Французька революція і політична філософія
У працях провідних російських філософів, юристів та істориків другої половини XIX – початку XX ст., А також в їх публіцистиці, листуванні і мемуарах Французька революція постає з різних сторін. Спільним для них є підхід до революції у Франції як до найбільшого події світової історії, справили величезний вплив на всі сфери суспільного життя Європи і всього світу. Найбільший російський теоретик і історик права А. Д. Градовський постійно звертався до досвіду Французької революції, розкриваючи насамперед її закономірний характер. Французька революція, на його думку, являла собою всесвітньо-історичний процес, що почався задовго до XVIII ст., Що завершився не в одній Франції і не закінчився подіями 1789-1799 рр. Він підкреслював, що коріння Французької революції слід шукати і в Реформації, і в загальному русі філософських і наукових ідей, і в політичних рухах Англії XVII і Америки XVIII ст. У той же час, зазначав він, “цей процес з місцевого, яким він був для Англії та Америки, зробився всеевропейским у Франції і через Францію, що вміла узагальнити нові формули і популяризувати їх всякими засобами” [101]. Соціологічне осмислення значення Французької революції знаходимо у М. М. Ковалевського: він оцінював її як грандіозну з усіх революцій, яка зачепила одночасно і сфери землеволодіння, і сфери станових відносин, цивільне і канонічне право, що наклала свою печатку на місцеву і центральну адміністрацію, ганьбила собою інтереси не однієї Франції, але й сусідніх з нею німецьких держав, що створила причини зіткнення з імперією і папством. “Це, – писав він, – розрив з усім минулим Франції, і не одній тільки Франції, а й усього старого порядку, з його ієрархічним розчленуванням суспільства на сеньйорів і васалів, з його корпоративним пристроєм ремесел і торгівлі, з його системою співволодіння селян з поміщиками і розділом заробітків між підприємцями і робітниками, з його запереченням вільної конкуренції і регламентацією землеволодіння і праці “[102].
Однак головний інтерес російських вчених був не історичне, а насамперед політичний, пов’язаний безпосередньо з тими практичними завданнями, які стояли перед російським суспільством. Особливо актуальним для них був той ідеал права, який створило Просвітництво напередодні революції, результати перевірки цього ідеалу в ході революції і протиріччя між проголошеними ідеалами і реальністю “. У центрі уваги російського конституціоналізму в особі його провідних ідейних виразників виявилася при цьому правова концепція просвітителів, а це була, як відомо, доктрина природного права в її найбільш раціоналістичної трактування в особі двох її головних і разом з тим протилежних теорій Монтеск’є і Руссо. Саме в цьому контексті слід інтерпретувати той напрямок правової думки Росії, яке отримало назву “відродження природного права”.
Для російського конституціоналізму кінця XIX – початку XX ст. основний теоретичною проблемою є обгрунтування концепції правової держави новітнього часу. Звернення до природно-правовим теоріям минулого було одним з найважливіших засобів, що ведуть до досягнення цієї мети. У зв’язку з цим особливого значення набували саме ті ідеї просвітителів, які прагнула реалізувати Французька революція, а саме – ідея народного суверенітету і теорія поділу влади. Найбільш послідовними виразниками цих ідей були відповідно Руссо і Монтеск’є, а тому їх теоретична спадщина опинилося в центрі дискусій в передреволюційної Росії, позначивши різні тенденції правової думки. По суті, це була суперечка про те, яким чином в правовій державі можна узгодити початок народовладдя з гарантіями прав особи.
Справа в тому, що між теоріями Руссо і Монтеск’є існували серйозні відмінності і вони у відомому сенсі представляли крайні полюси широкого спектру політичної філософії просвітителів. Виходячи з традицій природного права, Руссо вважав прагнення до свободи і рівності природженою властивістю людської природи. Тому головна увага в його концепції приділялася необхідності руйнування того громадського порядку, який, порушуючи ці принципи, нав’язує людству неприйнятні норми і цінності. Знищення існуючого ладу, отже, вже саме по собі повертає людину до природного, а значить, і більш розумного порядку речей. Про те, що буде представляти із себе суспільство майбутнього в сенсі його організації, управління і правових гарантій, Руссо говорить набагато більш коротко і невизначено, Монтеск’є, навпаки, головну увагу звертав на цю саме сторону справи. Як і Руссо, Монтеск’є виходив з ідеї природного права в тому сенсі, що кожній людині має бути забезпечений певний рівень свободи. Однак набагато більше його цікавили конкретні засоби досягнення розумної соціальної організації. Тому на відміну від Руссо з його ідеями відмови від досягнень цивілізацій Монтеск’є прагнув знайти свої доводи в історичному досвіді розвитку конкретних форм державного устрою. Звідси і його звернення до порівняльно-історичного вивчення державного права, духу законів, адміністративного устрою в самих різних їх проявах – в Римі, Спарті, Китаї, Росії, Польщі та особливо Англії, на основі досвіду якої він і будував свою відому теорію поділу влади.
Одним з напрямків впливу Французької революції на суспільну думку Росії стало поширення там теорій природного права, що придбали особливе соціальне значення в Новий час, насамперед у навчаннях французьких просвітителів, для обгрунтування прав людини в боротьбі проти феодальних порядків. Саме просвітницька раціоналістична інтерпретація природного права справила найбільш істотний вплив на передову російську громадську думку і особливо юриспруденцію. Виникнувши спочатку під безпосереднім впливом подій Французької революції і отримавши досить повне вираження в працях юристів (найбільш великим з яких було “Право природне” А. П. Куніцина) [103], теорія ця піддалася надалі переслідуванням з боку уряду, поступившись місцем офіційно санкціонованої історичній школі права (першим великим представником якої в Росії став учень Савіньї К. А. Неволін, автор відомої “Енциклопедії законознавства”) [104]. Тим більший інтерес тому набуває таке специфічне явище в історії російської суспільної і юридичної думки, як відродження теорій природного права в пореформений період, коли відбувається становлення і розвиток російської конституціоналізму.
Відродження природного вдачі в пореформеній Росії являло собою широке демократичне течія суспільної думки, яке знайшло своє теоретичне обгрунтування в працях ряду провідних філософів, юристів та істориків. Якщо звернення до доктрини природного права простежується вже у Б. Н. Чичеріна, то подальший розвиток цієї тенденції відбувалося в 80-ті р XIX ст. і подальший період, коли воно представлено працями П. І. Новгородцева, В. М. Гессена, Б. А. Кістяківського, І. А. Покровського, В. М. Хвостова, І. В. Михайлівського, Л. І. Петражицкого, А. С. Ященко. У галузі філософії права ці ідеї висловлювали найбільш повно В. С. Соловйов, Є. М. Трубецькой і Н. А. Бердяєв. Серед представників соціологічної школи права до цікавлять нас проблем неодноразово зверталися такі юристи, як С. А. Муромцев, Н. М. Коркунов, М. М. Ковалевський, Ю. С. Гамбаров, Г. Ф. Шершеневич, Н. А. Гредескул і багато ін. У їхніх працях знайшла відображення тісний зв’язок теоретичних поглядів на право з тими громадськими запитами, які ставила епоха, коли на перший план виходили саме ті сторони вчення природного права часів Французької революції, які стали найбільш актуальні напередодні першої російської революції.
У цьому зв’язку становить інтерес уже сам характер звернення російської юриспруденції до теорії природного права, виділення ключових проблем у ній. Йшлося про підході до права з погляду загальнолюдських цінностей, сформованих цивілізацією, на основі яких в принципі можливе створення ідеалу суспільного устрою. Першорядне значення при цьому надавалося положенню про те, що природі людини спочатку притаманні певні етичні принципи, що грають в організації суспільства регулюючу роль, свого роду споконвічні правові засади. Звідси виникає уявлення про зв’язок права та етики, про право як моральності. Сама ідея споконвічного характеру етичних уявлень, притаманних людині в принципі, спонукала до переосмислення природного права.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)