Форми, риси і юридичні властивості республіки
Республіка (в перекладі з лат. “Respublica” означає громадські справи, всенародне) – це форма державного правління, в рамках якої найвища державна влада реалізується на колегіальній основі виборними органами, що обираються населенням держави на певний строк.
Республіці як форму державного правління властиві такі риси:
– виборність і колегіальність верховних органів державної влади;
– наявність обирається на певний термін глави держави;
– обрання органів вищої державної влади на чітко визначений термін;
– производность державної влади від суверенітету народу;
– можливість настання юридичної відповідальності для глави держави.
Республіка може бути двох видів: президентська республіка і парламентська республіка.
Президентської республіки властиві такі риси:
– об’єднання під владою президента повноважень як глави держави, так і керівника уряду (США, Бразилія, Аргентина, Мексика і т. д.);
– президент республіки обирається населенням або його представниками на виборах (виборщики);
– президент самостійно (можливий парламентський контроль) визначає склад уряду, яке несе відповідальність перед ним;
– президент республіки має повноваження, що дозволяють йому певною мірою контролювати роботу парламенту (право його розпуску, право вето на прийняті парламентом закони і т. д.) і виконувати його функції у виняткових ситуаціях.
Як приклади президентської республіки можна назвати Бразилію, Аргентину і США.
Відмінною рисою парламентської республіки прийнято вважати дію принципу політичної відповідальності уряду перед парламентом.
Парламентської республіки властиві такі риси:
– верховна влада знаходиться в руках парламенту, який обирається народом;
– президент республіки виступає главою держави, але не керівником уряду;
– уряд створюється лише парламентським шляхом з депутатів, які входять до складу правлячої партії (вона має більшість голосів у парламенті) або партійної коаліції;
– уряд республіки несе відповідальність перед парламентом;
– президент обирається парламентом або спеціальною колегією, яка формується представницьким органом;
– виділяється посаду прем’єр-міністра, який виступає лідером правлячої партії (або партійної коаліції) і відповідно главою уряду;
– уряд зберігає владні повноваження, поки воно має підтримку парламентської більшості. При її втраті воно йде у відставку або через президента домагається розпуску парламенту і відповідно призначення позачергових парламентських виборів;
– президент як глава держави підписує і оприлюднює закони, видає декрети, має право розпустити парламент, призначає на посаду главу уряду, виступає в якості головнокомандувача збройними силами і т. д.
Прикладами парламентських республік виступають Німеччина, Італія, Греція, Індія і т. д.
В історії становлення республіканської форми державного правління були і такі її різновиди як аристократична (наприклад, Спартанська і Римська республіки) і демократична (наприклад, Афінська демократична республіка).
Мали місце і феодальні міста-республіки. У міру зміцнення своєї могутності вони перейшли від міського самоврядування до суверенітету держави. До немов ті міста-республікам слід віднести: Флоренцію, Венецію і Геную (Італія), Новгород і Псков (Росія). Вільні міста також перебували в Німеччині, Англії, Франції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)