Філософія Платона і Аристотеля
А) Платонівське вчення про ідеї
Платон (427-347 рр. До н. Е.), Розвиваючи філософію Сократа, прийшов до висновку про те, що понятійна здатність людини спирається на особливого роду предметність – на ідеальне початок. Подібно до того, як чуттєвого пізнання відкриваються фізичні речі, пізнанню раціональному або теоретичного відповідають ідеї. Так само, як і речі, ідеї володіють незалежним від людської свідомості існуванням, іншими словами, вони володіють об’єктивним статусом. Платон виділяв п’ять основних аспектів ідеального початку:
1. Якщо річ – це щось одиничне, то ідея це загальне поняття. Так, поняття столу включає в себе безліч столів. 2. Ідея стосовно речі являє собою її проект. Оскільки Платон визнавав наявність предвічним задумів не тільки у штучних, але й у природних речей, то ідея виступала в якості породжує речі моделі або парадигми. 3. Початковий задум відбивався в безпосередньому обрисі речі в її формі і зовнішньому вигляді – ейдос. 4. У свою чергу, зовнішній вигляд розкривав призначення речі або сенс її існування. 5. Ідея як поза часом і поза просторовий задумі речі ніколи не втілювалася в ній повністю. Тому ідея по відношенню до чуттєвих предметів була недосяжним ідеалом. Зі сказаного можна зробити висновок, що ідеальний початок пронизувало собою весь космос і визначало його розвиток і було оформлено у вигляді особливого умопостигаемого світу.
Б) Етика Платона
Ідеалізм Платона мав релігійно-етичний характер. Оскільки світ речей існував в часі і просторі і був схильний до руйнування, а світ ідей був бестелим і існував у вічності, то людська душа перебувала перед вибором. Вона могла орієнтуватися на теоретичне пізнання і вести аскетичний спосіб життя, або бути схильної до чуттєвих насолод.
Присвячуючи своє життя теоретичного мислення, людина, на думку Платона, готувався до смерті. Володіючи безсмертною душею, людина після зникнення тіла стикався зі світом ідей. Якщо за життя він був привчений до сприйняття ідеального і його не лякало відсутність речей, то він продовжував своє існування у вічності, осягаючи різні теоретичні предмети. Якщо ж при житті людина разлагал свою душу чуттєвими насолодами, то після смерті, не бачачи речей, він відчував страх і прагнув знову народитися в тілесному світі, де його чекали страждання і турботи.
В) Загальна характеристика філософії Арістотеля
На противагу Платону, Аристотель (384-322 рр. До н. Е.) Заперечував існування окремого світу ідей, разом з тим він не заперечував наявність ідеального початку. Аристотель вважав за краще розглядати ідеї в якості форм речей. Таким чином, ідеї існують не окремо від речей, але безпосередньо в речах. Для Аристотеля саме річ володіє справжньою реальністю, а не її форма або матеріал. Відокремити форму від матеріалу можна тільки в теоретичному мисленні, в реальності ж вони складають єдине ціле. Це єдине ціле Аристотель назвав сутністю, під якою він розумів, по-перше, щось самостійно існуюче, а по-друге, здатне стати предметом пізнання.
Подібно до того, як головною умовою існування речі є форма і матеріал, причинами існування світу є первоматерия і первоформу (або Бог). Первоматерія являє собою речовина, з якої складається світ, а Бог виступає як упорядочивающего і приводить її в рух початок. Таким чином, позицію Аристотеля не можна однозначно визначити як ідеалістичну або матеріалістичну, правильніше було б позначити її як реалістичну (від лат. Rea – річ).
Висновок: Грецька класична філософія є першу форму об’єктивного ідеалізму. Сутність останнього полягає у визнанні незалежного від людської свідомості існування умоглядних предметів – ідей. Логіка розвитку грецької класичної філософії була спрямована на доведення дійсності ідеального початку для реального світу. Спочатку Сократ показав реальність ідеального для людського буття, потім Платон розкрив ідеї як головна умова для існування речей, і, нарешті, Аристотель розглянув ідеальне як внутрішню структуру речі. Особливо слід підкреслити, що ідеальне початок не потрібно розглядати в якості плоду уяви мислителів давнини, оскільки одним з видів ідеального буття є предмети математики. Відділення числа від чуттєвих предметів дозволило грецькому об’єктивного ідеалізму відкрити так званий теоретичний рівень наукового дослідження, що полягає в математичному описі природи. У цьому відношенні особливою значущістю володіє платонівська ідея математизації природознавства, що отримала свою повну реалізацію тільки в епоху Нового Часу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)