 5. Який ланцюг подій привів головного героя на кавунове поле? Запишіть його. 6. Простежте за еволюцією ставлення однокласників до Цзян Дачжі. Що, на вашу думку, спричинило ці зміни? 7. Простежте за змінами у світосприйнятті та зростанням свідомості однокласників під впливом Цзян Дачжі. Поміркуйте, чому це відбувається? 8. Створіть інтелект-карту за оповіданням “Геній”. Компетентності в природничих науках і технологіях. 9. Опишіть спосіб життя китайських селян-баштанників. Як вони оцінюють своє життя? Чому? 10. Що дало підставу Цзян Дачжі порівняти земну кулю з кавуном? Висловіть свою думку відносно правильності його теорії. 11. Робота в малих групах. Підготуйте та проведіть міні-дискусію з теми “Відкриття Цзян Дачжі: за і проти”. Інформаційно-цифрова компетентність. 12. Знайдіть у мережі Інтернет виступ Мо Яня на врученні Нобелівської премії. Доберіть із нього слова, які, на вашу думку, найкраще презентують його як письменника. Прокоментуйте свій вибір. 13. Знайдіть в Інтернеті один із сайтів зі спеціальною програмою та складіть хмаринку слів до образу Цзян Дачжі. Уміння вчитися. 14. Чим відрізняється підхід до навчання Цзян Дачжі та його однокласників? Як це вплинуло на подальше життя героїв? 15. Чого навчився Цзян Дачжі в університеті? Чому він вирішив припинити подальше навчання? Висловіть власне ставлення до вчинку хлопця. 16. Чого навчився Цзян Дачжі на баштані? Чи зміг би отримати молодий учений такий результат в університетських аудиторіях? 17. Який образ ученого створює в своєму оповіданні Мо Янь? Як ставиться до свого героя письменник? Свої міркування доведіть прикладами з тексту. Ініціативність і підприємливість. 18. Які способи заробітку є доступними для однокласників генія у сучасному китайському селі? 19. Про що мріють однокласники Цзян Дачжі, спостерігаючи за його дослідами на кавуновому полі? Яке відкриття молодого вченого їх найбільше потішило б? Чому? Знайдіть підтвердження своїх міркувань у тексті твору. 20. Які якості Цзян Дачжі виявилися в оповіданні? Оцініть їх. 21. Напишіть відгук на прочитаний твір для тих, хто його ще не читав. Соціальна та громадянська компетентності. 22. Складіть психологічний портрет учителя Вовка. Схарактеризуйте методи його виховання та навчання. Поміркуйте, чи сприяють такі методи підвищенню мотивації до навчання та покращенню міжособистісних стосунків однокласників Цзян Дачжі. 23. Поясніть, у чому полягав конфлікт однокласників із малим генієм у дитинстві. Чи можна вважати його булінгом? Висловте власне ставлення до цього явища. 24. Опишіть (усно) за текстом твору процес навчання в китайській школі. На яких рисах китайської освіти наголошує автор? Як ставиться до них? Висловіть власне ставлення. 25. Визначте ставлення автора до проблеми наукового прогнозування землетрусів та повідомлення про них населення. У який спосіб висловлено громадянську позицію письменника? Обізнаність та самовираження у сфері культури. 26. Що нового й цікавого про культурне життя китайців ви дізналися? Як оцінює його автор? Чи згодні ви з цією оцінкою? 27. Що ви думаєте про рівень культурного життя сучасних китайців? Що, на вашу думку, може бути ознакою культури народу та людини? Екологічна грамотність і здорове життя. 28. Чи існувала реальна загроза життю молодого вченого й яка? Що б ви порадили Цзян Дачжі в його подальшій діяльності науковця? Напишіть листа молодому вченому, в якому висловіть свої поради героєві.
Предметні компетентності
Знання. 29. Визначте тему та ідею оповідання “Геній”. Які головні меседжі письменника містяться в оповіданні? Підтвердіть цитатами з тексту твору. 30. Проілюструйте міфологічні алюзії у творі. 31. Визначте проблематику оповідання. Через які образи та події твору вона розкривається? Діяльність. 32. Складіть сюжетний ланцюжок оповідання та схарактеризуйте особливості композиції. 33. Схарактеризуйте образ головного героя. 34. Зіставте образи Цзян Дачжі та однокласників у порівняльній таблиці або за допомогою діаграми Вена. 35. Схарактеризуйте образи другорядних героїв оповідання. Визначте їхню роль у оповіданні. 36. Створіть лепбук за оповіданням Мо Яня “Геній”. Цінності. 37. Висловіть власні судження щодо того, що має цінність для Цзян Дачжі. Доведіть. 38. Розтлумачте зміст останніх рядків оповідання “…нас раптом охоплював великий страх, маса сумнівів, як і купа мурашок кублилася в наших головах: кавун – це земля, тоді листя кавуна – це що? Квіти кавуна – що це? Насіння кавуна – що це? Що таке кукурудза? Що таке соєві боби? Що таке борсук, який їсть кавуни? Що таке пустеля? Що таке хімічне добриво з сечовини? …А що ж таке людина?” 39. Чого навчає читачів оповідання Мо Яня “Геній”?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)