Home ⇒ 👍Історія ⇒ Фінікійські мореплавці

Фінікійські мореплавці

На східному березі Середземного моря простягся суцільною стіною ланцюг Ліванських гір, покритих від підніжжя до вершин могутніми зеленими кедрами. Подекуди гори висувалися вперед, врізаючись в морські хвилі гострими мисами; в інших місцях вони відступали, утворюючи невеликі долини, вкриті свіжою високою травою, строкатими білими ліліями і ліловими фіалками. Давним-давно оселився на цьому березі народ, який сам себе називав хананеями. Єгиптяни називали їх фенеху, а греки – финикиянами. На сьогоднішньому занятті ми познайомимося з найважливішими здобутками та винаходами древніх фінікійців.

Передісторія

Фінікія (грец. “країна пурпура”) – стародавня країна, яка розташовувалася на східному узбережжі Середземного моря. Найбільш великими фінікійськими містами-державами були Тир, Бібл, Сидон.

Фінікійці вирощували виноград і оливки, з яких робили вино і олію. Були майстерними ремісниками. Вони виготовляли:

Посуд із скла; Прикраси із золота і срібла; Тканини, пофарбовані в пурпурний колір (пурпурну фарбу добували з морських молюсків). Фінікійці першими почали виробляти пурпур.

Фінікійці були майстерними мореплавцями і купцями.

Події

III тис. до н. е. – виникають перші міста-держави на території Фінікії. II тис. до н. е. – фінікійці винайшли алфавіт. Вперше в історії виникло буквене письмо, кожен знак якого позначає один звук (а не склад або ціле слово). Всього у фінікійському алфавіті було 22 букви (тільки приголосні). До фінікійського алфавіту сходять всі алфавіти (в тому числі грецький, латиниця, кирилиця). IX ст. до н. е. – заснування Карфагена, колонії в Північній Африці. VI ст. до н. е. – фінікійці здійснили плавання навколо Африки.

Висновок

Фінікія стала центром морської торгівлі давнин. Кораблі фінікійців, навантажені товарами, плавали в Єгипет, Малу Азію, Африку, Західну Європу.

У VIII ст. до н. е. Фінікія опиняється під владою Ассирії (див. урок “Ассірійська держава”. У VI ст. до н. е. її завойовують перси (див. урок “Перська держава “царя царів””).

Конспект

На вузькій смузі землі між морем і ланцюгом Ліванських гір не було великих річок і долин з родючими грунтами. Фінікійці садили виноградники і оливкові гаї дерев. З оливок вони видавлювали запашну олію. Олію і вино фінікійці обмінювали на пшеницю. Славилася Фінікія і будівельним лісом. Товсті колоди з ліванського кедра відправляли в Єгипет та інші країни.

Зручно і саме положення Фінікії – сюди виходили торгові шляхи з Дворіччя. З міст Тир, Бібл та Сидон, розташованих на узбережжі, фінікійці плавали в Єгипет, Грецію і в найдальші землі.

У фінікійських містах було багато майстерних ремісників. Досвідчені нирці, взявши в руки два важких каменю, занурювалися на дно моря і добували звідти маленькі чудові раковини. На вигляд вони були непоказні. Але з кожної можна було видавити кілька крапель густої рідини. Це була чудова пурпурова фарба. Власники ткацьких майстерень давали за маленький сосудик, наповнений такою фарбою, злиток срібла. Одяг, пофарбований в пурпур, виблискував на сонці. Такий одяг купували охоче царі і князі, жерці і воєначальники.

Був і ще один вигідний промисел. На півдні країни, біля підніжжя гори Кармел, весь морський берег був покритий білим, чистим піском. Винахідливі люди змішували його з селітрою і плавили, як мідну руду, терпляче очищаючи від всяких домішок. Виходило прозоре скло, з якого видували маленькі, витончені судини для запашного кадила або відливали круглі дзеркала, в яких обличчя людей відбивалися ясніше, ніж у старих, жовтуватих бронзових дзеркалах. Виготовлення скла приносило великий прибуток, і сусіди, проходячи мимо майстерень, де диміли печі склярів, із заздрістю говорили: “Вони смокчуть багатства морів, з піску добувають скарби!”.

З країни в країну подорожували вправні мореплавці, отримуючи чималий прибуток. Вони навантажували товарами невеликі гострогруді кораблі, збиті з кедрових колод, ретельно обмазані смолою, пофарбовані суриком і охрою. Обережно, слідуючи вздовж берега, добиралися вони до берегів Єгипту. Єгиптяни охоче розкуповували фінікійські вина і оливкову олію, пурпурний одяг і срібні вази із золотими кришками, майстерно відлитими у вигляді голови бика, левової пащі або казкової птиці з гострим дзьобом і розпростертими крилами. Побіжною течією швидко відносило фінікійські судна назад на батьківщину. Вони везли з Єгипту зерно, тонке полотно, живу нільську рибу в басейнах, канати дивовижної міцності, тонкі жовтуваті листи папірусу.

З Дамаска привозили вони вовну блискучою білизни, з Ізраїльської країни – кращу пшеницю, виноградний мед та чудовий бальзам, зцілюючий від хвороб, Ассирії – тюки златотканного, візерункового одягу, упакованого в кедрові ящики. З країни Урарту приганяли финикияні цілі табуни об’їжджених коней і витривалих мулів, а з степів Аравії – незліченних овець і кіз. Але найбільше цінувалися старанні раби, які були потрібні і в майстернях, і на кораблях. Саму важку роботу покладали на них. Під ударами бича наглядача вони місили глину, тягали мішки з піском, розтоплювали печі, на розпухлих, зранених спинах переносили важкі кедрові колоди. На ніч їх заганяли в брудні, задушливі землянки і годували погано провареним ячменем і сушеною рибою. Багато вмирали від виснаження, побоїв і хвороб, але це мало турбувало господарів. Натомість померлих купувалися на ринку нові десятки рабів. Часто купці воліли займатися тільки живим товаром, вважаючи його самим прибутковим. Пригнав рабів додому, можна було продати їх у десять разів дорожче або занурити на кораблі і повезти за море. Чимало людей з волі суворих фінікійських работоргівців виявлялося далеко від батьківщини.

Поганою славою користувалися фінікійські купці, хитрі та жадібні хитруни. Коли висаджувалися вони де-небудь на островах Егейського моря або на березі рясної вівцями Лівії, матері поспішали ховати подалі дітей, бо бували випадки, що фінікійський купець заманював десятирічних хлопчиків до себе на корабель, обіцяючи подарувати різнобарвну фаянсовий фігурку або срібний кинджал з золотим руків’ям, а потім корабель відпливав у море, і батькам ніколи не вдавалося розшукати свого сина. Вивезений в чужу країну, він обмінювався на пару биків або мідний котел, потім його гнали пасти свиней в дубовому лісі або обкопувати смоковниці в саду суворого пана. В тих краях, де постійно бували фінікійці, вони стали засновувати поселення (колонії). Кораблі з Фінікії приходили в упорядковану гавань, і обмін йшов вже з одноплемінниками. У свою чергу, жителі колоній зав’язували відносини з населенням навколишніх земель, здобували потрібні товари. У IX ст. до н. е. жителі Тіра заснували у Північній Африці Карфаген.

Кораблі фінікійців виходили навіть в Атлантичний океан. З Північної Європи відважні мореплавці привозили олово і бурштин.

Купцям, воїнам, ремісникам часто доводилося робити записи або щось читати. Користуватися ієрогліфами було нелегко, і поступово писемність стала спрощуватися. У різних країнах стали вживати один значок для зображення одного звуку. Так з’явилися букви і алфавіт. Самий перший алфавіт створили фінікійці. В ньому було 22 літери. Вони були прості, писати їх було легко. Писали фінікійці справа наліво, а не зліва направо, як ми. Букви позначали тільки приголосні звуки, а голосні пропускали. Фінікійський алфавіт виявився таким простим і зручним, що ним почали користуватися майже всі країни Середземномор’я.

На його основі скоро виникли ще 2 алфавіту – арамейський і грецький. Першим стали користуватися народи Сходу. Від нього походять єврейський, іранський, арабський алфавіти. У них літерами позначаються приголосні, а спеціальними значками – голосні. Грецький алфавіт схожий на фінікійський, але скоро греки придумали букви голосних, і слово тепер записувалося цілком. Спочатку вони писали один рядок справа наліво, другий – зліва направо. Але дуже швидко перейшли до письма зліва направо. На основі грецького алфавіту ченці Кирило і Мефодій створили слов’янську абетку, на основі якої виник російський алфавіт. Назви букв греки взяли у фінікійців.