Гекзаметр або Гексаметр

Related posts:

1. Дактилічна рима Дактилічна рима – співголосся слів у вірші, в яких наголос падає на третій склад від краю, нагадуючи за побудовою стопу дактиля. І. Качуровський називає Д. р. пропарокситонною), вважаючи її генетично позаукраїнською, хоча вітчизняні фольклорні джерела (фрагменти дум) спростовують такі припущення (“Плач невольників”: “Там багато війська понаджено: По два, по три укупу посковано, / По два […]...
2. Ремінісценція – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Ремінісценція (лат. Reminiscentia – спогад) – це один із видів творчих взаємовпливів, суть якого полягає в запозиченні окремих елементів з творчості попередників. Це можуть бути мотиви, образи, окремі вирази, деталі тощо. Обов’язковою умовою ремінісценцій є їх творча зміна, переосмислення, набуття нового змісту. Наприклад, перша редакція поеми Ігоря Муратова “Кінець Синього птаха” є ремінісценцією зі знаменитого […]...
3. БЛАКИТЬ МОЮ ДУШУ ОБВІЯЛА… – ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) – РІДНА УКРАЇНА. СВІТ ПРИРОДИ Блакить мою душу обвіяла, Душа моя сонця намріяла, Душа причастилася кротості трав – Добридень я світу сказав! Струмок серед гаю, як стрічечка. На квітці метелик, мов свічечка. Хвилюють, маюють, квітують поля – Добридень тобі, Україно моя! Поміркуй над прочитаним 1. Чи сподобався тобі вірш? Який настрій викликає він у тебе? 2. Яку пору року описано […]...
4. Астрофічний вірш Астрофічний вірш (грецък. astrophos – безстрофовий) – вірш, в якому відсутнє симетричне членування на строфи, рядки вільно переходять від чотиривірша у двовірш тощо, посилюю чи розмаїття інтонаційно-синтаксичних структур, сприяючи увиразненню поетичного мовлення. Як різновид акцентного вірша декламаційного типу, він добре відомий українській поетичній класиці (“Сон”, “Кавказ” Т. Шевченка; “Чого являєшся мені…” І. Франка; “Моє кохання”, […]...
5. Майстерне відображення широких просторів рідної землі в поетичних творах “Гаї шумлять”, “Де тополя росте” – ІV варіант – ПАВЛО ТИЧИНА – 6 клас У ранній поезії Павло Тичина не порушує важливих питань соціальної дійсності, а лише передає переживання і настрої, навіяні природою, коханням, роздумами. Основні мотиви ранньої лірики Тичини – бадьорість, життєрадісність, свіжість. Вчитуючись у поезії “Гаї шумлять…”, чуєш звуки замріяних гаїв, голублячий шепіт трав, ніжний голо, закоханого героя. Я йду, іду – Зворушений. Когось все жду – […]...
6. Озерна школа “Озерна школа” англійських поетів-романтиків – напрям в англійській поезії на межі XVIII-XIX ст.., представники якого (У. Вордсворт, С.-Т. Колрідж, Р. Сауті) мешкали в Озерному краї, спромоглися, заперечуючи раціоналістичний догматизм класицизму та Просвітництва, здійснити оновлення англійської лірики. Для їхньої поезії характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, Ідеалізація середньовічної минувшини. Відгомін творчих пошуків “0. ш.” […]...
7. Газель Газель (від араб. – ліричний вірш) – ліричний вірш, що складається не менше як з трьох, не більше як з дванадцяти бейтів (двовіршів), пов’язаних наскрізною моноримою кожного другого рядка (крім першого бейта з парним римуванням) за схемою метричної основи аруза: аа, ба, ва, га і т. п. Викінчені за думкою строфи не пов’язані між собою […]...
8. Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
9. Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів між наголосами. Обов’язкова вимога А. в. полягала у повторенні переднаголошеного приголосного звука на початку першого та другого піввірша (наприклад, у […]...
10. Реквієм Реквієм (лат. requies – спокій) – багатоголосий циклічний вокальний чи вокально-інструментальний твір скорботно-патетичного звучання; вид католицького богослужіння. За аналогією до музичного значення Р. застосовується і в художній літературі, передовсім у поезії, наприклад, “Requiem” M. Чернявського: Як мрійний сон пливуть літа… І як на моря млистій грані Щезає човен у тумані, Так зникне молодість свята. А […]...
11. Мій улюблений вірш Павла Тичини Мені дуже подобається поезія “Арфами, арфами…”. Це рідкісна за мелодійністю поезія, за красою внутрішніх віддзвонів, за ніжним поєднанням почуттів. Цей вірш, здається, увібрав у себе всю красу українського фольклору, веснянок, гаївок: Любая, милая, – Чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям Вкрай Там за нивами… Вірш “Арфами, арфами…” побудований на оптимістичних акордах. Поет відчуває себе […]...
12. ПРО ВЕРЛІБР – Ігор Калинець (1939) – ПРИКМЕТИ ВЕСНИ Верлібр (у перекладі з французької “вільніш вірш”) – це вірш, у якому немає рими. Єдине, чим такий вірш відрізняється від прози, – це те, що він поділений на рядки. Ось, наприклад, вірш Ігоря Калинця “Блискавка” починається так: Живе собі королева – Королева темряви. Кортить їй зазирнути У дзеркало – А темно. Як бачимо, кожний рядок […]...
13. Поліфонія Поліфонія (грецьк. polyphonia – багатоголосся) – багатозвуччя, засноване на одночасному гармонійному поєднанні та розвитку рівноправних самостійних мелодійних ліній, один із найважливіших виражальних засобів у музиці та поезії. П, ‘Викликала великий інтерес у романтиків, символістів та ін., І V зорієнтованих на потенціювання мелодійних можливостей фоніки “у ліриці. Особливо якості П. виявилися у доробку раннього П. Тичини, […]...
14. Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не. читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи: короткий склад дорівнював одній […]...
15. Ритурнель Ритурнель (фр. ritournelle, від італ. ritorno – повернення) – строфа провансальської, італійської та французької поезії; вірш на три або чотири строфи. Кожна строфа складається з короткого (часто з одного слова) рядка, котрий римується із третім довгим, витворюючи своєрідне кільце, другий – лишається неримованим холостим. У сучасній поезії не вживається, хоча трапляються поодинокі випадки, як-от вірш […]...
16. Класний контрольний твір (письмово) – НЕОРОМАНТИЗМ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ О. КОБИЛЯНСЬКОЇ, ЛЕСІ УКРАЇНКИ Мета: перевірити вміння учнів писати роботи творчого характеру на основі вивченого матеріалу; розвивати навички зв’язного писемного мовлення; формувати творче мислення учнів; виховувати навички раціонального використання навчального часу, інтерес до наслідків власної праці. Теорія літератури: модернізм, неоромантизм, драма-феєрія, ліричний цикл, ліричний герой, драма. Обладнання: теми творів. Тип уроку: контроль, корекція знань та вмінь. ПЕРЕБІГ УРОКУ I. […]...
17. Посвята, або Присвята Посвята, або Присвята – заувага, зроблена автором певного художнього твору, що вказує на особу чи подію, якій присвячено цей твір. Так, збірка П. Тичини “Замість сонетів і октав” присвячена Г. Сковороді, вірш “Вітер з України” – М. Хвильовому тощо. Подеколи П. міститься у вступних рядках до твору або ж править за такий твір, як-от початок […]...
18. Тема гармонійного єднання людини з природою у вірші Лесі Українки “Давня весна” Тема. Тема гармонійного єднання людини з природою у вірші Лесі Українки “Давня весна”. Мета: розкрити через поезію відповідність між певними поетичними рядками й фактами з життя Лесі Українки; навчити учнів за допомогою художньої деталі акцентувати увагу на головному; розвивати поетичне мовлення учнів, уяву, вміння відчувати настрій поезії; виховувати почуття надії та віри у краще, незважаючи […]...
19. Молодість і кохання (Ви знаєте, як липа шелестить…) – Павло ТИЧИНА (1891-1967) – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА кінця XIX – початку XX ст Мотиви весни, молодості й кохання складають основу вірша Олександра Олеся “Чари ночі”. У П. Тичини є чимало спільного із цим відомим символістом. Весна, ніч, місяць, зорі і, звичайно ж, солов’ї – що ще треба натхненному українському авторові, щоб розповісти про щастя закоханої людини?! Молодь не завжди стримує емоцій, бо сприймає все без тих обмежень, що […]...
20. Верлібр Верлібр (фр. vers libre – вільний вірш) – неримований нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр), що має версифікаційні джерела у фольклорі (замовляння та інші форми неримованої чи спорадично римованої народної поезії). У художній літературі В. поширюється в добу середньовіччя (літургійна поезія), у творчості німецьких передромантиків, французьких символістів та ін. Особливого значення В. надавав В. Уїтмен, […]...
21. Ліричний адресат Ліричний адресат – людина чи група людей, яким адресується поетичний твір (“О панно Інно, панно Інно…” П. Тичини, “Марія” В. Сосюри, “Лист до загубленої адресатки” М. Рильського та ін.). Приклад Л. а. – вірш “Василеві Симоненкові” І. Драча: Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею – там… По якому цвинтарному стилю Нам ростити […]...
22. П. В. Одарченкові – ВОЛОДИМИР БІЛЯЇВ П. В. Одарченкові У Вас і прізвище, нівроку, наче дар – О, дарче! – перш звучить мені у ньому, І тільки згодом згадую свідомо, Що це ж жіночий рід йому початок дав… У нашій мові є жіночі сила і краса, Того ж самого роду й українська мова, І все величне в ній – від правди […]...
23. Аристократизм духу “Аристократизм духу” – термін, вживаний українським письменством на початку XX ст. задля розкриття вищих (елітарних) якостей людської душі, позначеної бездоганними чеснотами та тонким естетичним чуттям. Такими рисами характеризуються персонажі творів О. Кобилянської (“Некультурна”, “Вальс меланхолійний” тощо), Лесі Українки (Мавка у “Лісовій пісні”, Річард Айрон в “У пущі”, Долорес у “Камінному господарі” та ін.), А. Тесленка […]...
24. Зшитки боротьби “Зшитки боротьби” – альманах, виданий у Києві (1920) за редакцією В. Елланського. Як засвідчувала стаття “Від видавництва”, ідея такого видання як ілюстрованого двотижневика належала передчасно загиблим А. Заливчому та Г. Михайличенку. Тексти альманаху публікувалися за збереженими та відновленими рукописами, вцілілими під час денікінської окупації Києва 1919. Тут друкувалися поезії В. Еллана (Блакитного), П. Тичини, В. […]...
25. ХОТІЛА Б Я ПСНЕЮ СТАТИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ – Підручник – Українська література 8 клас – О. М. Авраменко – Грамота 2016 рік * * * Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне. […]...
26. ДАВНЯ ВЕСНА – Леся УКРАЇНКА (1871-1913) – СВІТ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ Була весна весела, щедра, мила, Промінням грала, сипала квітки, Вона летіла хутко, мов стокрила, За нею вслід співучії пташки! Все ожило, усе загомоніло – Зелений шум, веселая луна! Співало все, сміялось і бриніло, А я лежала хвора й самотна. Я думала: “Весна для всіх настала, Дарунки всім несе вона, ясна, Для мене тільки дару не […]...
27. Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
28. Іпостасе Іпостасе (грецьк. hypostasis – дотримування, ущільнення, заміна) – заміна однієї стопи іншою у квантитативному та силабо-тонічному віршуванні, в якому місце наголосу – стале. Термін введений В. Брюсовим (“Основи віршування”). І. притаманна античному віршуванню, коли два коротких склади замінюються одним довгим і навпаки. Цим поняттям користувалася Галина Сидоренко в тих випадках, коли хорей замінювався пірихієм чи […]...
29. Експромт Експромт (лат. expromtus – той, що є під рукою, готовий, раптовий, швидкий) – короткий вірш, переважно жартівливого чи компліментарного характеру, написаний на замовлення відразу, без будь-якої попередньої підготовки, а також внаслідок миттєвої реакції на будь-які події. Зверталися до Е. Леся Українка, В. Еллан, М. Рильський та ін. Ось такий Е. написав М. Вороний на святі […]...
30. Розмір вірша Розмір вірша – визначальна умова структурування вірша. Для тонічної системи (дольник, верлібр тощо) Р. в. характерний кількістю наголосів та розташуванням цезури, для силабічної (восьмискладник, десятискладник і т. п.) – кількістю складів. та їх місцем у вірші, для силабо-тонічної – кількістю стоп певного метра та місцезнаходженням цезури. Один із прикладів силабо-тонічного віршування – поезія Є. Маланюка […]...
31. Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку Данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
32. Леся Українка. “Тиша морська”, “Співець” Мета: допомогти учням усвідомити ідейно-художній зміст твору Лесі Українки; розвивати навички вдумливого, виразного читання поезій, їх коментування. Очікувані результати: учні виразно та вдумливо читають поезію Лесі Українки “Тиша морська”; висловлюють своє ставлення до провідних рис характеру поетеси: мужності, упевненості, цілеспрямованості, відчуття краси. Теорія літератури: ліричний вірш, художні засоби виразності. Обладнання: підручник, портрет письменниці, видання її […]...
33. Народне віршування Народне віршування – вживані у фольклорі різноманітні віршові форми, серед яких головними можна окреслити три типи: 1) Розмовний вірш (див.: Райошник) – вживається в прислів’ях, приказках, віншуваннях, загадках, замовляннях і та ін.; характерний тим, що у ньому фрази без чіткої метричної організації пов’язані здебільшого суміжними римами (“З сином позмагайся, та й на печі зоставайся, а […]...
34. Особливості модерного художнього мислення Лесі Українки – ПРАКТИКУМ 1. Драматургія Лесі Українки як нове явище в українській літературі. 2. Тематичне і жанрове багатство драм. Неоромантична концепція героя. 3. “Лісова пісня”: фольклорна основа, джерела, система образів. Два світи, дві філософії у драмі-фейєрії Лесі Українки. 4. Художні особливості драми “У пущі”. 5. Публіцистика Лесі Українки. Завдання: 1. Виписати цитати до характеристики образів Мавки та Лукаша. […]...
35. Контрольна робота за творчістю В. Винниченка та П. Тичини – СИМВОЛІЗМ В УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРІ. ТВОРЧІСТЬ В. ВИННИЧЕНКА, П. ТИЧИНИ Мета: узагальнити знання учнів з теми, виявити рівень знань, умінь та навичок з метою корекції, розвивати вміння висловлювати власні думки, логічне мислення, навички раціонального використання навчального часу; виховувати інтерес до наслідків власної праці, пунктуальність. Обладнання: різнорівневі тестові завдання і питання до контролю за темою у двох варіантах. Теорія літератури: символізм, образ-символ, поема-симфонія. Тип уроку: контроль, […]...
36. ЗНО – Тест №17 – Література XX ст 1. Хто з українських митців назвав поетичну творчість П. Тичини музичною рікою? А М. Рильський; Б В. Сосюра; В М. Бажай; Г О. Довженко. 2. З якою течією модернізму традиційно пов’язують ранню творчість Павла Тичини? А Імпресіонізм; Б неореалізм; В символізм; Г експресіонізм. 3.3 яким видом мистецтва найбільше споріднена збірка П. Тичини “Сонячні кларнети”? А […]...
37. Величне або Піднесене Величне, або Піднесене – одна з категорій естетики (поряд з прекрасним, потворним, трагічним, комічним), співвідносна з категорією “низьке”, або “потворне”, яка виражає ту грань естетичного освоєння світу, яка зумовлена взаємодією людини з потужними, незвичайними, значними явищами природи і культури. Сприймаючи явища природи, які ще до кінця або зовсім людством не освоєні (виверження вулкану, безодня зоряного […]...
38. Балада – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Балада (прованс. Balada, від Ballar – танцювати). Первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Пізніше – це невеликий фабульний твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто називали маленькою поемою: “балада так належить до поеми, як оповідання до роману” (Г. Шенгелі). Тепер балада – це епічний […]...
39. Космізм Космізм (грецьк. kosmos – всесвіт) – художнє відображення в літературі тем, мотивів, безпосередньо пов’язаних із уявленнями людини про космічну сферу. В українському фольклорі побутують твори про походження землі, неба і появу людини. Це вже помітно у києво-руських піснях, легендах і переказах. Пізніше, у XIX ст., в українській поезії космічна тематика втілилась у циклі “У космічному […]...
40. В. ГОЛОБОРОДЬКО: ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНИЙ СВІТОПРОСТІР В. Голобородько – одна з найяскравіших постатей української літератури ХХ ст. Таких подій, які свідчать про нетерпимість до соціальної, національної несправедливості, духовного звичавіння і морального спустошення, – більшість у його творчому доробку. На це спонукали митцяобставини нелегкого власного життя. Він відчув на собі усю жорстокість тоталітарного режиму – через звинувачення і причіпки. Все це не […]...