ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432 – після 1463) – Літературні балади

ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432   після 1463)   Літературні балади

Біографія Франсуа Війона достеменно не відома. Під цим іменем, можливо, сховалася людина, яку сучасники називали то Франсуа Монкорб’‎є, то Мітель Мутон, то Франсуа де Лож. Відомо, що вихованням безбатченка опікувався професор релігійного права Гійом де Війон, який дав Франсуавласне прізвище.

Франсуа Війон навчався в Паризькому університеті з 1448 по 1452 рік і навіть здобув учене звання магістра. Характер він мав веселий, був розбишакою й організатором усіляких бійок і вечірок. Студенти в ті часи не отримували стипендій і вели богемний1 спосіб життя. Не раз студент потрапляв до в’‎язниці, був навіть засуджений до страти через повішення. У зв’‎язку із цим він написав віршований “Малий заповіт” та “Великий заповіт”, за якими залишав своїм друзям і недругам усю свою власність: порожній гаманець, розбитий кухоль пива, недомальовану вивіску над шинком.

Закінчивши навчання, Війон, як і багато його однолітків, блукав Францією у пошуках якого-небуть заробітку, був грабіжником і солдатом, писарчуком і бандитом. З 1457 по 1461 рік Франсуа Війон живе при дворі Карла Орлеанського, а потім і майбутнього спадкоємця французького престолу Жана Бурбона. Він – придворний поет. Але не тільки, бо в 1462 р. його знову засуджують до страти за участь у розбійницьких нападах. За сприяння друзів страту замінили на вигнання, отож після 1463 р. сліди Франсуа Війона-вигнанця губляться десь у Європі.

Поезія Франсуа Війона відбиває його нестримний темперамент, іронічне ставлення до себе, до свого часу. Його творчість – це переспів популярних у Середні віки поетичних форм: балад, мадригалів (заповітів, написаних на цвинтарному хресті) тощо.

“Балада прикмет” увійшла до збірки поезій, створених поетом під час його життя у королівському замку Блуа. Він не плаче над своєю долею – іронія і самокритичність дають йому можливість сприймати життя таким, яким воно є: “Я знаю – мухи гинуть в молоці… я знаю гріх, але грішить не кину”. Війон не створює ні ідеального образу поета, ні образу страдника – він не боїться зізнатися в гріхах і намагається зрозуміти сенс життя. У його віршах звучать і сміх, і гріх, і туга, й радість, і ностальгія за втраченою молодістю.

Літературна балада, на відміну від фольклорної, має автора. Вона стає більш емоційною, її побудова стрункішає, бо позбавляється зайвої деталізації чи повторень.

1Богема – середовище суспільства переважно з акторів, музикантів, художників, поетів, що ведуть безладний спосіб життя.

Запитання

1. Яким було життя поета у середньовічній Європі?

2. Розкрий зв’‎язок життя поета та його творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

ФРАНСУА ВІЙОН (1431 чи 1432 – після 1463) – Літературні балади