Філософські основи сучасної російської школи

Проблема філософських основ освіти з усією гостротою постала перед педагогічною громадськістю нашої країни відразу з падінням колишньої радянської системи навчання і виховання підростаючого покоління, стрижень якої становила комуністична ідеологія. Представилася в пострадянський час свобода творчості та інновацій в освіті посилила цю проблему, бо поряд з позитивним досвідом виникло багато негативних явищ у навчанні та вихованні школярів.
Десятиліття інноваційної діяльності в російській освіті переконливо показало, що філософські підстави, на яких будується будинок школи, не може бути предметом суб’єктивного свавілля працівників освіти: від вчителя до чиновника міністерства. Між тим, які тільки філософські та псевдофілософські теорії не використовувалися як керівної основи в освіті. І антропософія, і психоаналіз, і вчення Реріхів і т. Д. І т. П.
З нашої точки зору, філософська теорія, яка розглядається в якості методологічного та світоглядного фундаменту сучасної російської школи, повинна відповідати низці критеріїв.
По-перше, вона повинна бути органічною для нашої культури, національного менталітету і педагогічних традицій.
По-друге, вона повинна бути співзвучною сучасним тенденціям в науці, культурі та освіті.
По-третє, відкриває широкі перспективи для розвитку особистості вчителя і учня.
По-четверте, виключати можливість догматизації мислення і маніпулювання свідомістю людей.
По-п’яте, створювати передумови для вирішення конкретних проблем, з якими зіткнулася сучасна школа. До них в першу чергу відноситься проблема інтеграції знання в процесі навчання школярів. На наш погляд, всім цим вимогам повною мірою відповідає філософія всеєдності Вол. Соловйова та його послідовників – мислителів кінця XIX – першої половини XX століття.
Філософія всеєдності, будучи досить складною і багатою в теоретичному і ідейному аспектах, може цілком задовольнити пекучу потребу сучасної російської школи в методологічних і духовноценностних підставах. Ідея всеєдності, розглянута в самих різних площинах, безпосередньо виходить на проблеми сучасної освіти. Спроба Вл. Соловйова побудувати цілісний світогляд, що з’єднує релігійне одкровення, раціональну філософію і позитивні наукові знання, може послужити як своєрідний еталон культурологічно орієнтованої філософії освіти.
Одна з формул всеєдності, яку Вл. Соловйов і його учні успадкували від батьків Східної Церкви, звучить так: “Все у всьому”. Автентичний сенс цієї формули такий: Бог є все і на всіх Його творіннях лежить печать Його присутності. Як перевести цю складну богословську істину на мову сучасної філософії освіти?
По-перше, слід визнати напередодні прийдешнього XXI століття, що вигнання зі школи релігійних ідей і понять призвело до того, що релігією стала наука, якої настільки ж бездумно поклонялися, як і богам релігій. “Науковість” школи підірвала духовність людини, постійно вселяючи думку про те, що йому під силу всяке пізнання. Школа акцентувала увагу учнів на наукових знаннях, на знанні взагалі, але практично ігнорувала тему незнання, непізнаного і непізнаваного. Навчання в школі було і залишається споживанням готового знання, яке до того ж не завжди добре засвоювався і засвоюється, тому, що ні в підручниках, ні на уроках не переслідується мета зробити учнів співучасниками драми і мук пізнання, похідних якраз від незнання, непізнаного і незрозумілого. А ця сфера або аналогічна Божественної, трансцендентної реальності, або безпосередньо до неї ставиться. Таким чином, навчання, в якому знання здобувається одночасно з розумінням того, що ні пізнане і, можливо, в принципі раціонально пізнати, з’єднує науку і релігію, матеріальний світ і духовний, знання з вірою і моральними цінностями, що роблять людину більш відповідальною відносно придбання та використання знань. У дужках хочеться відзначити, що дані міркування абсолютно не зазіхають на світський характер освіти. Оскільки проблема взаємин Церкви і школи лежить в якісно іншій площині.
По-друге, єдність світу аж ніяк не полягає в його матеріальності, як вчили нас класики марксизму-ленінізму. Пошук абсолютного в матеріальному світі приречений на невдачу. Горезвісні закони діалектики, яким надавався універсальний статус, виявилися евристично безплідними. Згадаймо також геніального творця теорії відносності, якому так і не вдалося створити єдину теорію поля. Досвід А. Ейнштейна свідчить якраз про те, що абсолютна – нематеріально і корінь єдності світу полягає саме в Божественному Логос (“На початку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог” Інн. 1; 1). Щоб зробити цю думку більш достовірної, досить послатися на дані сучасної молекулярної біології, яка показала і довела, що всі люди генетично походять від одним прабатькам, що в статевій клітині міститься вся інформація про майбутнє організмі. Практично висновок такий: при викладанні будь-якої дисципліни вчителю треба шукати духовні смисли досліджуваних явищ і формулювати з них моральні заповіді. Посилаючись тут на приклад митрополита Смоленського і Калінінградського Кирила, який в одній з телепередач пропонував при вивченні на уроках фізики третього закону Ньютона завершити його посиланням на заповідь Христа: “Не судіть, і не судимі будете, бо яким мірою судите, таким будете судимі : і якою мірою міряєте, такою й вам відміряють “(Мтф.7; 1.). Таким чином, справа інтеграції навчальних дисциплін, над якими часом безуспішно б’ється наша школа полягає не в механічного зв’язку різних предметів, а в пошуку єдиної духовної основи всього сущого, яка в неявному вигляді існує і в ціннісному світі (душі) вчителя і учня.
По-третє, формула “Все у всьому” може бути проінтерпретувати як принцип зв’язку предметів і явищ дійсності в аспекті співвідношення цілого і частини. “Чудеса” голографії, а також дослідження С. Грофа, експериментальним шляхом підтвердив факт наявності в психіці людини трансперсональної досвіду доводять, що в частині міститься вся інформація про ціле, в цілому – про її частинах, що людина як мікросвіт фактично несе в собі всю інформацію про макросвіті. Ці відкриття виносять смертний вирок педагогіці, орієнтованої на навчання за принципом все про все, в результаті чого діти відчувають страшні перевантаження, тому частіше хворіють і в кінцевому рахунку можуть втратити інтерес до навчання.
По-четверте, однією з основних посилок філософії всеєдності в гносеологічному аспекті є те, що пізнає не мислячий розум, а цілісна особистість з усією сукупністю пізнавальних здатністю. “Тільки зібравши в єдине ціле всі свої духовні сили – почуттєвий досвід, раціональне мислення, естетичну перцепцию, моральний досвід і релігійне споглядання, – людина починає розуміти істинне буття світу і осягає сверхраціональном істини про Бога” – писав Н. О. Лоський, продовжуючи традицію І. В. Киреєвського і А. С. Хомякова (Лоський Н. О. Історія російської філософії. М. 1991 С. 470-471). На жаль, наша школа в основному експлуатує мислення учня і мало задіює інші здібності пізнання. А між тим російські і взагалі росіяни на відміну від мешканців Заходу – це переважно люди з домінантою правої півкулі: для них
художнє сприйняття світу більш органічно, ніж раціональне мислення, вони більш схильні до синтезу, ніж до аналізу Виходить так, що наша педагогіка зорієнтована западнически. Ця обставина не можна вітати, бо воно стає джерелом неконструктивних мук вчителя та учнів. Чи варто після цього дивуватися тому, що більшість вітчизняних вчителів – невротики, а ті учні, які старанно вчилися в школі, в житті мало чого досягають: значна частина їх життєвої енергії пішла на ломку й утому своєї природи.
Таким чином, ми спробували показати величезні евристичні можливості, теоретичну фундаментальність і ідейне багатство філософії всеєдності стосовно до сучасної освіти взагалі і розвитку російської школи зокрема.
Запитання і завдання
1. Які проблеми досліджує філософія освіти?
2. Чим філософія освіти відрізняється від педагогіки?
3. Назвіть найбільш відомих представників вітчизняної філософії освіти?
4. Яким чином утворення пов’язане з наукою і культурою?
5. У чому відмінність між поняттями “освічена людина” і “культурна людина”?
6. Які ви б виділили риси і ознаки культурної людини?
7. У чому полягає сциентизм сучасної школи, і як його можна подолати?
8. Яким вимогам повинна відповідати філософська теорія, що претендує бути світоглядної та методологічною основою сучасної освіти?
9. Які філософські теорії є органічними для сучасного російського освіти?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Філософські основи сучасної російської школи