Філософська концепція особистості

Проблема особистості в історії філософії і науки багатогранна. У кожній з наук є свої особливості розуміння природи і суті особистості. Це закономірно притаманне психології та педагогіці, соціології та політології, Ювенологія і геронтології, історії та інших гуманітарних і суспільних наук.
Філософія розглядає особистість через призму загальності (універсальності) у системі відносини “універсум – людина”, тоді як інші науки підходять до особистості вузькоспецифічних, виходячи з предмета свого власного дослідження.
Об’єктивно, особистість людини є, складається, формується, функціонує і розвивається в соціумі, в суспільстві. Особистість – міра людини, людини як суб’єкта соціальних і суспільних відносин, міра індивідуальності, прояв персональности. Сутність людини не є абстракт, властивий окремому індивіду, у своїй дійсності вона є сукупність усіх суспільних відносин (К. Маркс). Становлення людини як особистості відбувається під впливом системи суспільних відносин, в яких здійснюється його буття (за сферами життя суспільства), причому ці відносини опредмечени, детерміновані власної, людської целеполагающей діяльністю. При цьому необхідно враховувати ту закономірність, що людина як особистість, перебуваючи під впливом тих чи інших суспільних відносин, сам робить на них вплив, розвиває і змінює їх. Крім того, специфічні риси особистості обумовлені його власної генетикою, фізіологією, свідомістю, особистої культурою. Щоб реально представляти особу в зазначеній інтерпретації нам необхідно визначитися з такими антропологічними поняттями як “людина”, “індивід”, “індивідуум”, “індивідуальність”.
Людина. Поняття родове, що виражає загальні риси, властиві людському роду. Оскільки людина є істота біосоціальна, то в поняття “людина” включаються як його загальносоціальні риси, носієм яких він є (мова, спілкування, інтелект, культура, діяльність), так і біологічні (пріродоестественние), бо носієм його соціальної сутності є людський організм. Крім того, людина володіє ментальними рисами, тобто він відображає в собі ті духовні цінності народу, які формувалися історично, вони тісно пов’язані з його соціальною сутністю.
Індивід. Індивідом в людському світі зазвичай називають окремої людини. Індивід – це представник роду людського. Індивіди – носії загальних властивостей, параметрів людини, в той же час ці параметри відмінні від інших біологічних видів нашої планети, а якщо в просторах Всесвіту існує розум, то людина як індивід буде мати свої планетарні земні відмінності порівняно з неземними соціальними істотами. Біологічні та фізіологічні особливості людини індивідно конкретні – відбитки пальців, рогівка ока, очне яблуко, тембр голосу, хода, постава, будова тіла і окремих його частин, нервова система.
Індивідуум. Людину з притаманними йому соціальними рисами можна визначити як індивідуума, тобто володаря соціального своєрідності, соціальної неповторності: свої звички й ідеали, певні здібності і соціальні функції, особливості знань і умінь, своєрідний набір професійних якостей, виборчий коло спілкування, власний погляд на світ і своя оцінка того, що відбувається в ньому. Індівідуумни погляди, судження й думки, які навіть при спільності їх у різних людей завжди містять своє власне “Я”. Індівідуумни потреби і здібності людини.
Індивідуальність. Кожен homo sapiens має єдністю біологічної та соціальної неповторності, оригінальності, специфічності, що охоплює єдність якостей як індивіда, так і індивідуума. Індивідуальність знаходить своє вираження в природних і психічних властивостях людини. Індивідуальність – це сукупність властивостей і особливостей індивіда, що відрізняють його від маси інших. У цьому сенсі стовідсоткових двійників у суспільстві немає і бути не може, тому навіть новомодна позиція з проблеми клонування людини безпідставна у зв’язку з його індивідуальністю. Індивідуальність – це біологічно і соціально неповторний людина, що має певний статус в суспільстві, виконуючий соціальну роль.
Тому, коли необхідно підкреслити біологічне своєрідність людини, доцільно використовувати поняття індивід; якщо його соціальне своєрідність, то – індивідуум; коли ж мова ведеться про биосоциальной цілісності та оригінальності людини – індивідуальність.
Визначившись з вищевикладеними поняттями ми можемо говорити про поняття особистість.
У російській мові етимологія слова особистість пов’язана з термінами лик, обличчя.
Сутнісне ж розуміння особистості замикається на діалектичний ряд її структурних якостей: по-перше, на діяльність; по-друге, на психічну спрямованість; по-третє, на свідому орієнтованість; по-четверте, на індивідуальну культуру: знання, вміння, установки.
Особистість – це людина, оцінюваний не тільки з точки зору його базових якостей (властивостей), але і з боку його соціальних, духовних і фізіологічних особливостей. Тобто в цьому плані ми можемо говорити про міру самої особистості, яка проявляється в її особливостях і властивостях, висловлюючись в найрізноманітніших громадських позиціях, в діяльності. Найчастіше тут поєднуються переваги і приховані нахили людини, що прямо і побічно детермінує протікання різноманітних процесів і явищ у соціумі та в суспільстві. Використовуючи поняття міри особистості, можна співвіднести і характеризувати такі соціальні явища, як гуманізм і диктатура, авантюризм і конформізм, терор і революція і т. П., А також визначити типологію особистості. Зокрема, в цих цілях методологічно прийнятно використання персон Імператора Миколи II і Леніна, Врангеля і Фрунзе, Сталіна і Гітлера, Хрущова і Єльцина і т. П.
Найважливішою якістю людини як особистості є його целеполагающая діяльність. Особистість – це, насамперед, активно діючий соціальний суб’єкт, здатний змінювати середовище свого існування. Далі, особистість – це мислячий (функціональне свідомість, інтелект) і психічно здорова людина, що володіє власною культурою. Всі ці якості нерозривно пов’язані. Тому особистість – це не тільки носій суспільних відносин, а й людина, яка робить зворотний вплив на них у відповідності зі своїми індивідуальними особливостями, властивостями і здібностями, досвідом та інтелектом, організованістю і професіоналізмом, власною культурою.
Незалежно від того, чи приєднується індивід до думки більшості або йде своєю емпіричним шляхом, у кожному конкретному випадку – це персональна позиція людини, відповідна його усвідомлення реальності відповідно до умов буття.
Особистість – це суспільно і соціально діяльний і індивідуально неповторна людина.
В історії філософії, в історії гуманітарної думки розроблялися різноманітні концепції особистості. Зупинимося на деяких з них.
Психологічна концепція особистості. У психології особистість (точніше індивід, індивідуальність) розглядається як цілісність психічних властивостей, процесів, відносин, що відрізняють одну людину від іншої. Природні властивості і особливості індивіда виступають в особистості як соціально зумовлені елементи. Для психолога потенції конкретної людини різні, оскільки як вроджені, так і придбані якості людей індивідуальні. Індивідуальність відображає неповторність психічних, біологічних і соціальних властивостей людини, роблячи його унікальним представником якої-небудь групи або спільності. Виникнення особистості як системної якості обумовлено в психології тим, що індивід у спільній діяльності з іншими індивідами змінює світ і за допомогою цього зміни перетворює і себе, стаючи особистістю. Особистість розглядається в єдності (але не тотожність) чуттєвої сутності її носія – індивіда і умов соціального середовища. Ідеалістична психологія розглядає особистість як особливу незмінну духовну сутність, як “цілком психічний істота”. У “гармонійної психології”, в психоаналізі особистість трактувалася як ансамбль ірраціональних несвідомих потягів. Біхевіоризм фактично знімав проблему особистості, якій не залишалося місця в механічної схемою “стимул – реакція”.
Соціологічна концепція особистості. Соціологи, як правило, оперують поняттями особистість, соціальний суб’єкт для опису соціальної суті і соціальних якостей людини в процесі спільної діяльності. У сучасній соціології особистість, як суб’єкт, означає активне соціальне начало, певний тип здатності до діяльності. При проведенні соціологічних досліджень соціолога в першу чергу цікавлять не індивідуальні особливості людини, а та соціальне середовище, соціальна організація, соціальний інститут, в які він включений і виконує в них певні соціальні функції. Тому рольова концепція особистості отримала розвиток саме в соціології, хоча зародженню її сприяла соціальна психологія.
Рольова концепція особистості. Суть її зводиться до того, що люди в процесі життя і діяльності виконують різні функції, виконують соціальні ролі. Є первинні функції, які відображають статусну позицію людини, визначену його професійною діяльністю, займаною посадою. Є вторинні функції, які людина виконує в силу різноманітних факторів буття, обсуловленних його потребами і здібностями. Особливість в тому, що людина в суспільстві включений у безліч соціальних утворень: сім’ю, школу, вуз, підприємство, фірму, спортивну секцію, садівниче товариство, гаражний кооператив, мисливський колектив, суспільство філателістів або нумізматів і т. П. У кожному з них він має свої інтереси, грає соціальну роль. Соціальна роль – це спосіб поводження людей у ​​залежності від їхнього статусу і позиції в суспільстві. Особистість тут розглядається і представляється як рольової субстрат конкретного соціального інституту з притаманними йому функціональними установками.
Філософська концепція особистості. Про неї ми говорили раніше, розкриваючи філософську сутність людини. Особистість – це суб’єкт суспільства, соціальний генератор системи суспільних відносин (по 10-ти сфер життя суспільства, як системоутворюючим інститутам, заснованим на базових формах громадської діяльності), з властивою йому психікою, особистісної культурою, свідомістю і діяльністю. Сукупність суспільних відносин, в яких формується і розвивається особистість, не статична, а діалектична, тобто в цьому процесі працює система зворотних зв’язків, детермінована наявними буттям. Особистість – історичний тип людини, здатної до самодіяльності і творчості на основі предметного визначення мети. Особистість – міра людини, міра індивідуальності.
Існують декілька теоретичних позицій у визначенні типології особистості, вони вельми неодозначни. Відмінності характеризують суть підстав виділення типів особистості.



Філософська концепція особистості