Функції і цілі соціальних норм
Поняття і цілі соціальних норм
Кожне суспільство має власну певною системою норм, цінностей і т. п. При цьому норми регулюють не тільки поведінку представників соціуму, а й визначають цілі існування окремих людей і суспільства в цілому.
На систему норм в суспільстві впливають соціально-економічні, політичні та культурні чинники розвитку. Крім того соціальні норми залежить від рівня виробничих і суспільних відносин.
Соціальні норми формуються як наслідок спілкування та інтеграції людей і вважаються певною формою соціалізації кожної людини. Немає жодного суспільства без функціонування соціальних норм в ньому.
Соціальні норми – це сформовані і усталені в суспільства правила і зразки поведінки людей. Це певні моделі правильної поведінки людини в соціумі.
Сутність соціальних норм розуміється по-різному, тому вони розглядаються як засоби соціального упорядкування поведінки окремих людей і їх об’єднань, а також як сукупність вимог і очікувань, які пред’являються представникам суспільства.
Соціальні норми мають життєво важливе значення для суспільства, тому їх основними цілями є:
- Підтримання порядку, рівноваги в суспільстві; Придушення прихованих в людині біологічних інстинктів, які його “окультурюють”; Допомога в соціалізації людини.
Дослідження соціальних норм досить складні, тому що відповідей про механізми їх виникнення не може надати жодна наука, ні соціологія, ні психологія, ні інші. Соціальна норма – це своєрідна точка перетину багатьох соціальних процесів, тому її вивчення носить міждисциплінарний характер.
Виділяють три способи виникнення соціальних норм. Це стихійний або природний, цілеспрямований і змішаний. При функціонуванні кожного способу можуть з’явитися будь-які види соціальних норм, яким притаманне свої особливості походження.
Основні функції соціальних норм
Будь-яке суспільство внутрішньо властиве збереження своєї цілісності. Це можливо при наявності та дотримання представниками соціуму норм, цінностей та ідеалів.
Соціальна норма – це складна форма вираження соціальних відносин. Вона містить в собі безліч частин, кожна з яких має різні характеристики. Ці властивості мають здатність змінюватися в досить широких межах.
Соціальна норма – це поєднання або відображення сукупності таких явищ, як громадська воля, усвідомлена соціальна необхідність. Це її і відрізняє від квазіном, які носять грубий, насильницький характер, сковують ініціативу, творчість.
У міру розвитку і еволюції суспільства відбувається зміни в змісті і складі соціальних норм. На етапі зародження людства вони були єдиним цілим, але в міру поділу суспільства з’явилася диференціація соціальних норм, зросла їх різноманітність і кількість.
Соціальні норми виконують різні функції і охоплюють всі сторони життя і діяльності людей. Норми дозволяють суспільству позбавлятися від необхідності регулювати повторювані дії і вчинки людини. Це регулювання здійснюється за допомогою існуючої системи цінностей, інтересів і ідеологій. Тому соціальні норми вважаються певним інструментом визначення мети. Крім цього соціальні норми способи прогнозувати, контролювати і коригувати неправильну поведінку людей в соціумі і стимулювати їх творчу і соціальну активність.
Таким чином, соціальні норми виконують такі функції:
- Регулятивна – дозволяє впорядковувати і регулювати поведінку людей і сприяє нормальному функціонуванню суспільства; Оціночна – підстава для оцінки соціально-значущої поведінки представників суспільства; Трансляційна – концентрація певного соціального досвіду і досягнень розвитку соціуму; Роль соціальної норми полягає в тому, що вона є засобом закріплення практичного досвіду людей і пізнання, а потім втілення їх в соціальну практику на більш високому рівні.
Відмінні риси технічних і соціальних норм
У різних сферах життя і діяльності суспільства функціонують різноманітні правила, які забезпечують взаємодію людей, їх об’єднань для задоволення певних потреб. Для стандартизації відносин між людьми існують регулятори, які діляться на нормативні і ненормативні.
До ненормативних суспільним відносинам відносять:
- Ціннісні (керівництво певними цінностями при вступі в відносини); Неформальні (визначення обсягу інформації, якою володіє людина в момент прийняття конкретних рішень); Директивні (пряма вказівка, яке обов’язково має бути виконано)
Технічні і соціальні норми є різновидами нормативних регуляторів, які встановлюють чіткі рамки для поводження людей в суспільстві.
Технічні норми відрізняють від соціальних тем, що вони регулюють відносинами між людьми і предметами навколишнього середовища. Вони діють у сфері техніки, виробничої діяльності людини, в області впливу людей на природу і предмети.
Технічне правило стає нормою, коли воно набуває рис правил загального характеру, перетворюється в міру поведінки всього суспільства, а не окремих його представників. Такі технічні норми підтримуються громадською думкою, як і соціальні норми. Їх порушення сприяє появі негативної думки або відносини соціуму.
До технічних норм належать: санітарно-гігієнічні, науково-технічні, екологічні норми, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації обладнання та транспортних засобів, норми витрат різних ресурсів (паливо, електроенергія та ін.).
Технічні норми часто визначають як різновид соціальних норм, але в будь-якому випадку їх співвідносять між собою як частина і ціле. Технічні норми можуть приймати форми соціальних норм, наприклад, звичаїв. Це поширене в збройних силах (правила розлучення караулів та ін.).
Але змішувати обидва види не рекомендується. Кордон між технічними і соціальними нормами проходить по предмету регулювання. Соціальні норми регулюють функціонування системи людина-людина, а технічні норми – людина-техніка-людина.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)