Фізика Аристотеля – коротко

Аристотель визнає чотирьох початкові “стихії”, утворені чотирма можливими поєднаннями двох головних матеріальних протилежностей: холоду – тепла і сухості – вологості. Стихія тепла і суха – вогонь; тепла і волога – повітря; холодна і волога – вода; холодна і суха – земля. Поняття про силу тяжіння у Аристотеля немає. На його думку, вогню і повітрю просто спочатку властиве прагнення вгору, а воді і землі – вниз. Шляхом цього свого різноспрямованого руху стихії змішуються, породжуючи все різноманіття предметів і світу.

Земля і Всесвіт, за Арістотелем, мають форму куль. Всесвіт обмежений небом, утвореним з п’ятої, божественної, вічної і незмінної стихії – ефіру. Небо складається з декількох концентричних сфер. Одна з них, зоряне небо, споконвіку перебуває в довершеному вигляді руху – круговому. Розташовані на ній зірки – вічні, блаженні, живі істоти, які по своїй організації незмірно перевершують людини. На інших небесних сферах знаходяться планети (включаючи Сонце і Місяць), чий ранг нижче зоряного. Наочно це підтверджується тим, що рух планет не чисто кругове. Їх орбіти мають не зовсім правильне, косе положення. Куляста земля утворює центр всесвіту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Фізика Аристотеля – коротко