Формування системи спілок (1879-1894 роки)

Після завершення Східної кризи 1875-1878 рр. в історії міжнародних відносин починається новий етап. Берлінський конгрес не стільки дозволив стояли перед європейською спільнотою проблеми, скільки посіяв насіння нових конфліктів. Як писав відомий історик, на конгресі в Берліні європейські дипломати “не зважали ні зі справедливістю, ні з волею народів, ні навіть зі здоровим глуздом і загальними інтересами”. За його зауваженням, “заключний акт конгресу є пам’ятником егоїзму, породженням взаємної заздрості, творінням аморальним і жалюгідним, тому що, анітрохи не забезпечивши світу, цей акт лише підготував численні приводи для конфліктів і воєн в майбутньому”. Багато балканські народи залишилися під турецьким пануванням, а Боснія і Герцеговина перейшли в руки Австро-Угорщини. Чи не завершився процес національного об’єднання народів Балканського півострова, при цьому внаслідок політики великих держав між окремими народами були посіяні насіння ворожнечі.

Австро-німецький союз 1879 роки (Двоїстий союз)

Результат Східного кризи привів також до загострення відносин між самими великими державами. Різко ускладнилися англо-російські відносини, а австро-угорські і російські інтереси на Балканах вступили в непримиренну суперечність. Політика Бісмарка на Берлінському конгресі викликала підозри в Санкт-Петербурзі, в зв’язку з чим намітився поворот і в російсько-німецьких відносинах. Бісмарк, зі свого боку, вирішив, не пориваючи відносин з Росією, будувати подальшу політику в тісній співпраці з Австро-Угорщиною. Саме німецький канцлер став архітектором тієї системи військово-політичних союзів, яка почала формуватися в Європі після Берлінського конгресу. Наріжним каменем цієї системи став Австро-німецький союз, укладений в 1879 р і зберігав силу аж до кінця Першої світової війни. Австро-угорська дипломатія залучила в орбіту цього союзу Сербії, яка з 1881 по 1903 року фактично була австрійським протекторатом.

Подальшому розширенню зони впливу австро-німецького блоку сприяв Болгарський криза 1885-1887 рр., Викликаний тим, що в порушення умов Берлінського договору дві частини Болгарії були об’єднані в єдину державу. Росія не визнала ці зміни і розірвала відносини з Болгарією. Ситуацією негайно скористалася австро-угорська дипломатія, яка домоглася обрання на болгарський престол свого ставленика. Таким чином, Росія зазнала чергової дипломатична поразка, а австро-німецький блок отримав в особі Болгарії ще одного союзника.

Такий хід подій був небезпечний для Росії тим, що учасники ворожого їй союзу все більш зближувалися з Великобританією.

Троїстий союз

Ще на Берлінському конгресі Бісмарк в злагоді з британської дипломатією підштовхнув Францію до захоплення Тунісу, де переважали італійські економічні інтереси. Як і розраховував німецький канцлер, французька окупація Тунісу в 1881 р привела до загострення франко-італійських відносин і до зближення Італії з австро-німецьким блоком. У 1882 році був укладений Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини та Італії, який став другим важливим кроком до створення бісмарковской системи спілок. До цього союзу незабаром приєдналася Румунія, яка сподівалася з його допомогою відібрати у Росії Бессарабію.

Середземноморська Антанта

У 1885 р, одночасно з подіями в Болгарії, в російсько-англійських відносинах вибухнув гострий конфлікт через Афганістан, який поставив дві держави на грань війни. На початку 1887 р виникла так звана Середземноморська Антанта, яка передбачала єдність дій Великобританії, Італії та Австро-Угорщини щодо захисту їх інтересів в східній частині Середземного моря. У тому ж році почалася “митна війна” між Росією і Німеччиною. У цих умовах берлінські банкіри відмовили російському уряду в позиках, змушуючи його звернутися за допомогою до паризьким фінансистам. На довершення всього британський парламент прийняв закон про “двухдержавном стандарті”, що передбачав, що британський флот не повинен поступатися по силі флотам двох інших найсильніших морських держав. Оскільки друге і третє місця в світі займали відповідно французький і російський флоти, спрямованість цього рішення була абсолютно очевидною

Договір перестраховки 1887 року

Важливою обставиною, що вплинув на хід міжнародних відносин, стала відставка Бісмарка в 1890 р Нове німецьке керівництво відмовилося від “перестрахувального” договору 1887 р який був укладений, щоб уникнути випадкового виникнення війни з Росією. Слідом за тим був підписаний Гельголандський договір, що мав на меті врегулювання колоніальних протиріч між Німеччиною і Великобританією в Африці. Німеччина отримала стратегічно важливий острів Гельголанд в Північному морі, відмовившись на користь Великобританії від претензій на острів Занзібар біля берегів Східної Африки.

Російсько-французька військова конвенція (Франко-російський союз)

Зближення австро-німецького блоку з Великобританією загрожувало також інтересам Франції, яка в 1880-і рр. активізувала свою зовнішню і колоніальну політику. Таким чином, на міжнародній арені складалася ситуація, однаково небезпечна як для Росії, так і для Франції, що створювало передумови для укладення союзу між ними. У 1891 р вони уклали загальнополітичний угоду, а на рубежі 1893-1894 рр. підписали російсько-французьку військову конвенцію, що передбачала співробітництво збройних сил двох держав проти Німеччини. Ця угода завершило перший етап формування системи військових союзів. У новій міжнародній ситуації британський уряд як і раніше дотримувався політики “блискучої ізоляції”, не приєднуючи ні до Троїстого, ні до російсько-французькому союзу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Формування системи спілок (1879-1894 роки)