“Філософського лист” Чаадаєва – коротко

В особі Петра Яковича Чаадаєва (1794-1856) теорія “офіційної народності” епохи Миколи I зустріла рішучого супротивника. У самий розпал загального захвату почуттями патріотизму та народної гордості він виступив у невдячній ролі непримиренного скептика. Чаадаєв, друг молодого Пушкіна, була людина для свого часу дуже освічена, з філософським складом розуму. В юності він був гусаром, брав участь у війні 1812 р, побував за кордоном і повернувся звідти з запасом ідей і інтересів. В епоху Олександра I він був лібералом-теоретиком, виховали свої переконання в тиші кабінету на книгах. Чаадаєва цікавила філософія, історія і релігія. Практичної діяльності він залишився чужий. Замкнувшись у свій внутрішній світ політика-утопіста, він залишився осторонь від настроїв миколаївської Росії і несподівано з’явився на суд російської публіки з тими ідеалами політичного “космополітизму”, які були так характерні для епохи попередньої, олександрівскою. Ось чому тепер Чаадаєв виявився абсолютно самотнім діячем. Мабуть, не зрозумів настроїв сучасного суспільства і ніким зрозумілий, далекий від усіх суспільних груп, він ні в кому не зустрів підтримки.

Перше “філософського лист” Чаадаєва з’явилося в журналі “Телескоп” в 1836 році. Всіх листів повинно було бути 5-6, але не всі вони змогли бути надруковані, і більшість з них залишилося в рукописі. У першому листі він говорить про необхідність релігії, як головного культурного чинника.

Будучи крайнім західником, Чаадаєв схилявся перед культурою Заходу і, в основі цієї культури, подібно багатьом мислителям Західної Європи, бачив католицизм. Цей інтерес до культурної ролі католицької релігії був одним з результатів епохи французької реставрації (після революції 1789-1794) і романтизму, з його ідеалізацією Середніх століть. Ряд духовних і світських письменників стали доводити, що західноєвропейська культура всім зобов’язана католицизму. Ламенне, де Местр, Шатобріан (“Геній християнства”), Мішо – ось, головні діячі французької літератури, звеличували католицизм. Посилення впливу католицизму в Європі виразилося, між іншим, в енергійної діяльності єзуїтів, які і в Росії зуміли покатоличити багатьох аристократів (Свечіна, кн. Зінаїда Волконська, Гагарін, Шувалов, Голіцин). Велику культурну роль католицтва звеличували навіть деякі протестанти – так, філософ Шеллінг з’явився його ідейним прихильником. Чаадаєв був особисто знайомий з де Местром і Шеллінгом. Все це змусило його песимістично поставитися до російської історії.

Причини російської “відсталості” Чаадаєв побачив у тому, що ми ніколи не йшли разом з іншими народами. Ми не належимо, каже він, до жодного з великих родин людства, ні до Заходу, ні до Сходу, не маємо переказів ні того, ні іншого. Ми існуємо, як би поза часом, і всесвітнє освіту людського роду не торкнулося нас… Те, що в інших народів давно увійшло в життя, для нас досі є тільки розумування, теорія… Звертаючись до російського минулому, Чаадаєв НЕ побачив там жодного моменту сильної, пристрасної діяльності, коли створюються найкращі спогади поезії та плідні ідеї. На самому початку, каже він, у нас було дике варварство, потім грубе марновірство, потім жорстоке, принизливе панування завойовників, володарювання, сліди якого в нашому способі життя не згладилися зовсім і донині. Ось сумна історія нашої юності.

“Існування темне, безбарвне, без сили, без енергії” – ось, що угледів Чаадаєв у минулому Росії… “Ні в пам’яті чарівних спогадів, немає сильних повчальних прикладів в народних переказах”. В результаті, якесь мляве, байдуже існування при повній відсутності ідей боргу, закону, правди і порядку… “Отшельники у світі, ми нічого йому не дали, нічого не взяли у нього, чи не долучили жодної ідеї до маси ідей людства ; нічим не сприяли вдосконаленню людського розуміння і спотворили все, що повідомило нам це вдосконалення “. Ми залишилися в стороні від епохи Відродження, хрестові походи не зрушили нас з місця. Російське християнство, внаслідок його культурної “інертності”, він ставив на одну дошку з “абіссінським”. “Філософського лист” Чаадаєва полягає зазначенням, що ми повинні поспішати з долученням себе до культурному світові Західної Європи. У наступних листах він в апофеозі представляє католицтво і тата, мріє про єднання всіх народів під покровом католицької церкви… Тоді, писав він, почнеться мирний розвиток загальнолюдської культури. Для цього протестантам треба повернутися в лоно католицтва, а нам відмовитися від православ’я. Чаадаєв договорився до того, що запропонував відмовитися від російської мови заради французького. “Чим більше ми будемо намагатися амальгованих з Європою, тим буде для нас краще”, – заявляє він.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Філософського лист” Чаадаєва – коротко