ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ
ГАВАТОВИЧ (ГАВАТ) ЯКУБ (17.03.1598, Львів – 17.06.1679, там само) – польсько-український письменник і культурно – освітній діяч.
Народився в незаможній сім’ї польських міщан. Навчався у різних львівських школах, закінчив Ятеллонський університет (1615) і одержав ступінь бакалавра. Викладав у м. Кам’янці-Струмиловій (тепер Кам’янка-Бузька Львівської обл.). Згодом висвятився на ксьондза, жив у містечках Вишняки й Бережани. Був учасником оборони Львова від нападу турків (1669). Автор низки польськомовних віршованих і прозових творів на теологічну тематику й перекладів з латинської мови: “Казання” (1629), “Школа терпіння” (1640), “Зеркало духовної любові” (1645) та ін. Написав віршовану трагедію на біблійний сюжет “Трагедія, або Образ смерті пресвятого Іоанна Хрестителя, посланця божого” (Львів, 1619), поставлену на ярмарку 29 серпня 1619 р. в Кам’янці-Струмиловій. Після другої та третьої дії трагедії виконувалися дві українські інтермедії – “Продав кота в мішку” і “Найкращий сон”. Ці твори є найранішими з відомих на сьогодні публікацій українських інтермедій.
Питання про належність пам’яток цього драматургічного жанру Я. Гаватовичу й досі залишається не з’ясованим. Дослідники, зокрема М. Гудзій, Л. Махновець, висунули серйозні аргументи на користь того, що автором інтермедій був не Я. Гаватович, а хтось із вихованців чи учителів західноукраїнських шкіл. Інтермедії після другої і третьої дії значно переважають за художнім рівнем інтермедії після першої та четвертої дії, написані польською мовою, що належать, безсумнівно, самому Я. Гаватовичу. В основі інтермедій, поданих до другої і третьої дії п’єси, лежать сюжети, які були здавна поширені у світовій літературі та активно побутували в українській словесності. Вони пройняті неповторною українською ментальністю й наповнені яскравим національним колоритом. Тенденція зниженого, травестійно-гумористичного зображення Бога, неба, раю та пекла у другій інтермедії генетично пов’язана з народною сміховою культурою, була продовжена й розвинена в подальші періоди розвитку літератури. Основна частина віршів першої і друга інтермедія написані восьмискладовим силабічним віршем живою, народною мовою з помітною домішкою діалектизмів.
Літ.: Павлик М. Якуб Гаватович (Гават), автор перших руських інтермедій з 1619 р. // ЗНТШ. 1900. Т. 35-36; Махновець Л. Є. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича // Рад. літературознавство. 1962. № 3.
С. Денисюк
Related posts:
- ІНТЕРМЕДІЯ ПРО КЛИМКА І СТЕЦЬКА – ЯКУБ ГАВАТОВИЧ ОСОБИ: Климко з горшками, Стецько кота має в мішку на спині 1. Климко Що тут ти, побратиме, собі порабляєш? Кажи мені – як живеш та і як ся маєш? Стецько Я тут не роблю нічого. Ось іду до дому свого, Та із тоєми горшками, Як з своїми сусідами. Климко Та нащо так много маєш? Либой, […]...
- ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН ДОВГАЛЕВСЬКИЙ МИТРОФАН (світське ім’я Михайло, рр. нар. і см. невід.) – культурно-освітній діяч, письменник, одна з найвизначніших постатей літератури українського бароко. Навчався, очевидно, в Київській академії, з 1735 р. викладав у ній синтаксиму, в 1736- 1737 рр. – поетику. Залишив після себе знаменитий курс поетики “Сад поетичний”, що вважається класичним зразком барокової поетики, де риси […]...
- Розвиток драматургії – ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII століть Перші драми XVII століття з’являються у школах, їх авторами були викладачі, а виконавцями – студенти. Тематика таких драм була історичною або соціальною. Наприклад, драма “Володимир” Феофана Прокоповича, “Милість Божа” невідомого автора, “Воскресіння мертвих” Георгія Кониського. У драмі “Володимир” розповідається про життя й діяльність князя Володимира Великого, у “Милості Божій” прославляється Богдан Хмельницький, а у “Воскресінні […]...
- БОРЕЦЬКИЙ ІОВ БОРЕЦЬКИЙ ІОВ (Іван Матвійович, р. н. невід., ймовірно, с. Бірче, тепер Городоцького р-ну Львівської обл. – 12.03.1631, Київ) – давньоукраїнський письменник, перекладач, церковно-релігійний діяч. Народився в Галичині в шляхетській родині. Спочатку навчався у Львівській братській школі, а далі, ймовірно, за кордоном. Викладач грецької і латинської мов, ректор Львівської братської школи (з 1604 р.). З 1611 […]...
- Порівняльний аналіз писемного мовлення персонажів в оповідях від третьої та першої особи У художньому прозовому творі виділяються два основні плани: план оповідача та план персонажів [1, с. 240]. Кожен із названих планів має власні диференційні ознаки. Системна взаємодія планів, їх інтеграція створюється та спрямовується автором. Мовлення персонажів протистоїть мовленню автора. План персонажа не є однорідним. Він може бути представлений діалогічним мовленням, внутрішнім мовленням, невласне-прямим, а також писемним […]...
- Програма іспиту з давньої української літератури (XI-XVII ст.) – Додатки 1. Літературна спадщина минулого і сучасність. 2. Зародження української літератури: обставини та основні чинники. 3. Характерні ознаки давньої української літератури. 4. Хронологічні межі давньої української літератури. 5. Перекладна література часів Київської Русі. 6. Біблія як літературна пам’ятка, її значення в давній українській літературі. 7. Літописання в Київській Русі. Головні літописні зведення. 8. Зміст і художня […]...
- Льюїс Гібон: коротка довідка Гібон (Gibbon), Льюїс Грессік – літературний псевдонім Джеймса Леслі Мітчелла (1901-1935). У 1919 він вступив в Королівський Армійський військовий корпус, а з 1923 по 1928 служив в Королівських Військово-повітряних силах. Армія надала йому можливість подорожувати, результатом цих мандрівок стали нариси, опубліковані під власним ім’ям, серед них “Календи Каїра” (1931). Він також створив чимало великих творів; […]...
- Гекзаметр або Гексаметр Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- ∪ ∪ ), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова – хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. – і після […]...
- Анфологіон Антологіон “Анфологіон”, або “Антологіон” (грецьк. anthologia – квітник) – збірники текстів релігійного та літературного змісту (молитви, уривки Святого письма, житія тощо), які виходили в Україні XVI-XIX ст. Перше таке видання здійснено у 1619 у Києво-Печерській лаврі (переклад текстів із давньогрецької мови Іова Борецького, передмова та післямова Єлисея Плете-нецького і Памви Беринди). З’явилися “А.” також у друкарні […]...
- Історія русів “Історія русів” – найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця XVIII ст. (за іншими версіями – початку XIX ст.), своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Авторство не встановлено: приписувалося Г. Кониському, О. Безбородьку, Г. Полетиці та ін. Існує в кількох копіях, оригінал не зберігся. Написана російською мовою. Серед описаних […]...
- Запитання для самоконтролю – Діяльність та доля Кирило-Мефодіївського братства у контексті життя і творчості Тараса Шевченка 1. За що, по-вашому, В. Бєлінський так різко негативно і лайливо оцінив Шевченкові поеми “Сон” і “Гайдамаки”? 2. У чому полягала ідеологічна заангажованість трактування творчості Т. Шевченка в роки радянського тоталітаризму? 3. Як ставився Т. Шевченко до ідей Кирило – Мефодіївського братства? 4. Який період і чому в житті поета став часом його прозріння (“… […]...
- ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ ТУРЧИНОВСЬКИЙ ІЛЛЯ (30.07.1695, с. Березань, тепер смт. Баришівського р-ну Київської обл. – р. см. невід.) – письменник першої половини XVIII ст. Син березанського сотника. Навчався спочатку у місцевій школі, потім у Київській академії, яку не закінчив. З 1710 р. мандрував по Україні та Білорусі. Свої мандри описав у автобіографічному творі, що є одним з найкращих […]...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). Дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного характеру, переважно за мотивами Різдва Христового та рятування щойно народженого Сина Божого від царя Ірода; на нижньому – побутові інтермедії, […]...
- Зрушення графіків функцій Нам відомі такі функції та їх графіки як Y = kx (пряма), y = kx2 (парабола), y = k√x (“половинка” параболи), y = k / x (гіпербола). Зміна значення k впливає на вигляд графіка (ступінь крутизни у разі параболи), розташування гілок в координатних чвертях і ін. Проте точкою, через яку можна провести вісь симетрії графіків, […]...
- Шкільна драма Шкільна драма – жанр латиномовної релігійної драматургії, що виник на межі XV-XVI ст. в країнах Західної Європи. Походження Ш. д. пов’язане із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов’язковими для засвоєння латини. Особливого поширення набула завдяки єзуїтам, захопленим інтерпретацією біблійних та міфологічних сюжетів, передовсім тих сакральних джерел, що стосувалися історії […]...
- Атеней “Атеней” (від грецьк. Athenaion – храм Афіни, богині мудрості, мистецтва та ремесел) – науково-літературний гурток, заснований Єлисеєм Плетенецьким на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. До складу “А.” входили перекладачі, поети, гравери, друкарі (Захарія Копистенський, Іов Борецький, Памво Беринда, Тарасій Земка, Олександр Митура, Касіян Сакович, Лаврентій Зизаній та ін.). В межах “А.” видано “Часослов” та […]...
- Розповідач, або Наратор Розповідач, або Наратор (лат. narrator — розповідач) – різновид літературного суб’єкта, вимислена автором особа, від імені якої в епічному творі він веде розповідь про події та людей, з допомогою якої формується весь уявний світ літературного твору. Р. – літературна постать, котра, як правило, є водночас автором і персонажем (Рудий Панько у “Вечорах на хуторі коло […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ – 5 клас 1. Жанрова специфіка фольклорної і літературної казки. 2.Індійська народна казка “Фарбований шакал”. 3.Японська народна казка “Момотаро, або Хпопчик-Персик”. 4. Пригоди Хлопчика-Мізинчика (за японською народною казкою “Іссумбосі, або Хлопчик-Мізинчик”). 5. Дивовижний художник Малян (за китайською народною казкою “Пензлик Маляна”). 6. Сміливий Сіндбад-Мореплавець (за арабською народною казкою “Сіндбад-Мореплавець” (третя подорож)). 7. Дружба – найголовніша запорука порятунку (за […]...
- ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ ПЛЕТЕНЕЦЬКИЙ ЄЛИСЕЙ (бл. 1554, с. Плетеничі, тепер Перемишлянського р-ну Львівської обл. – 29.10.1624, м. Київ) – церковний і культурний діяч, письменник. У 1595 р. став архімандритом Пінського Лещинського монастиря. З вересня 1599 р. – архімандрит у Києво-Печерській лаврі. Літературна спадщина Єлисея Плетенецького – це передмови до “Часослова” (1616), “Анфологіона” (1619), “Божественної літургії” (1620), до книги […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН ДУМИТРАШКО КОСТЯНТИН (псевд і крипт. – К. Д. Думитрашков, К. Д. Копитько, К. Д., К. Д. м. т. р. ш. ко; 1814, м. Золотоноша, тепер Черкаської обл. – 07.05.1886, Київ) – письменник. Народився в сім’ї священика. Закінчив Київську духовну академію (1839). У 1839-1864 рр. – професор російської словесності Київської духовної семінарії, з 1870 р. – […]...
- ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО ТРАНКВІЛІОН-СТАВРОВЕЦЬКИЙ КИРИЛО (р. нар. невід. – 1646) – філософ, поет, богослов першої половини XVII ст. Навчався, очевидно, у Львівському кафедральному училищі. У 1589 – 1592 рр. викладав у Львівській братській школі. З 1592 р. вчителював у Вільні, на початку XVII ст. знову повернувся до Львова, де став одним із провідних діячів Львівського братства. У 1614 […]...
- Доповідь про Пушкіна Великий російський поет Олександр Сергійович Пушкін народився сім’ї поміщиків, в Москві 6 червня 1799 року. Маленький Олександр був не єдиним дитиною в сім’ї. Батьки привозили маленького Олександра на літні канікули в село до бабусі. У підмосковному селі в гостях у Марії Олексіївни формувалася ще незріла особистість маленького Пушкіна. У будинку у Пушкіних було взято за […]...
- Твір на тему “Перше кохання” Отримавши завдання написати твір про перше кохання я серйозно замислився. Особисто я вже дізнався, що таке перше кохання. Я закоханий у дівчинку, і у нас навіть є відносини. Взагалі, мені подобалися і подобаються багато дівчаток. Кожна гарна по-своєму. В однієї довгі густі волосся, в іншої веселий компанійський характер, у третьої гнучка постать, адже вона займається […]...
- Етиографізм Етиографізм (грецьк, ethnos – плем’я, народ і grаpho – пишу) – відображення в літературі і мистецтві національного традиційного побуту (житло, господарство, ремесла, одяг, їжа, родинне життя, тощо), звичаїв, обрядів. Е.- органічний складник національного в мистецтві і як його етнічна константа має свої особливості в його історії. Суттєвою особливістю Е. в художній літературі, є національна мова, […]...
- Проза – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) У більшості світових літератур проза з’явилася після поезії, і тільки потім – драматургія. У давній українській літературі не було художньої прози, на грунті якої могла б розвиватися нова проза, тому драматургія розвинулася раніше. Не останню роль у слабкому розвитку української літератури відіграла відсутність можливостей для друкування. Тому значна частина творів, які були написані у 20-30-х […]...
- Чи можна вважати “аморальною” книгою роман “Портрет Доріана Грея”? (Твір-роздум) – ЗРАЗКИ ТВОРІВ – Е. ЗОЛЯ, О. ВАЙЛЬД – РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ – 10 клас Я вважаю, що книгу Оскара Вайльда “Портрет Доріана Грея” не можна відносити ні до моральних, ні до аморальних: істина, як завжди, десь посередині. Як казав сам Вайльд, “Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані”. І це також не є остаточною істиною, адже Доріан Грей прочитав “отруйну” книгу, що дав йому […]...
- Райошник Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі […]...
- Харьковский демокрит “Харьковский демокрит” – перший в Україні журнал сатири та гумору, що виходив у Харкові 1816 за редакцією В. Масловича. У традиційних тодішніх журнальних відділах друкувалися твори місцевих авторів А. Нахімова, Д. Ярославського, А. Вербицького, Р. Гонорського, І. Срезневського та ін. Тут вперше з’явилось ім’я Г. Квітки-Основ’яненка як автора легких гумористичних віршів та акровіршів російською мовою. […]...
- Життя і творчий шлях Г. В. Квітки-Основ’яненки (1778 – 1843) Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім – Основ’яненко) в с. Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім’ї. Служив комісаром у народному ополченні (1806 – 1807), директором Харківського театру (1812), був повітовим предводителем дворянства (1817 – 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного суду. Проживаючи в с. Основа під Харковом або самому Харкові, Квітка-Основ’яненко […]...
- Інструмент локального тайм-менеджменту 1. На аркуші паперу заводимо 3 колонки: вчора, сьогодні, тиждень. Виписуємо всі завдання з термінами: які потрібно було виконати ще вчора (або раніше) в першу колонку; які потрібно виконати сьогодні – в другу колонку; які стануть терміновими завтра або до кінця тижня – у третю; всі інші (не термінові) – не виписуємо або якщо все […]...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до різних видань, творів релігійного характеру. Його перу належить також підручник з риторики. З віршованих творів зберігся тільки панегірик Лазарю Барановичу […]...
- МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ МУЖИЛОВСЬКИЙ АНДРІЙ (рр. нар і см. невід.) – письменник, церковно-релігійний діяч. Деякий час був слуцьким протоієреєм, з 1631 р. – ієромонах Києво-Печерського монастиря. Один з ініціаторів Київського собору 1628 р. Автор полемічного твору польською мовою “Антидотум” (1629), який був відповіддю на відому прокатолицьку “Апологію” Мелетія Смотрицького. Значне місце в творі належить критиці теологічної частини “Апології”, […]...
- Костумбризм Костумбризм (ісп. costumbrismo, від costumbre – звичай) – напрям у художній літературі й малярстві Іспанії та Латинської Америки XIX ст., породжений романтичним захопленням народною культурою, перейнятий піднесенням національної свідомості. К. в Іспанії позначився на творчості Р. Месонеро Романоса, М.-Х. де Лари, С. Естебанеса Кальдерона та ін., в Латинській Америці – Х.-Х. Вальєхо (Чилі), Р. Пальми […]...
- ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ – СВІТ ФАНТАЗІЇ ТА МУДРОСТІ У початковій школі ви читали багато літературних казок Івана Франка, Лесі Українки, Всеволода Нестайка та інших письменників. Ти вже знаєш, що в літературній казці обов’язково є автор, тому її ще називають авторською. Поява її стала можливою після винайдення письма та книгодрукування. Літературна казка, на відміну від народної, існує лише близько двох століть. Як виникли літературні […]...
- Цитата Цитата (ніж. Zitat, від лат. cito – наводжу, проголошую) – дослівний уривок з іншого твору, вислів, що наводиться письмово чи усно для підтвердження або заперечення певної думки з дотриманням усіх особливостей чужого висловлення та з посиланням на джерело. Цитовані слова на письмі беруться в лапки, пропуски з цитатах позначаються трьома крапками. Відтворюється Ц. здебільшого мовою, […]...
- Питання до заліку (XVIII ст.) – Додатки 1. Загальна характеристика літературного процесу XVIII ст. 2. Літературні особливості козацьких літописів. 3. Публіцистичне спрямування “Історії русів”. 4. Зміст і форма “Мандрів до святих місць” Василя Григоровича-Барського. 5. Творчість Феофана Прокоповича. 6. Драма Георгія Кониського “Воскресіння мертвих”. 7. Образ Богдана Хмельницького у драмі “Милість Божа”. 8. Інтермедії XVIII ст. 9. Вертепна драма. 10. Художні засоби […]...
- Утопічні імпульси Дон Кіхот Серце Дон Кіхота була зорієнтоване на чисті почуття, на благородні пориви. Жодного разу він не переслідував корисні цілі. Його беззавітна любов, його прагнення пригод в ім’я справедливості і лицарської гідності – ті орієнтири, яких нерідко так не вистачає сучасному суспільству. Він більше походив на дорослу дитину, яка не хотіла приймати суворі реалії справжнього дорослого життя. […]...
- Підсумковий урок. Повторення вивченого за рік Мета. Узагальнити і систематизувати знання учнів; розвивати вміння стисло і чітко будувати відповіді; виховувати любов до літератури, бажання поглиблювати свої знання. Обладнання: схема для гри “Що? Де? Коли?”, чисті аркуші паперу. Хід уроку I. Організаційний момент. II. Оголошення теми і мети уроку. III. Основна частина. (Проведення гри та робота у групах). 1. Гра “Що? Де? […]...
- ПОЛІЦІАНО, Анджело (1454 – 1494) ПОЛІЦІАНО, Анджело (Poliziano, Angelo; автонім; Амброджіні, Анджело – 14.07.1454, Монтепульчано – 28 або 29.09.1494, Флоренція) – італійський поет. Поліціано – один із найвизначніших представників флорентійського гуртка гуманістів. Він походив зі старовинного роду італійських купців, але вже його батько перервав цю традицію, обравши фах юриста. Після смерті у 1464 р. батька майбутній поет […]...