ГАЗЕЛІ – ГАФІЗ – 8 КЛАС
Серце – скинія святині: для любові тихий храм.
Очі – дзеркало, щоб любо відбивалася ти там.
Я забув і сьогосвітнє, й тогосвітнєє життя:
Ти – єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я.
Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат,
Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?!
Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер…
Вік минає – все вмирає, цей – живе, а той помер…
На душі – скарбниця щастя, я з кохання наче цар.
Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар!
Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей:
Там йому затишне місце, неприступне для людей.
Переклад А. Кримського
***
З мого пораненого серця твої уста пили доволі.
Щоб жив я, хай у серці в тебе не гасне пам’ять хліба-солі!
Ти та перлина найчистіша, що й у небесній кущі часто
На чотках згадують зичливо про неї в ангельському колі.
Коли ти щирості не віриш, то перевір мене, благаю!
На пробі злото відрізняють від камінця, що скніє долі.
Коли Гафізові своєму на серце пробу не поставиш,
Тоді побудь із ним, дозорцю, іще день-два в земному долі!
***
Я по троянду в сад спустився на світанні,
Там саме соловей зайшовся в щебетанні.
Мій побратим гіркий, закоханий в троянду,
Ронив, ридаючи, мелодії весняні.
Троянда й соловей були на думці в мене,
Коли гуляв я сам у ті години ранні.
Її з колючкою з’єднала забаганка,
А він співає їй, незрадний у коханні.
Так глибоко мені ввійшов той спів у серце,
Що зупинився я в раптовім хвилюванні.
О, скільки тих троянд цвіте в саду! Одначе
Тим більше ран од них, що більш вони жадані.
Переклад В. Мисика
Related posts:
- ГАЗЕЛІ – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – ХАФІЗ Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, Ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, Йому […]...
- ГАЗЕЛІ – ІЗ ПЕРСЬКО-ТАДЖИЦЬКОЇ ЛІРИКИ – РУДАКІ * * * Як друг обмовиться, ти пропусти повз вуха. Адже на світі так: де радість, там і скруха. Провина доброго тяжкою не буває, Од ласки першої забудеться наруга. Чи сто хороших діл одне недобре згасить? Хто терня знищує, той солов’їв не слуха. Якщо він сердиться, перепросить не бійся: Не випада шукать щодня нового друга. […]...
- Я МИТЬ ЧУДОВУ ПАМ’ЯТАЮ… (ДО А. П. КЕРН) – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – 9 КЛАС Я пам’ятаю мить чудову, Коли мені з’явилась ти, Як привид, сповнений любов’ю, Як геній чистий красоти. Переклад І. Муратова В сумній, холодній безнадії, В людській тривожній метушні, Звучав твій голос, наче мрії, Ти часто снилася мені. Йшли роки. Мрії чарівничі Розвіяв вітер часу злий. І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій. […]...
- ЛОРЕЛЕЯ – ГІЙОМ АПОЛЛІНЕР – 11 КЛАС Жила у Бахарасі білявка чарівна Усіх мужчин в окрузі з ума звела вона І врешті сам єпископ позвав її на суд Та виправдати мусив через її красу О Лорелеє очі у тебе як смарагд Хто вчив тебе чаклунства який великий маг Прокляті в мене очі проклята я сама Хто в очі ті загляне тому життя […]...
- ДО БОГІВ ПОДІБНИЙ… – САПФО – 8 КЛАС До богів подібний мені здається Той, хто біля тебе, щасливий, сівши, Голосу твого ніжного бриніння Слухає й ловить Твій принадливий усміх: від нього в мене Серце перестало б у грудях битись; Тільки образ твій я побачу – слова Мовить не можу. І язик одразу німіє, й прудко Пробігає пломінь тонкий по тілу. У вухах чути […]...
- СОНЕТ 121 – ВІЛЬЯМ ШЕКСПІР – 8 КЛАС Ліпше бути злим, ніж виглядать за злого, Впокорившись обмовам навісним. О суд очей чужих! Як нам із ним Погодитись нелегко, їй-же Богу! Чи б міг фальшивий зір цінити в скарб Мій серця жар? Здолав його б донести Шпигунський набрід, що кладе на карб Мені все те, за що я годен честі? Я – отакий, як […]...
- НА ДОРОГУ ЙДУ Я В САМОТИНІ… – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН – 9 КЛАС На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Переклад М. Терещенка Чом же серце з боллю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не […]...
- ЗАДЗВЕНИ ІЗ ГЛИБИНИ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – НА КРИЛАХ ПІСНІ ПОЛИНУ… – ПРИРОДА І ЛЮДИНА “ЗАДЗВЕНИ ІЗ ГЛИБИНИ…” * * * Задзвени із глибини Тихої печалі, Мила пісенька весни, – Линь все далі й далі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене. Переклад Леоніда Первотайського Запитання і завдання до прочитаного твору 1. Як ви гадаєте, про який дім і про яку […]...
- БАЛАДА ПРО ЧОРНУ ТУГУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА – 11 КЛАС Клюють півні темний обрій, Ніяк сонця не знаходять; Самотина Горова Із гори крутої сходить. Пахне кіньми і тінями Її тіло, лите з бронзи, Груди, два курні ковадла, Круглим жалем тужать-стогнуть. “Самотино, що шукаєш, Чом блукаєш самотою?” “Чом блукаю, сама знаю, Що тобі до мого болю? Я шукаю в цьому краї Саму себе, свою долю”. “Самотино, […]...
- ПІЛІГРИМ – КРИМСЬКІ СОНЕТИ – АДАМ МІЦКЕВИЧ – 9 КЛАС ПІЛІГРИМ (Сонет 14) Країна розкоші прослалась підо мною, Вгорі – блакить ясна, тут – лиця чарівні; Чому ж у дальній край так хочеться мені, Чом ще за дальшою я плачу давниною? О Литво! Шум лісів, породжених тобою, Миліший, ніж Байдар всі солов’ї гучні, І більше я радів твоїй трясовині, Як цим шовковицям з їх ніжною […]...
- Скорочено – ДУМКА – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі, Нащо літа молодії, Веселі дівочі? Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють. Серце в’яне, співаючи, Мов пташка без волі… Нащо ж мені краса моя, Коли нема долі?.. Тяжко мені сиротою На сім світі жити: Свої люде – мов чужії, Ні з ким говорити; […]...
- І3 “КНИГИ ПІСЕНЬ”: БЛАГОСЛОВЕННІ МІСЯЦЬ, ДЕНЬ І РІК… – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА – 8 КЛАС (Сонет 61) Благословенні місяць, день і рік, Пора, година, край, містина мила, Коли краса її очей сп’янила Мене, і став я бранцем їх повік. Благословенні: біль, що в душу вник, Що об’явилась ним Ерота сила, Лук і стріла, що серце поразила, І рана, що пройшла в його тайник. Благословенні всі рази, коли я Ім’я моєї […]...
- ІЗ “КНИГИ ПІСЕНЬ” ЧОМУ ТРОЯНДИ НЕМОВ НЕЖИВІ? – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – 9 КЛАС Чому троянди немов неживі, Кохана, скажи мені? Чому, скажи, в зеленій траві Фіалки такі мовчазні? Чому так гірко дзвенить і співа Жайворонком блакить? Чому в своєму диханні трава Тління і смерть таїть? Чому холодне сонце поля В задумі похмурій мина? Чому така пустельна земля І сіра, мов труна? Чому мене, мов безумця, в пітьму Моя […]...
- Короткий зміст “Соловей і Роза” Уайльд Розповідь починається з того, що соловей чує закоханого юнака, який страждає. Його кохана сказала, що потанцює з ним – бідний студент, якщо він подарує їй червону троянду. Солов’я так чіпають мріяння юнаки, що він вирішує йому допомогти. Співак любові летить до куща троянди і просить червона квітка, але кущ відповідає йому, що його квіти жовті. […]...
- Рудакі. Газелі, рубаї, бейти – СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ – підготовка до ЗНО та ДПА Основоположник персько-таджицької поезії, поет і вчений, енциклопедист свого часу Абу Аб – даллах (або Абуль Хасан) Джафар ібн Мухаммад Рудакі (860-941) народився в гірському селищі Пандж Рудак1, неподалік від Пенджикента – столиці стародавньої Согдіани (нині Согдійська область Таджикистану), поблизу Самарканда. Відомостей про життя Рудакі збереглося дуже мало. Ще в юнацькі роки він був відомий на […]...
- ВЕЧОРОВА ГАРМОНІЯ – ШАРЛЬ БОДЛЕР – 11 КЛАС Вечірній час прийшов. На кожній стебелині Вже квіти куряться, немов кадильний дим; І звуки, й пахощі в повітрі голубім; Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні. Вже квіти куряться, немов кадильний дим; Ридає скрипка десь, як серце в самотині; Меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні; Сумна краса небес в спокої віковім. Ридає скрипка десь, як серце […]...
- ВЕЧІРНІ ПРОМЕНІ ЯСНІ… – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – 9 КЛАС Вечірні промені ясні По хвилях миготіли, Біля хатини самотні, Мовчазні ми сиділи. Все море вкрили тумани, Вгорі чайки кружляли; А сльози милої дрібні З очей на руки впали. І я навколішки упав, На сльози ті дивився, Ті білі руки цілував І гірких сліз напився. Мені жаль-туга навісна Так палить душу й тіло, Та безталанниця сумна […]...
- НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ.. – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ – 9 КЛАС Не знаю, що стало зо мною, Сумує серце моє, – Мені ні сну, ні спокою Казка стара не дає. Повітря свіже – смеркає, Привільний Рейн затих; Вечірній промінь грає Ген на шпилях гірських. Незнана красуня на кручі Сидить у самоті, Упали на шати блискучі Коси її золоті. Із золота гребінь має, І косу розчісує ним, […]...
- О КАПІТАНЕ, МІЙ КАПІТАНЕ!.. – ВОЛТ BITMEH – 10 КЛАС (Уривки) О капітане! Мій капітане! Наш корабель переміг Всі негоди Скінчено подорож нашу жахливу, ми досягли Нагороди, Переклад В. Коптілова Порт ось вже тут, дзвони гудуть, люд весь Довкола святкує, Очі всі стежать, кіль ваш тривкий, судно Відважне і люте; Та о серце! Серце! Серце! О червоні картинки нестерпні, Де на палубі мій капітан лежить, […]...
- Скорочено – ЧОГО ЯВЛЯЄШСЯ МЕНІ… – ІВАН ФРАНКО – 10 КЛАС Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- Чого являєшся мені у сні? – ІВАН ФРАНКО – ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. – 10 клас Чого являєшся мені У сні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? Чому уста твої німі? Який докір, яке страждання, Яке несповнене бажання На них, мов зарево червоне, Займається і знову тоне У тьмі? Чого являєшся мені У сні? В житті ти мною згордувала, Моє ти серце надірвала, […]...
- ДО МЕЛЬПОМЕНИ (3, 30) – КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК – 8 КЛАС Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді1. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій, Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина 1Цільний переклад: рим в оригіналі нема. Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець1 Пій […]...
- Скорочено – Є ТИСЯЧІ ДОРІГ… – ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО – 11 КЛАС Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, Є тисячі ланів, але один лиш мій. І що мені робить, коли малий зажинок Судилося почать на ниві нерясній? Чи викинути серп і йти байдикувати, Чи долю проклясти за лютий недорід І до сусід пристать наймитувати За пару постолів і шкварку на обід? Коли б я міг забуть убоге […]...
- Скорочено – ТИХА ЕЛЕГІЯ – ВОЛОДИМИР ПІДПАЛИЙ – 8 КЛАС Коли мене питають: “Любиш ріки, Річки, і річечки, і потічки?” – Відмовчуюсь: вони в мені навіки, А для мого народу на віки… Коли мене запитують: “Народу Чи зможеш прислужитись, як і де? ” – Мовчу: на ясні зорі, на тихі води Хай випадкове слово не впаде… Коли мене питають: “Любиш землю, Степи, озера, яблуні в […]...
- ПРО ЦАРІВНУ МІСЯЦІВНУ – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА – 11 КЛАС Прийшла в кузню Місяцівна В серпанковім покривалі, Хлопчик дивиться на неї – Краса очі пориває. Переклад М. Лукаша Має білими руками, Аж малому серце в’яне, Вислоняє, грішна й чиста, Тугі перса олив’яні. “Тікай, тікай, Місяцівно, Бо як вернуться цигани, Накують із твого серця Намиста й перснів багато”. “Дай я, хлоню, потанцюю, Бо як вернуться чхавале, […]...
- Скорочено – НЕБО – МИХАЙЛО ПЕТРЕНКО – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС Дивлюсь я на небо та й думку гадаю; Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
- МІЙ ДУХ ЯК НІЧ… – ДЖОРДЖ ГОРДОН БАЙРОН – 9 КЛАС Мій дух як ніч. О, грай скоріш! Я ще вчуваю арфи глас, Нехай воркує жалібніш І тішить слух в останній час. Як ще надія в серці спить, Її розбудить віщий спів. Як є сльоза, вона збіжить, Поки мій мозок не згорів. Але суворо й смутно грай, Додай жалю в свій перший звук. Молю тебе, заплакать […]...
- Мій клас. Твір 5 клас Настала пора дорослішати і мене перевели в середню школу. Тепер у мене новий клас. Більшість хлопців я знаю, але з деякими я бачуся вперше. І це мені подобається, адже я люблю заводити нові знайомства, розмовляти з новими людьми і переймати корисний досвід у інших. Всі хлопці з нового класу швидко знайшли спільну мову і ми […]...
- Літературний процес і художні системи в літературі – ВСТУП Гафіз (Хафіз, Гафез, Гафіз Ш(и/і) ризький; літературний псевдонім Мохаммеда Шамседдіна або Шамс ад-діна Мухаммада; бл. 1325, Шираз – †389 чи 1390) – перський і таджицький поет, народний співець. Газель Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянда, Ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності […]...
- Скорочено – ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 8 КЛАС Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози… чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі?.. Не питали б […]...
- ПЕРЕМОГА – ЛЕСЯ УКРАЇНКА Довго я не хотіла коритись весні, Не хотіла її вислухати, Тії речі лагідні, знадні, чарівні Я боялась до серця приймати. “Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, – Не чаруй і не ваб надаремне. Що мені по красі тій веселій, ясній? В мене серце і смутне, і темне”. А весна гомоніла: “Послухай мене! […]...
- Скорочено – СОЛОВЕЙ – ВІКТОР ЗАБІЛА – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – 9 КЛАС Не щебечи, соловейку, Під вікном близенько; Не щебечи, малюсенький, На зорі раненько. Як затьохкаєш, як свиснеш, Неначе заграєш; Так і б’ється в грудях серце, Душу роздираєш. Як засвищеш голосніше, А далі тихенько: Аж у душі похолоне, Аж замре серденько. Зовсім трошки перестанеш, Лунь усюди піде; Ти в темну ніч веселися, І як сонце зійде. Твоя […]...
- ПІСНЯ НЕЛЮБОГО – ІЗ ЗБІРКИ “АЛКОГОЛІ” – 11 КЛАС Коли співав я цей псалом У році дев’ятсот і третім Не знав я що моя любов Неначе фенікс після смерті Огненної воскресне знов В передніч лондонську туманну Зустрівсь мені один лайдак Геть схожий на мою кохану І зирконув на мене так Що я від сорому зов’янув За босяком я йшов слідком За свистуном безцеремонним Здавався […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ – 11 КЛАС (Замість листа ) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, Щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе Зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, Кину на вулицю тіло. Дикий, […]...
- ГІТАРА – ФЕДЕРІКО ГАРСІА ЛОРКА – 11 КЛАС Починається плач гітари, Розбивається чаша світанку, Починається плач гітари, Гамувати плач її марно – Не втішайте даремно іспанку. А так плаче у такт, монотонно… Плаче так лиш вода або вітер, Що спиняється снігом бездонним, А її неможливо спинити. Плаче щиро про речі померлі, Про пісок із гарячого півдня, Що сумує без білих камелій І так […]...
- ДЕ ПОГЛЯД НІЖНИЙ, ДЕ ЧАРІВНИЙ ВИД… – ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКА – 8 КЛАС (Сонет 267) Де погляд ніжний, де чарівний вид; Де постать горда, де струнка постава, Де мова та бентежна й величава, Що завдає негідникові встид? Де сміх, що жалить того, хто набрид? Де та душа, що, мов зоря яскрава, Висока й гідна владарського права, Небесний нам осяяла блакит? Я вами дихаю, для вас палаю, Я народивсь […]...
- Твір про маму, 4 клас Я дуже люблю свою маму. Вона найдорожча людина для мене! Люблю просто за те, що вона у мене є. Ближче неї у мене нікого немає. Моя мама дуже красива, у неї великі блакитні очі і русяве довге волосся. Мою маму звуть Марина Анатоліївна. Коли вона посміхається, мені теж хочеться посміхнутися у відповідь. Вона дуже добра, […]...
- ЗИМОВА НІЧ – БОРИС ПАСТЕРНАК – 11 КЛАС Мело, мело по всій землі, Мело, сніжило. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. Злітався сніг і вирував Перед шибками. Так влітку на вогонь мошва Летить роями. Ліпила віхола на склі Кружки і стріли. Свіча горіла на столі, Свіча горіла. І протяг тіні хилитав, І мимоволі Схрестились руки і уста, Схрестились долі. І черевички з ніг […]...
- Скорочено – МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ… – ТАРАС ШЕВЧЕНКО – 8 КЛАС Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими І, не оплаканий своїми, В неволі плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. […]...
- ВІДЧУТТЯ – АРТЮР РЕМБО – 11 КЛАС В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати. Отож мовчу собі, сповільнюю ходу. В душі безмежної любові лиш припливи; Все далі й далі, мов бродяга той, піду, З Природою, немов із жінкою, щасливий. Переклад Г. Кочура * * * У синіх […]...