Філософсько-правовий позитивізм Г. Гуго

Автором терміну “філософія права” з’явився німецький юрист Г. Гуго, який використовував його для більш короткого позначення “філософії позитивного права”. Він запропонував і концепцію філософії права, яка підтримується і по сьогоднішній день деякими юристами. Гуго вважав філософію права складовою “філософської частиною вчення про права”. Теорія права, згідно Гуго, повинна складатися з трьох частин: юридичної догматики, філософії права та історії права. Для юридичної догматики, яка займається позитивному правом і представляє, за його словами, “юридична ремесло”, характерні емпіричні знання, юридичні факти. А філософія права і історія права складають “розумну основу наукового пізнання права”.
Можна сказати, що подібний підхід до філософії права Гуго поширював на всю юриспруденцію. На його думку, юриспруденція покликана грунтуватися не на ідеалах законодавця, а на історичних даних, які повинні розглядатися через “апологетику позитивного права за принципами чистого розуму”.
Законодавство ж – це прояв політики доцільності того чи іншого правоположения. Доцільність проявляється в юриспруденції різноманітне – з технічної, прагматичної, юридико-антропологічної сторін та ін. При цьому, підкреслював Гуго, треба вивчати проблеми права, насамперед, з серцевини юридичної емпіричного досвіду, а не виводити з деяких загальних начал. Ці ідеї Гуго були спрямовані проти визнання філософії права частиною філософії, проти запозичення юриспруденцією філософських ідей і методів.
Разом з тим, філософія права у розвитку не змогла “минути” загальні філософські принципи. У зв’язку з цим вивчається нами наука представлена??такими основними філософсько-правовими вченнями, як позитивізм, феноменологія, екзистенціалізм і т. п. Безумовно, Г. Гуго мав рацію в тому, що право без урахування його історичного розвитку та емпіричного юридичного досвіду філософськи зрозуміти неможливо.
Якщо звернутися до суперечки Г. В. Ф. Гегеля з Г. Гуго з проблеми предмета філософії права та його статусу – належить він філософії чи юриспруденції, – то можна сказати, що кожен з них по-своєму правий. Цілком очевидно, що як немає філософії права без права, так і немає філософії права без філософії; як не можна зрозуміти правову реальність без емпіричних фактів, так не можна зрозуміти її поза загальних засад правового буття і їх пізнання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Філософсько-правовий позитивізм Г. Гуго