Фінансовий дефіцит в Стародавньому Римі

Вивчимо особливості формування фінансового дефіциту в Стародавньому Римі.

Однією з причин постійного фінансового дефіциту в Стародавньому Римі була марнотратство окремих імператорів. Слід особливо наголосити в цьому плані Нерона (54-68 рр. н. е.) і Коммода (177-192 рр. Н. е.). Так імператор Нерон, який витратив майже всі гроші на роздачі і видовища, намагався компенсувати фінансовий дефіцит за допомогою підвищення податків.

Несприятливі фінансові обставини змушували окремих імператорів Стародавнього Риму економити грошові ресурси. Наприклад, Тіберій (14-37 рр. Н. е.) зберіг звичайні роздачі, але став рідше і скромніше влаштовувати театральні видовища. Однак це викликало невдоволення у римській натовпу.

Одного разу, при імператора Марка Аврелія (161-180 рр. Н. е.) для поповнення скарбниці і вирішення проблеми фінансового дефіциту були змушені продати з торгів імператорські судини, дорогоцінні камені і навіть імператорську одяг. Однак, як правило, спроби деяких імператорів Стародавнього Риму економити гроші не мали великого успіху.

Так, Пертинакс (192-193 рр. Н. е.) в 193 році перестав дарувати подарунки варварам. Подібні заходи обурили придворну челядь і преторіанців, в результаті чого вони просто вбили Пертинакса.

При імператорі Олександрі Півночі (222-235 рр. Н. е.) податки трохи скоротилися, витрати на військо зменшили, однак це призвело до бродіння в армії.

В цілому все населення Римської держави, крім жителів міста Риму, сплачувала податки. Кожні п’ять років здійснювалася перепис майна. Податковий одиницею (CAPUT) була певна площа ріллі і виноградника, кількість оливкових дерев і т. д.

За часів пізньої імперії відбувалося стягування поземельного грошового податку. З тих, хто його не сплачував, стягувався особистий податок. Однак поступово податковий тиск посилювався. В результаті, фінансова система Стародавнього Риму була в стані перманентного розлади.

Частина імператорів витрачала надмірно величезні ресурси. У зв’язку з цим у них і виникла потреба вигадувати нові додаткові джерела податкових надходжень для вирішення проблеми фінансового дефіциту.

Так, Імператор Веспасіан (69-79 рр. Н. е.) ввів податок з громадських туалетів. Навіть едикт Каракалли (конституція антонініан, 212 рр. Н. е.) мав певної фіскальної метою. Згідно з цим едиктом нові громадяни імперії були зобов’язані сплачувати ті ж податки, що і корінні жителі.

У Стародавньому Римі крім регулярних зборів, поземельногоподатку, подушного податку нерідко робилися і надзвичайні збори.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Фінансовий дефіцит в Стародавньому Римі