Газова промисловість світу

Природний газ в якості палива володіє багатьма позитивними властивостями – високою теплотворною здатністю, гарною транспортабельністю, більшою порівняно з нафтою та вугіллям екологічною чистотою. Все це створює передумови для нарощування його використання в комунальному господарстві, у промисловості, включаючи електроенергетику, на транспорті. Не дивно, що частка природного газу в структурі світового енергоспоживання, як вже було зазначено, має тенденцію до постійного збільшення.

Історія газової промисловості, що налічує трохи більше ста років, підрозділяється на два великі етапи. Перший з них тривав до 50-60-х рр.. XX в. Для нього був характерний перевагу однієї країни – США, частка якої у світовому видобутку природного газу ще в 1950 р. перевищувала 9/10. Потім почався другий етап-етап швидкого зростання видобутку і споживання природного газу та формування нових районів газової промисловості – в СРСР, Південно-Західної Азії, Західній Європі, Північній Африці та інших регіонах. Одночасно відбувалося також формування міжнародного ринку природного газу.
Географічна картина світу Посібник для вузів Кн. I: Загальна характеристика світу. Глобальні проблеми людства
Рис. 68. Динаміка світового видобутку природного газу, млрд м3

Динаміка світового видобутку природного газу показана на малюнку 68, який свідчить про її безперервному поступальному зростанні: у другій половині XX в. вона збільшилася майже в 12 разів. [53] Згідно з деякими прогнозами, до 2010 р. вона зросте приблизно до 4 трлн м3, а до середини сторіччя – до 7 трлн м3.
Розподіл світового видобутку між трьома групами країн сучасного світу суттєво відрізняється від аналогічних показників, що відносяться до видобутку нафти: перше місце в ній належить розвиненим країнам Заходу (37%), друге – розвиваються (35%) і третє – країнам з перехідною економікою (28 %). Це пояснюється не стільки географією ресурсів природного газу, скільки тим, що його видобуток в країнах, що розвиваються почали значно пізніше. Але оскільки вона там весь час зростає, то і частка цих країн у світовому видобутку природного газу теж збільшується.

Аналіз таблиці 87 свідчить про те, що в 1990-х рр.. збільшення абсолютних обсягів видобутку газу відбувалося в більшості регіонів світу (за винятком СНД і Латинської Америки), але темпи цього зростання не були однаковими: найбільш високими вони опинилися в закордонній Азії і більш помірними – у зарубіжній Європі, Північній Америці та Африці. Відповідно дещо змінилася і частка цих регіонів у світовому видобутку. Якщо ж порівнювати цю частку з 1950 – 1960-ми роками., То головна зміна буквально кидається в очі – це зменшення частки Північної Америки і збільшення частки всіх інших регіонів.

З 16 країн, включених до таблиці 88,5 відносяться до розвинених країн Заходу, 8 – до країнам і 3 (Росія, Узбекистан і Туркменія) входять до СНД. Для порівняння можна також вказати на те, що ще в 1970 р. в першу десятку країн з видобутку природного газу входили Радянський Союз, сім країн зарубіжної Європи та Північної Америки і тільки дві країни, що розвиваються – Іран і Мексика.

Споживання природного газу у всьому світі мало відрізняється за розмірами від його виробництва, оскільки майже весь видобутий і одержуваний газ відразу ж надходить у газорозподільні мережі. Однак співвідношення трьох груп країн, окремих географічних регіонів світу і тим більше окремих країн у споживанні природного газу відрізняється від аналогічного співвідношення в його видобутку досить сильно.
Частка країн Заходу в споживанні природного газу (50%), як і можна було очікувати, більше, ніж їх частка у виробництві, а частка країн (17%) і країн з перехідною економікою (33%) – навпаки, менше. У 1990-х рр.. ці відносні показники, хоча і повільно, але продовжували змінюватися: у країнах з перехідною економікою – в бік скорочення, а в двох інших групах країн – у бік збільшення.

Про співвідношення великих географічних регіонів світу в споживанні природного газу дає уявлення таблиця 89.
Аналіз таблиці 89 показує, що перше місце за розмірами споживання природного газу, як і за розмірами його виробництва, зберігається за Північною Америкою, у складі якої США були і залишаються найбільшим у світі споживачем цього виду палива (600-650 млрд м3 на рік). Однак порівняно з 1970 р. частка регіону в світовому споживанні природного газу зменшилася майже вдвічі. На другому місці за обсягом споживання, як і за розмірами виробництва, коштують країни СНД, серед яких особливо виділяється Росія (більше 450 млрд м3 на рік). Але частка цього регіону в світовому споживанні природного газу також зменшується. На третьому місці, на відміну від ранжиру за розмірами виробництва, знаходиться зарубіжна Європа. Частка її у світовому споживанні природного газу в 1980-1990-х рр.. залишалася досить стабільною. Серед окремих країн цього регіону виділяються Німеччина і Великобританія (по 100 млрд м3). Далі слід зарубіжна Азія, де швидко зростає споживання газу в Китаї, Індонезії, Малайзії, Саудівської Аравії, Ірані, ОАЕ. Частка Латинської Америки у світовому споживанні газу порівняно невелика і до того ж відносно стабільна, а частка Африки поки залишається незначною.

Порівняння абсолютних і відносних показників видобутку і споживання природного газу вже само по собі проливає світло на масштаби і географічні напрямки міжнародної торгівлі цим енергоносієм. Наприкінці 1990-х рр.. обсяг такої торгівлі досяг 550, а в 2005 р. – 750 млрд м3. Це означає, що в експортно-імпортних операціях бере участь більше 1/4 всього видобутого у світі природного газу, і, отже, експортна квота у нього значно менше, ніж у нафти. Головні імпортери газу – зарубіжна Європа, США і Японія, а головні експортери – деякі країни СНД (Росія, Туркменія), зарубіжної Європи (Нідерланди, Норвегія), зарубіжної Азії (Малайзія, Індонезія, ОАЕ), ??Африки (Алжир), а також Канада.

Експортно-імпортні операції з природним газом здійснюють двома способами: по магістральних газопроводах (72%) і з використанням морського транспорту, в зрідженому вигляді (28%). При цьому магістральні газопроводи обслуговують головним чином внутрішньоконтинентальну торгівлю-як між сусідніми країнами (з Канади в США, з Нідерландів та Норвегії в інші європейські країни), так і на відстані в тисячі кілометрів (з Росії в Східну і Західну Європу). В окремих випадках по газопроводах здійснюють і міжрегіональну, міжконтинентальну торгівлю (Африка – Західна Європа). Вантажопотоки зрідженого природного газу також мають переважно внутрішньорегіональний характер. Все це свідчить про те, що, на відміну від нафти, поки, мабуть, передчасно говорити про світовий ринок природного газу. Правильніше вести мову про декілька регіональних ринках.

Росія і за запасами природного газу і за розмірами його видобутку (близько 1/4 світовий) продовжує утримувати перше місце у світі. Газова промисловість Росії – чи не єдина з галузей її промисловості, якій вдалося уникнути відчутного спаду виробництва в 1990-і рр.. Це також найбільша монополізована з усіх галузей, оскільки майже весь видобуток газу забезпечує “Газпром”. У результаті частка газу в енергоспоживанні Росії вже перевалила за 1/2, що значно вище показників інших розвинених країн світу. Згідно з прогнозами, видобуток природного газу в країні зросте до 2010 р. до 740 млрд м3, а частка його в енергоспоживанні – до 57%. Це означає, що “газова пауза”, як іноді називають нинішній період переважної орієнтації енергоспоживання на природний газ, мабуть, триватиме ще принаймні десятиліття. Підтримка існуючого рівня видобутку газу і можливе його підвищення передбачають за рахунок басейнів і родовищ Західного Сибіру, які й нині дають близько 9/10 його видобутку, забезпечуючи роботу Єдиної системи газопостачання (ЕСГ) країни.
Росія також була і продовжує залишатися найбільшим у світі експортером природного газу (200 млрд м3 на рік). З цього експорту менша частина (26-27%) направляється в країни ближнього зарубіжжя, головним чином в Україну і Білорусію, а більша частина (73-74%) йде в країни далекого зарубіжжя, насамперед європейські. Магістральні газопроводи з Росії проходять через Україну і Словаччину в Угорщину, Австрію, Югославію, Хорватію, Італію, Словенію, а через Чехію – також до Німеччини і до Франції. До 2010 р. “Газпром” передбачає збільшити видобуток газу на 10-15%, а експорт – на 50%.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Газова промисловість світу