Формування пізнавального образу
Природа і сутність ідеального. Між суб’єктом і об’єктом існує суперечлива єдність і взаимоперехід один в одного. Діалектика суб’єктно-об’єктних відносин проявляється у вигляді Суб’єктивізація об’єкта та об’єктивізації суб’єкта. Суб’єкт виділяє властивості об’єкта діяльності і будує його модель у вигляді пізнавальної схеми. Об’єкт в процесі распредмечивания, “переходить” в діяльність людини за допомогою складання його образу в свідомості людини. Распредмечивание – це процес, в якому властивості, сутність, “логіка предмета” стають надбанням людини, її здібностей, завдяки чому останні розвиваються і наповнюються предметним змістом. Людина розпредмечує як форми минулої культури, так і природні явища, які він тим самим включає в свій громадський мир. У процесі распредмечивания відбувається Суб’єктивізація об’єкта пізнання.
Потім пізнавальна схема, модель, ідеальний образ опредмечивается в діяльності та поведінці індивіда, т. Е. Суб’єктом відтворюються певні соціально значущі якості об’єкта. Опредмечивание – це процес, в якому людські здібності переходять у предмет і втілюються в ньому, завдяки чому предмет стає соціально-культурним, або “людським предметом”. Діяльність опредмечивается не тільки в зовнішньому результаті, але і в якості самого суб’єкта: змінюючи світ, людина змінює самого себе. Переклад в предметний план, форму буття абстракцій, образів, здібностей реалізується як відтворення первинної або творення вторинної (штучної) природи. У процесі опредметнення відбувається об’єктивізація суб’єкта пізнання. Процес цей дуже індивідуальний. Наприклад, спостерігаючи за цвітінням яблуні, художник може в процесі і результаті опредмечивания написати картину, де, звичайно ж, буде відображене і його настрій. Біолог постарається не помічати свого настрою і опише процес цвітіння по-іншому, в строгих наукових термінах. В той же час, в прагненні бути об’єктивним ученим, він все ж буде залежати від власного інтересу, адже він не просто спостерігає за цвітінням, а шукає відповідь на якесь питання, отже, абстрагується від, яких би то не було, сторін цілісного явища. І художник, і вчений в результаті об’єктивізації створюють щось нове (картину, словесний опис, концепцію і т. П.). По суті вони “кодують” в психіці і в матеріалізованих втіленні результати власного пізнання об’єкта, його соціально значущі якості, які інші люди, та й самі вони через деякий час зрозуміють вже по-іншому.
Опредмечивание і распредмечивание розкривають внутрішній динамізм матеріальної і духовної культури як живого цілого, який існує лише в процесі безперервного відтворення його і творення людською діяльністю. Сходяться лінії опредметнення і распредмечіванія в кінцевому продукті діяльності суб’єкта, тобто в зміненій природі.
Ідеальне – суб’єктивний образ об’єктивної реальності, т. Е. Відбиток зовнішнього світу, що виникає в процесі доцільної діяльності людини. “… Ідеальне є не що інше, як матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворене в ній” (К. Маркс).
Ідеальне – це образи, що підлягають опредметнення чи духовної об’єктивації. Ідеальне широко представлено в трудовій практичній діяльності. Від практики воно відрізняється тим, що в ньому самому немає жодного атома речовини того предмета, який підлягає створенню. Коли у інженера з’являється ідея нової машини, він створює при цьому не реальну, а ідеальну машину. Ідеальна форма – це форма речі, але існуюча поза цією веші, у свідомості людини, у вигляді його активної життєдіяльності. Ідеальне – це те, чого в самій природі немає, але що конструюється людиною відповідно до його потребами, інтересами, цілями, що підлягає реалізації на практиці.
Оперуючи не реально існуючими речами, а їх образами, мовними значеннями та змістом, які виступають в якості “заступників” речей, їх моделей, ідеальне здатне досліджувати об’єктивні закони і на їх основі створювати проекти майбутнього. Воно здатне також створювати ілюзорні уявлення та поняття, що спотворюють об’єктивну дійсність. Тому в процесі діяльності відбувається постійне порівняння образів предметів з самими предметами і з’ясовується, наскільки точно і повно в них відбивається об’єктивна сутність останніх.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)