Філософський склад лікарського менталітету
У менталітеті лікаря відбивається особливий сукупний характер суспільної свідомості медиків: лікарів, фармацевтів, медсестер. Видатний клініцист А. Ф. Билибин закликав медиків “є філософію, пити філософію і дихати філософією”, щоб стати справжнім професіоналом і піти при цьому від професійного кретинізму. Медичний менталітет, будучи проявом вищої гуманітарної функції філософського розуму фахівця, відображає і виражає глибоке осмислення їм відношення до реальної дійсності взагалі і медичної зокрема. Ю. Л. Шевченко вважає, що “для лікаря немає вибору: він будує своє життя і діяльність на гуманістичних засадах” (Філософія медицини. М., 2004. С. 415). Менталітет лікарів відображає інтелектуально-моральний стан розуму, волі, почуттів, а також філософського способу мислення в оцінці загальнолюдських цінностей і визначення поведінки як способу гуманного дії.
Це багато в чому пов’язано з тим, що серед медиків особливою привабливістю користується ідея про унікальність їхньої власної науки, здавна пов’язаної з філософської культурою життя і діяльності. З наукової та художньої літератури відомі проникливі виступи найбільших теоретиків медицини про те, що не можна міряти людські організми мірками фізики та хімії. Що вони за структурою і функціями занадто складні і різноманітні, що медицина – це щось схоже на мистецтво і т. п. Лікарі завжди відрізнялися широким кругозором: відкривали планети, формулювали закони збереження енергії, вивчали хімічні елементи і писали високохудожні твори, відчували на собі вбивчі бацили, отрути і т. д. і т. п. Всіма своїми гранями медицина зв’язала себе з філософією, вирішуючи загальну задачу розвитку людини, її творчої діяльності.
У соціально-культурних підставах медичного менталітету простежується його залежність від історично обумовлених ідеалів життя і моральних норм, прийнятих у суспільстві, від стану духовної культури епохи, від досягнень науки і техніки, від домінуючих в ній філософсько-світоглядних установок і цінностей. Так, процес загальної секуляризації в Новий час в Європі призвів до зміни поглядів на причини психічних захворювань. Створення нової картини світу відкрило і філософськи зумовило взаємозв’язок різних явищ природи і процесів, що відбуваються в живому організмі, морально-психічний стан людини, що привело в підсумку до нинішнього менталітету лікарів і фармацевтів. Їх ментальність стала стійкою налаштованістю внутрішнього світу на науково-пізнавальне пізнання людини, в результаті якого прямо або побічно зацікавлене все людське співтовариство.
По ходу поглиблення менталітету медиків все виразніше стає розуміння того, що будь-які елементи, що характеризують суть хвороби людини, не є абсолютно специфічними тільки для цієї хвороби. Адже крім частковостей є щось спільне між хворобами, що об’єднує ці зокрема в типове для всіх хвороб без винятку. Поряд з типовими загальними патологічними процесами є і деякі характерні риси в розвитку різних патологічних процесів, причини їх виникнення; в реакції організму на різні патогенні впливу та його здатності пристосовуватися до них, зберігаючи цілісність та дієздатність. На цій основі стали розвиватися вчення про етіологію, патогенез, реактивності організмів, механізмах адаптації до мінливих умов середовища, компенсації порушених функцій.
Таким чином, менталітет медиків можна назвати цілісним судженням про загальні принципи життєдіяльності людини, про пізнання законів, категорій, несучих загальне знання про здоров’я або захворювання. Філософсько-медична ментальність – це вищий гуманістичний елемент духовного світу високо освіченого медика. Вона характеризує унікальні властивості раціонального споглядання лікарем природних даних людини. Це здатність схоплювати думкою глибинні, істотні моменти розвитку людських якостей. “Все, що прагне бути духовним, а не механічним, – писав іспанський філософ Хосе Ортега-іГасет, – повинно мати розумним і обгрунтованим характером” (Самосвідомість європейської культури ХХ століття. М., 1991. С. 245). Для саморозвитку медичної ментальності необхідна інтелектуально-моральна ситуація і духовно-моральний настрій медичної громадськості в цілому.
Сучасна філософська думка розглядає ментальність як вищу духовну цінність, як гуманне ставлення людини до оцінюваним об’єктам. Так, індивідуальна потреба людини в пошуку сенсу життя – найцінніша частина духовності здорової людини. Це унікальна здатність світогляду і мистецтво схоплювати думкою глибинні, суттєві особливості природи і людського буття. Академік П. В. Симонов резонно зауважував: “Індивідуальну вираженість в мотиваційній структурі даної особистості ідеальної потреби пізнання ми визначаємо як духовність людини” (Симонов. П. В. “Питання філософії”. 1992.? 11. C. 3-24). Для підтримки духовності лікаря, мотивів його індивідуальної схильності до розвитку філософсько-гуманного менталітету потрібна сприятлива інтелектуально-моральна атмосфера в суспільстві і особливий духовно-моральний настрій самих медиків.
Становлення особистості лікаря або фармацевта відбувається протягом усього його життя, але її основа закладається в молодості. Розвиток особистісних якостей у студентів-медиків має свої особливості. Сьогодні практично всі визнають, що особистість сучасного медика відрізняє діалектичне єдність професійних і громадянських якостей. Медик має якості, які наказував лікарям Гіппократ: найвищий професіоналізм, особливий душевний настрій, гострий розум і висока морально-етична педантичність. “Все, що шукається для мудрості, – писав він, – все це є і в медицині, а саме: презирство до грошей, совісність, скромність, простота в одязі, повага, судження, рішучість, охайність, достаток думок, знання всього того, що корисно і необхідно для життя, відраза до пороку, заперечення забобонного страху перед богами “(Гіппократ. М., 1994. С. 111).
Багато пізніше відомий англійський учений і філософ Ф. Бекон писав, що “медицина, не заснована на філософії, не може бути надійною” (“Філософія медицини”. М., 2004. С. 8). Філософська культура майбутнім лікарям і провізорам необхідна для усвідомленого і активного формування у них особистісних якостей сучасного фахівця, що володіє науковим світоглядом, критичним мисленням, морально-етичної культурою, суворою логікою доказів. Основними завданнями у становленні особистості сучасного медика є розвиток у нього професійних амбіцій і здатності прийняття професійних рішень. Для подібного роду діяльності необхідно спеціальне філософське утворення, що включає навички професійного спілкування з логічним апаратом науки, володіння глибокими знаннями методології науки і необхідними медико-біологічними знаннями, вміннями та навичками.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)