Філософія психосоматичних проблем

Психосоматична проблема – це проблема взаємодії і взаємовпливу душі і тіла, ідеального і матеріального. Це – природно-наукові, нейрофізіологічні і психологічні аспекти, які стосуються так званому основного питання філософії. Психосоматична проблема має клінічний момент, що відноситься до загальної медицині. Загальномедичний аспект даної проблеми передбачає співвідношення та сприяння психічного і соматичного в нормальної і патологічної життєдіяльності людини, клінічний відноситься до патології, хвороби людини. Уже в медицині древніх країн – Китаї, Індії, Греції медики не тільки знали, а й спиралися на принцип взаємовпливу тілесного і психічного. Так, Платон писав, що “найбільшою помилкою в лікуванні хвороб є те, що є лікарі для тіла і лікарі для душі, але одне невіддільне від іншого… Там, де ціле відчуває себе погано, частина його не може бути здоровою”.

Психосоматика (грец. Psyche – душа і soma – тіло) – найскладніша міждисциплінарна проблема. Вона потребує науковому пізнанні й осмисленні з філософсько-методологічних позицій. Такий підхід допоможе краще зрозуміти і оцінити всю складність взаємозв’язку психічних і соматичних процесів, що відбуваються у людини. Її психічна частина представлена ​​в медицині психологією, психотерапією, психоаналізом, психіатрією. Всі вони оперують філософсько-психологічними категоріями, такими, як відчуття, уява, пам’ять, мислення, інтелект і т. д. І серед них ключове місце займає “психічне здоров’я”. Видний німецький психіатр і психоаналітик Г. Аммон писав: “Психічне здоров’я треба розуміти не просто як статично хороше самопочуття, а як динамічно розвивається подія. Бути психічно здоровим – значить бути здатним до розвитку “(цит. З журналу” Людина “2002.? 6. С. 21).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Філософія психосоматичних проблем