Гени і хромосоми як матеріальні основи спадковості
Вивчення структури і функцій гена – основна проблема генетики. Г. Мендель в 1865 р довів, що спадковість дискретна. Він зробив висновок про існування в статевих клітинах спадкових задатків, що визначають розвиток ознак дорослого організму, і назвав їх факторами. У 1909 р В. Иоганнсен запропонував спадковий фактор називати геном.
У 1902 – 1903 рр. американський цитолог У. Сеттон і німецький цитолог і ембріолог Т. Бовери незалежно одна від одної виявили паралелізм в поведінці генів і хромосом в ході формування гамет і запліднення. Ці спостереження послужили основою для припущення, що гени знаходяться в хромосомах. Однак експериментальне підтвердження локалізації конкретних генів в конкретних хромосомах було отримано тільки в 1910 році американським генетиком Т. Морганом, який в наступні роки обгрунтував хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії, передача спадкової інформації пов’язана з хромосомами, в яких лінійно, в певній послідовності, локалізовані гени. Таким чином, саме хромосоми являють собою матеріальну основу спадковості.
Гени локалізовані в хромосомах. Різні хромосоми містять неоднакову кількість генів, при цьому набір генів кожної з хромосом унікальний. Алельних гени займають однакові локуси в гомологічних хромосомах.
Ген – ділянка великий самовідтворюваної молекули ДНК, що відповідає за одну ознаку, т. Е. За структуру певної молекули білка, що визначає можливість розвитку окремого елементарного ознаки. Він є дискретною одиницею спадкової інформації, це ділянка хромосоми, який надає специфічний вплив на розвиток організму.
Ген – складна, делимая, молекулярно-біологічна структура. Він складається з нуклеотидів. Їх число і взаєморозташування визначають специфічність кожного окремого гена.
Виділення одного гена з генома – дуже важке завдання. Вперше її вдалося вирішити в 1969 р вченим Гарвардської медичної школи в США під керівництвом Дж. Беквітса.
Хромосоми – основний морфологічний компонент ядра. За хімічним складом вони представляють собою на 90% дезоксірібонуклеопротеіди і на 10% рібонуклеопротєїди. Хромосоми присутні в ядрі завжди, але в робочому ядрі вони звичайно не видно, тому що перебувають в “розпушеному” стані. Хромосоми добре видимі в світловий мікроскоп під час мітозу. Хромосома ділиться ядра має вигляд подвійної палички. Вона складається з двох половин, розділених вузькою щілиною уздовж осі хромосоми, званих хроматидами.
Кожна хромосома має перетяжку, яка представляє собою неспіралізованний ділянка хромосоми, де розташована центромера. Перетяжка виглядає як витончена частина хромосоми. Первинна перетяжка ділить хромосому на два плеча. Залежно від місця розташування перетяжки виділяють три типи хромосом: 1) палочкообразниє, з одним дуже довгим і іншим дуже коротким плечем; 2) неравноплечіе, з плечима нерівної довжини; 3) равноплечіе, з плечима рівної довжини.
Внутрішня будова хромосоми, число в ній ниток ДНК змінюються в життєвому циклі клітини. Функції хромосом складаються в синтезі специфічних для даного організму нуклеїнових кислот: ДНК – що зберігають і передають спадкову інформацію в клітинних поколіннях, і РНК – керуючих синтезом білків у клітині.
Для клітин кожного виду характерно певна кількість хромосом певної величини і форми. Всі організми одного виду мають однакове число хромосом. Так, у м’якої пшениці їх 42, у кукурудзи – 20, у корови – 60, у курки – 78, а у плодової мушки дрозофіли – 8.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)