Home ⇒ 👍Менеджмент ⇒ Фінансовий менеджмент: зміст, мета і завдання

Фінансовий менеджмент: зміст, мета і завдання

Фінанси (франц. Finances) – грошові кошти.

Менеджмент (англ. Management) – управління.

У російській мові під менеджментом звичайно розуміють управління людьми, в англійській – це управління взагалі. У словосполученні фінансовий менеджмент слово “менеджмент” розуміється в широкому сенсі, т. Е. Фінансовий менеджмент – управління фінансами. У цьому зв’язку показово, що фінансовий менеджмент і корпоративні фінанси в англійській мові по суті синоніми та підручники з такими назвами мають зовсім однаковий зміст. У російській мові, а якщо точніше в російській економічній мові, словосполучення “фінанси організацій” та “фінансовий менеджмент” не є синонімами. При цьому під фінансами організацій розуміються підходи до управління фінансами, сформовані вітчизняної фінансової школою, а під фінансовим менеджментом розуміють підходи до управління фінансами, сформовані західної фінансової школою.

Фінансовий менеджмент реалізує себе у властивих йому функціях. Функція (лат. Functio) – виконання, здійснення, діяльність, обов’язок, робота. Оскільки фінансовий менеджмент є складовою частиною загальної системи управління, доцільно функції фінансового менеджменту розглядати з позицій і стосовно до системи управління.

У системі управління можна виділити керуючу і керовану підсистеми. Сукупність елементів системи управління, що формує керуючий вплив, називається керуючої підсистемою (суб’єктом управління), а сукупність елементів системи управління, “яка має” на собі зовнішні впливи, – керованою підсистемою (об’єктом управління).

Таким чином, класифікувати функції менеджменту можна за двома підставами. По-перше, – за способом, характером діяльності. У цій підставі в менеджменті можна виділити: планування, організацію, мотивацію і контроль, т. Е. Функції керуючої підсистеми.

По-друге, функції менеджменту можна характеризувати по предмету управління: управління виробництвом, збутом і фінансами, т. Е. Функції керованої підсистеми.

При розгляді питання про функції менеджменту слід завжди чітко розуміти, за яким основи вони виділені.

Сам термін “фінансовий менеджмент” вже передбачає виділення функцій за ознакою предмета управління (на основі класифікації елементів керованої підсистеми), оскільки очевидно, що мова йде про управління фінансами. Якщо логічно продовжити виділення функцій за цією ознакою, то фінанси відповідно до традиції і практикою бухгалтерського обліку можна поділити на активи і пасиви. Отже, функціями фінансового менеджменту є управління:

– активами (розподіл, використання) фінансових ресурсів;

– пасивами (мобілізація, залучення) фінансових ресурсів.

Слід зазначити, що історично першою функцією фінансового менеджера було залучення капіталу (насамперед позикового).

Фінансовий менеджмент дозволяє відповісти на питання: якими повинні бути структура активів, співвідношення товарно-матеріальних цінностей та грошових ресурсів; як організувати оборотні кошти з метою найбільш ефективного їх використання на всіх стадіях кругообігу. Управління пасивами означає не тільки пошук можливих джерел коштів, але і формування їх оптимальної структури, що забезпечує максимальну віддачу на кожну одиницю капіталу організації.

Отже, визначення фінансового менеджменту має відображати, з одного боку, всі основні функції управління фінансами, а з іншого – еволюцію (історію виникнення і розвитку) фінансового менеджменту та зв’язок із загальним менеджментом (див. Малюнок 1.1).

Слід підкреслити, що фінансовий менеджмент, з одного боку, практична діяльність вирішення завдань в галузі фінансів, оскільки сучасні теоретико-методичні підходи до реалізації функцій фінансового менеджера припускають: наявність творчого пошуку; оцінку невизначеності та ризиків майбутнього; прийняття рішень не тільки на основі розрахунків, а й інтуїтивних рішень; широке використання методів узагальнення інтуїтивних думок експертів. Ця повсякденна практична діяльність фінансового менеджера є мистецтвом – мистецтвом знаходження та підтримання балансу між очікуваною прибутковістю і ризиком.

Фінансовий менеджмент – це мистецтво і наука фінансування організації, придбання активів і управління ними, спрямовані на виконання її місії, підвищення ймовірності досягнення стратегічних і тактичних цілей

З іншого боку, фінансовий менеджмент – це наука. Наука – особливий вид людської пізнавальної діяльності, спрямований на вироблення об’єктивних системно організованих і обгрунтованих знань про навколишній світ.

Фінансовий менеджмент як самостійна наука, присвячена методології та техніці управління фінансами великої компанії, сформувався, коли з’явилися концепції, теорії та моделі Гаррі Марковіца (1952 р), Франко Модільяні та Мертона Міллера (1958 р) і Вільяма Шарпа (1964) , що представляють собою системно організовані і обгрунтовані знання в галузі управління фінансами, що пройшли перевірку на об’єктивність фінансової практикою.

У вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці фінансового менеджменту використовуються кілька відмінні назви господарюючих суб’єктів. Для зручності зіставлення методів фінансового менеджменту авторів різних країн необхідно проаналізувати, що стоїть за кожним з використовуваних в цих працях назв організацій, і провести аналогії з реаліями російського цивільного законодавства. Слід завжди пам’ятати, що це лише аналогія, оскільки законодавство будь-якої країни в цій області дуже специфічне. Найбільш часто зустрічаються в західній фінансовій практиці термінами, що характеризують вид господарюючого суб’єкта, є: фірма, компанія, корпорація; в російській – комерційні організації. Відповідно до Цивільного кодексу РФ (далі ГК РФ) це юридичні особи, що переслідують одержання прибутку як основної мети своєї діяльності. Найбільш близьким синонімом комерційної організації в західній фінансовій науці є компанія.

Некомерційні організації (відповідно до ГК РФ) – це юридичні особи, не переслідують в якості основної мети діяльності одержання прибутку і не розподіляють отриманий прибуток між учасниками. Слід зазначити, що це визначення не передбачає відсутності мети діяльності – отримання прибутку, а говорить лише про те, що головна мета діяльності організації інша. Існує єдиний виняток серед некомерційних організацій – організації споживчої кооперації, в яких допускається розподіл прибутку між учасниками.

Під фінансовим менеджментом в даний час розуміють теорію і практику управління фінансами насамперед комерційних організацій.

Господарське товариство і суспільство – комерційні організації з розділеними на частки (вклади) засновників (учасників) статутним (складеному) капіталом. Майно, створене за рахунок внесків або в процесі діяльності, належить господарському товариству або товариству на праві власності. Господарське товариство може бути також створено однією особою, його єдиним учасником. Найбільш близьким терміном західної фінансової науки, що є синонімом господарського товариства або товариства також є “компанія”. Одне із значень слова “компанія” – безліч осіб, не повинно вводити в оману. Дійсно, історично “компанії” – це об’єднання безлічі осіб для здійснення підприємницької діяльності, проте в даний час під “компанією” розуміють особу, юридично оформлене як комерційна організація. Яскравим прикладом широкого загальноприйнятого використання терміну “компанія” до організацій, створюваним однією особою, можуть служити “національні нафтові компанії”, створені багатьма державами в 70-і рр. XX ст.

Під терміном західної фінансової науки “фірма” розуміють будь-який господарюючий суб’єкт, будь то юридична або фізична особа.

Акціонерне товариство – товариство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій. Учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості приналежних їм акцій. Найбільш близьким до терміну “акціонерне товариство” у західній фінансовій науці є термін “корпорація”.

Таким чином, найбільш широким поняттям західної фінансової науки виступає “фірма”, під яким розуміють будь-яка фізична або юридична особа, що займається комерційною діяльністю. Частина фірм є “компаніями” в тому випадку, якщо вони організовані у формі комерційної організації. Частина компаній є “корпораціями”, якщо являють собою акціонерне товариство.

Підприємство – 1) відокремлений господарський підрозділ організації або фізичної особи, наприклад магазин, що належить торговельній мережі; 2) синонім комерційної діяльності взагалі (т. Е. Спрямованої на отримання прибутку), що ведеться в будь-якої організаційно-правовій формі, будь то юридична або фізична особа; 3) відповідно до ГК РФ частина назви особливої??форми комерційних організацій, засновниками яких є держава або муніципалітет: державне унітарне підприємство, муніципальне унітарне підприємство.

Головною метою діяльності комерційної організації, а отже, і фінансового менеджменту є підвищення добробуту власників (власників) організації в поточній і довгостроковій перспективі.

Дана мета для акціонерних товариств (корпорацій) знаходить конкретне вираження у забезпеченні зростання ринкової вартості їх капіталу (сумарної вартості акцій).

Досягнення такої мети залежить від ряду факторів:

– очікуваного доходу (на одну акцію);

– надійності цього доходу (т. Е. Ризику);

– часу отримання доходу;

– ефективності використання позикових коштів;

– політики виплати дивідендів.

У процесі реалізації своєї головної мети фінансовий менеджмент направлений на реалізацію наступних основних завдань (таблиця 1.1).