Галактичні розсіяні і кульові зоряні скупчення

У космосі розсіяні і кульові зоряні скупчення відрізняються один від одного так само, як селище відрізняється від міста.
Галактичні скупчення знаходяться всередині нашої Галактики і розташовані в ній упереміж з одиночними зірками – вони як би великі населені пункти всередині країни. За положення в просторі і розміри їх і назвали галактичних зоряними скупченнями. А за слабку концентрацію зірок до центру скупчення їх назвали розсіяними зоряними скупченнями. Зірок в них буває від сотні до декількох тисяч, і розкидані вони в просторі без особливої ​​правильності, як намети циганського табору. Прикладом розсіяних скупчень є Плеяди.

Восени вони сходять ввечері, а взимку ввечері стоять вже високо в небі. Неозброєний очей середньої пильність бачить в цій купці шість зірок, а пильне око – від семи до одинадцяти. В поле же зору телескопа тут мерехтять сотні зірок всілякої яскравості. Належність зірок до даного скупчення виявляється з спільності їх руху в просторі. Так можна буває виділити зірки, більш до нас близькі або далекі, випадково проектуються на “зоряну купу”.

Плеяди відстоять від нас на 320 світлових років, і діаметр цієї групи зірок – близько 5 світлових років.

Плеяди – найбільше, але єдине галактичне зоряне скупчення. Навколо червоного Альдебарану, головною зірки в сузір’ї Тельця, легко помітити нечисленну і більш розсіяну, ніж Плеяди, групу зірок скупчення Гиад.

А всього нам відомо близько 300 галактичних скупчень розміром поменше, але ми не знаємо ще безлічі більш далеких і слабо світяться або ж прихованих від нас темними туманностями.

Кульові зоряні скупчення, відомі в числі близько сотні, мають свого типового представника в особі зоряного скупчення в Геркулесі, видимого в бінокль як туманна зірочка приблизно шосту зоряну величину. Лише сильний телескоп, а в особливості фотографія показують, що тут у формі кулі існує ціле скупчення зірок, сильно концентруються до його центру.

Насправді ця “туманна зірочка” складається з сотень тисяч зірок, з яких ми бачимо тільки гіганти. Зірки ж головною гілки, зокрема, розміром такі ж як Сонце, для нас залишаються невидимими. Саме через віддаленість і численності, особливо поблизу центру, зірки зливаються для спостерігача з землі, в одне суцільне світле сяйво.

Одне з найближчих до нас кульових скупчень – то, що знаходиться в Геркулесові – відстоїть від нас на 30 тисяч світлових років, а його діаметр – сотня світлових років.

Найбільш далекі з кульових скупчень відстоять від нас на 230 тисяч світлових років. Визначення відстаней кульових скупчень каже нам про те, що кульові скупчення простягаються до кордону нашої зоряної системи.

Представляючи собі будь-які зоряні скупчення варто пам’ятати про те, що “кучність” знаходяться в них зірок тільки здається, що представляє в реальності лише оптичний обман викликаний жахливим відстанню відокремлює нас від найближчих зоряних скупчень і галактик.

Насправді зірки настільки далекі одна від одної, що зіткнення між ними ніколи не спостерігалися в історії астрономії, а може бути і неможливі зовсім. У всякому разі обчислення показують, що середня зірка, що рухається в довільному напрямку через галактику, навіть при зближенні з іншими зірками навряд чи зазнає реальне зіткнення з однією з них, а буде лише злегка відхилена від свого шляху.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Галактичні розсіяні і кульові зоряні скупчення