Г. Хоткевич. Калідаса – БУДДІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА
Фрагменти з передмови
…Голяндський санскритист Керн на підставі антропологічних даних Варагаміри, сучасника Калідаси, відносить Калідасу до VI віку по Р. Х. Такої ж думки тримається й школа південних буддистів – Фергюсон та ін. Останніми часами Якобі на підставі деяких астрономічних даних, розсіяних у творах Калідаси, доводить, що Калідаса не міг жити раніше 350 року по Р. Х. Коли додати сюди ще деякі епіграфічні й нумізматичні дані, то можна більш-менш із певністю вивести, що жив Калідаса за часів царя Чандрагупти II Вікрамадітьї.
…Відомими з його творів маємо досі: три драми – “Малявіка й Агнімітра”, “Шякунталя” й “Урваші”;дві епічні поеми: “Раггувамша” (“Рід Parry”, династія Раггуїдів), друга поема – “Кумарасамбгава” (“Народження Кумари”, бога війни). І нарешті – лірична поема “Мегхадута” (“Облаковісник”).
…Найкращим твором Калідаси є “Шякунталя”. Дійшла вона до нас у двох редакціях: бангальській та деванагарійській.
…Називають Калідасу індуським Віргілієм, і Шекспіром, і всяко, але рівняти літературні твори великих людей – діло пусте; можна сказати тільки одне, – що мало хто із світових геніїв доходив такої тонкости й ажурности не тільки зовнішнього оброблення, а й психологічних рисунків. Поезія древніх легенд, буйна, прекраснопишна природа, любов до рослини, до сонця, до живої істоти, облагороджені людські почування, без європейської грубості й салбності в одних випадках або лимонно-жовтої сентиментальності в других – безконечно прекрасні мелодії, битви і єднання слів, настроїв, переживань; дивні деталі, що, їх прочитавши, усміхнутись хочеться й заплескати руками від радости, – все це сплелося в якийсь нерозривний вінок краси, в якусь пречудові, предивну симфонію. І цілком розумієш старого Гете, коли він прочитавши “Шякунталю”, так захопився, що написав:
Хочеш ти раннього цвіту чи пізнього плоду,
Хочеш того, що чарує і вабить, уносить, живить;
Хочеш ти небо і землю у слові однім зрозуміти –
Я “Шякунталю” назву і цим скажу тобі все.
…І ми, українці, мусимо знати твори світових геніїв. Досі ми мусили чекати, нім хто я “братів” перекладе нам російською чи польською мовою той чи інший твір, але тому кінець. Не прийде воно зразу добре, бо от хоч би й ця “Шякунталя”: санскриту я, на жаль, не знаю остільки, щоб перекладати з оригіналу, і мені доводилося робити це з перекладів.
…Індус не ділить своїх драматичних творів на трагедії і комедії – у греків цей поділ яскравий. Греки не ділили п’єс на акти, а хоч і ділили, то властиво, кожний акт був самостійною п’єсою – у індусів буває до десяти актів у п’єсі. Греція стисло придержувалась своїх знаменитих “єдиностей” – у індусів кожний акт переносить глядача в інше місце, а між актами проходить часто дуже багато літ. В грецькій драмі число дієвих осіб мале’ в індуській – навпаки (в “Шякунталі” сорок шість дієвих осіб). Грецька драма рідко бере сюжетом кохання, індуська – мало не завжди. В грецькій трагедії часто приходить до нещасливого невідбувного кінця, в індуській – ніколи. Словом, характери двох народів цілком яскраво показали в їх драматичних творах, і ніяким робом не можна відмовити індуській драмі суто національного походження.
1929
(1 votes, average: 5.00 out of 5)