Г. Квітка-Основ’яненко. “Салдацький патрет”. Контрольна робота №3 (тести за творчістю І. Котляревського і Г. Квітки-Основ’яненка)
Мета: розширити знання учнів про творчість Г. Квітки-Основ’яненка; удосконалювати навички чіткого формування думок, аналізу прозового твору; узагальнити знання учнів з теми; формувати активну життєву позицію; виховувати позитивні риси характеру.
Обладнання: портрет Г. Квітки-Основ’яненка, ілюстрації до оповідання “Салдацький патрет”, тестові завдання.
Хід уроку
I. Перевірка домашнього завдання.
II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.
1. Слово вчителя.
– Особливості таланту Квітки, які виявлялися в любові до детального змалювання побуту, зовнішності персонажів, до широких авторських відступів, докладної розповіді біографій героїв, краще вкладалися в прозові жанри оповідання і повісті, що давали широкий простір для найрізноманітніших описів, майстром яких був Квітка. Його хист побутописця ясною веселкою барв заграв у оповіданні “Салдацький патрет”, яке вперше було видруковане в другій книзі харківського альманаху “Утренняя звезда” за 1833 рік.
Історія виникнення цього твору така: ще в 1832 році Квітка-Основ’яненко написав повість “Маруся”, але боявся публікувати її, бо серед тодішніх критиків траплялися охочі висміювати все, друковане українською мовою. Це про них Квітка сказав у згадуваній уже “Супліці до пана іздателя”: “11с второпають по-нашому та й ворчать на наші книжки: “Єта нєшто no-чухонські, зачим печатать, когда ніхто не розуміє. – Гай, гай! Хіба ж тільки й світа, що у вікні? Є ще на світі православне христіанство, що вміють і люблять по-нашому читати”.
Автор вирішив у формі оповідання-притчі провчити критиків, які, не розуміючи української мови, беруть на себе сміливість сміятися над усім, написаним цією мовою. “Латинська побрехенька по-нашому розказана”, – так написано в підзаголовку тому, що сентенція одного з латинських анекдотів була використана автором при написанні цього оповідання. Зміст цього анекдоту такий: художник Апеллес чудово намалював картину, яку охаяв швець; роздратований претензійною критикою шевця, живописець відповів йому: “Не далі чобота шевчику!” Подібне прислів’я є і в українського народу: “Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся”, яке Квітка уміло обіграв v своєму оповіданні. Навряд чи досяг ефекту полемічний запал автора, та саме оповідання, від його виходу аж до наших днів зберігає живий інтерес, як талановитий малюнок картини ярмарку, як художній документ побуту України початку XIX століття. Оповідання це багато разів перевидавалося, перекладалося на інші мови, включалося в хрестоматії, читанки для дітей.
2. Аналіз оповідання “Салдацький патрет”.
. У чому особливість сюжету твору?
(Сюжет оповідання дуже нехитрий, збудований він нечітко, бо наголос зроблено на окремих епізодах, об’єднаних картиною ярмарку. Якийсь-то пан захотів поставити в себе на “огороді” портрет солдата, щоб його птиці жахалися. Прочувши, що в Борисівці живе дуже вправний маляр Кузьма Трохимович, пан замовив йому солдатського портрета. Сумлінний художник виконав прохання, а щоб переконатися в якості своєї роботи, вивіз “патрет” на ярмарок, поставив його на видному місці, а сам прислухався, що говорять люди про його працю.)
– Для чого Г. Квітка вперше в українській літературі вводить постать розповідача з народу?
– Доведіть бурлескну манеру письма автора, яка в оповіданні переважає над серйозним змалюванням життя.
Або: “тут суздальці з богами та з книжками завалящими, а побіля їх сластьонниця з грубкою: тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену, та й зніме стару онучку, що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простывало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, та й вщипне тісно, та на сковороду уволію – аж шкварчить! – та зараз і пряжет, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки знай обсмоктує “.)
. Покажіть етнографічність та експресивність манери письма Квітки через змалювання груп людей та поодиноких портретів.
(Етнографічно точно передані матеріал, колір, форма одягу, різноманітного краму. Проте дуже докладні описи Квітки не втомлюють уваги читача, бо автор передав також усю стоголосість багатолюдного натовпу, тісноту, гамір, шум. Експресія, рух відтворюються через показ бажань, домагань частини персонажів, поданих найрельєфніїие в ярмарковій юрбі; так, циган і циганка мудрують обдурити когось, перекупка – продати з баришем, парубки і дівчата – пожартувати, позалицятись; Матвій Шпонь продав сіль і на всі гроші гуляє, п’є, бешкетує на радощах, а статечні селяни хочуть вторгувати грошей, щоб було чим платити, коли “десяцькі у волость потягнуть за подушне і за общественне “. Кожний купець наперебій вихваляє свій крам: “Той купує, той торгує, той божиться, той приціняється, той спорить, той товариство склика; той на жінку гука, ті лаються, ті йдуть могоричі запивати; жіноцтво щебече, усі разом розказують і ні одна не слухає, старці співають Лазаря, кобили ржуть, колеса скриплять; той возом їде та кричить: “По глину, по глину!”, а назустріч йому викрикує пО горшки, по горшки!” Діти, погубивши матерів, пищать, та. ; скавучить собака, там придушили порося: вищить на весь базар, а свиня, хрюкаючи, пробирається промеж народом; там перекупки хватають за поли парубків та школярів: “Ходи сюди, дядешка!-кричать. Візьми в мене, паниченьку! От бублики гаряченькі, з мачком… От паляниця легесенька, тільки що із печі!” Та-та-та-та-та й не розбереш, щ. вон. там. кричить, бо усюди гомонять як у млині, як на всі меле і товче “.)
Що, на вашу думку, є головним у творі?
(Головне в творі – це талановито намальована картина ярмарку на Україні початку XIX століття, сповнена зорових, слухових образів, багатства життєвих фарб, галасу, руху.)
3. Слово вчителя.
– Відомий російський письменник Даль переклав це оповідання на російську мову і видрукував в “Современике” за 1837 рік. Даль виставляв твори Квітки як зразок яскравого відтворення національного колориту. В. Бєлінському це оповідання дуже сподобалося ще при першому знайомстві з оригіналом, писаним українською мовою; прочитавши його вже вдруге у російському перекладі, відомий свої ю вимогливістю критик написав: “Зрештою, ця повість – рішуче найкращий твір п. Основ’яненка, і ми знов прочитали її з давньою приємністю”.
ІІІ. Конрольна робота №3 (тести) за творчістю І. П. Котляревського га Г. Квітки-Основ’яненка.
IV. Підбиття підсумків.
V. Домашнє завдання. Прочитайте драму Т. Шевченка “Назар Стодоля”.