Функціональні стилі мовлення
Розділ науки про мову, який називається стилістика, вивчає функціональні стилі мовлення. Що це таке і чим вони відрізняються, розповімо в цій статті.
Які бувають стилі
Залежно від комунікативної завдання, ми, створюючи тексти, використовуємо той або інший стиль. Саме він визначає, які лексичні і синтаксичні засоби нам будуть потрібні.
Оскільки вибір стилю залежить від функції, яку покликаний виконати текст, стилі називають функціональними. Зазвичай в сучасній українській мові виділяють наступні види функціональних стилів мови: науковий, офіційно-діловий, розмовний, публіцистичний і стиль художньої літератури (художній).
Не всі вчені вважають, що правомірно виділяти художній стиль, адже в ньому зібрані риси всіх стилів.
Науковий стиль
Науковий стиль іноді називають “стилем енциклопедії”. Типовими жанрами для нього є
- Наукова стаття; Монографія; Дисертація; Науково-популярна стаття; Лекція і т. д.
Цьому стилю властиво використання термінів, точність, дотримання певної структурі міркування. Тексти в цьому стилі містять конкретні факти, цифри, цитати, посилання на інші наукові праці
Як і інші стилі, науковий має ряд підстилів, яким властиві різні основні особливості. Так, науково-популярному тексту властива більша свобода і цікавість, менша кількість термінів. Адресати текстів в науковому стилі – вчені, студенти, школярі, люди, які цікавляться наукою. Мета – передача точних наукових фактів, навчання.
Офіційно-діловий стиль
Це “стиль документа”.
Йому властива крайня уніфікованість мовних засобів, велика кількість мовних кліше (стандартних формул), особлива лексика – канцеляризми.
В офіційно-діловому стилі канцеляризми доречні як специфічна лексика (свого роду терміни); але ні в жодному іншому стилі вони не використовуються.
Адресат тексту в цьому стилі – офіційна особа, діловод. Мета – передача офіційної фактичної інформації в стислій формі. Жанри: заяву, доповідна записка, рапорт і т. п.
Розмовний стиль
На відміну від інших стилів, тексти в розмовному стилі створюються в основному в усній формі, хоча можливі і в письмовій (наприклад, особисті листи). Цей стиль передбачає свободу у виборі засобів вираження (але це не означає, що розмовний стиль – це мат; мова про стиль літературної мови, а мат лежить за його межами), спрощений синтаксис, використання невербальних засобів виразності (жести, інтонація).
Адресат – співрозмовник. Найважливіша форма – діалог. Мета – емоційна передача інформації зазвичай особистого, а не загального значення.
Публіцистичний стиль
Це “стиль газети”. Він використовується і в усній (ораторське виступ), і в письмовій формі. Цьому стилю властиві стежки, гра слів, риторичні фігури, прагнення до хльосткій, ефектною фразі. Адресат – будь-яка людина; повідомлення часто направлено на “цільову аудиторію” і підлаштовано під неї на лексичному і синтаксичному рівнях. Жанри: публіцистична стаття, ораторська мова, виступ під час дискусії і т. п. Мета – переконати в своїй правоті.
Художній стиль
Це стиль художньої літератури. Швидше, це контамінація (з’єднання) стилів, так як для створення образу може знадобитися самий різний мовний матеріал. У художньому творі можуть бути й елементи, що лежать за межами літературної мови: діалектизми, жаргонізми, лайки і т. д.
Адресат – читач. Жанри: роман, повість, оповідання, драма, балада і т. д. Мета – створення художнього образу. З цією метою зазвичай використані стежки – образотворчі засоби мови. Це метафори, порівняння, символи і т. д.
Що ми дізналися?
Тексти можуть створюватися в різних стилях. Підставою для вибору служить мета, яку переслідує говорить або пише. Якщо це передача наукових даних, потрібно науковий стиль. Передача офіційної інформації – офіційно-діловий. Особисту інформацію друзям повідомляють в розмовному стилі. Якщо треба когось переконати, доречний публіцистичний стиль. А для створення художнього образу використовується художній.