Форма державного устрою: доповідь
Форма державного устрою являє собою елемент форми держави, який характеризує внутрішню структуру, спосіб його територіального і політичного устрою.
Залежно від способу територіального побудови держави виділяють наступні форми державного устрою:
– унітарна;
– федерація;
– конфедерація.
Унітарна держава являє собою форму державного устрою у вигляді простого і єдиного державного утворення, частини якого виступають адміністративно-територіальними одиницями і не наділені суверенітетом. При унітарних форми державного устрою реалізується єдина система вищих органів влади і єдина система законодавства. Прикладами країн з унітарною формою державного устрою є: Болгарія, Угорщина, Італія, Польща.
В умовах унітаризму всі зовнішні міждержавні відносини реалізують центральні органи. Вони офіційно представляють країну на міжнародній майданчику.
Правом на введення системи оподаткування має лише держава, а не окрема територія. При унітарній формі державного устрою право на стягнення місцевих податків зазвичай допускається лише з дозволу державних органів. Територіальні одиниці позбавлені права на власний розсуд вводити і стягувати податки.
Виділяють два види унітарних держав: централізовані (Норвегія, Румунія, Швеція, Данія) і децентралізовані (Іспанія, Франція), в яких великі регіони мають широку автономію.
Федерація – це форма державного устрою у вигляді складного союзної держави, окремі частини якого виступають державними утвореннями і наділені певними ознаками державності. У федераціях крім вищих федеральних органів і федерального законодавства присутні вищі органи і закони суб’єктів федерації. Вони можуть бути побудовані за територіальним (наприклад, в США) або національно-територіальною принципам (наприклад, в Росії).
При федеративної форми державного устрою передбачається розподіл функцій і повноважень між її суб’єктами і центром, що зазвичай знаходить відображення в союзної Конституції. При цьому одна частина повноважень відображає виняткову компетенцію центральних органів влади, інша частина – суб’єктів федерації, а третя описує спільну компетенцію центру і його суб’єктів.
В даний час в якості прикладів федеративних держав можна назвати наступні країни: Аргентина, Бельгія, Бразилія, Німеччина, Індія, Канада, Мексика, Нігерія, Росія, США, Швейцарія і т. д.
Конфедерація – це форма державного устрою у вигляді тимчасового союзу держав, який створюється для досягнення економічних, політичних, соціальних, військових та інших цілей. Конфедерація як форма державного пристрою не наділяється суверенітетом, оскільки відсутній загальний для об’єдналися державних утворень центральний апарат і єдина законодавча система.
У конфедерації можуть формуватися союзні органи, але тільки з тих питань, заради вирішення яких вони об’єдналися.
Конфедерації представляють неміцні державні освіти і діють відносно недовго. В кінцевому підсумку вони розпадаються або трансформуються в федеративні освіти.
Крім вищевказаних форм державного устрою в історії зустрічалися і деякі інші специфічні освіти: співдружності, імперії, протекторати і т. д.
Таким чином, в історії розвитку державності зустрічалися різні форми державного устрою, найбільш популярними з яких стали: унітарні держави, федерації та конфедерації.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)