Філософія Гельвеція – коротко
Одним з найяскравіших виразом тієї філософської теорії, що людська мораль має своєю глибинною основою егоїзм, справедливо вважаються твори Клода Адріана Гельвеція (Helvetius, 1 715 – 1 771), з яких вже перше і найвідоміше – “Про розум” (“De l’esprit” , Paris, 1758) – містить всі його найбільш суттєві думки. Гельвецій в свій філософії користується головним чином Локком, Мандевіль, а почасти також, в тому, що стосується сенсуалізму, Вольтером, але виявляє вже і сліди впливу Юма.
Гельвецій говорить, подібно Юму, що духовний зміст людини складається тільки з вражень та ідей, які суть копії вражень, і що тому внутрішній вигляд людини спочатку обумовлений лише випадковими враженнями, які сприймалися їм ззовні. У цьому природному стані людина знає тільки егоїзм, і його воля вичерпується одним лише прагненням до можливо більшій і частому почуттєвого задоволення. Останнє утворює, з філософії Гельвеція, основу всієї практичної життя; навіть у діяльності духовних сил воно виявляється вирішальним. Людина спочатку думає або, тільки коли справа йде про безпосередньо практичних цілях, або щоб розігнати нудьгу – отже, завжди з егоїзму і для задоволення своїх потреб. Але якщо така заповідь природи, то, говорить Гельвецій, як справжній натураліст, її слід безумовно шанувати. Моральність не може вимагати нічого іншого, ніж природа, і егоїзм є норма всякого поведінки. Тому з точки зору індивідуума не може бути ніякої мови про піднесену чесноти. Доброчесність є тільки позначенням відомого егоїстичного способу дії, що зустрічається при спілкуванні людей.
Суспільство називає доброчесними ті вчинки, які приносять користь загального. Тому ця чеснота, з дивовижною недальнозоркостью філософствує Гельвецій, ніколи не може перебувати в суперечності з егоїзмом. Бо блаженство спільного є лише сума блаженства окремих частин. Отже, доброчесність є особливий рід егоїзму, і саме той, який пов’язує зі зростанням блага окремих особистостей збільшення загального блага, або, принаймні, не гальмує його. Окрема особа, звичайно, не зацікавлена в егоїзмі такого роду, але тим сильніше в ньому зацікавлене суспільство, і звідси для нього виникає завдання виробити подібний егоїзм. Засобом до цього у Гельвеція служить виховання. Воно існує для того, щоб виправляти егоїзм індивідуума для блага цілого, але воно, зрозуміло, може користуватися для цього знову-таки лише егоїстичними інтересами, сприяючи тим, які розвиваються в цьому напрямку.
Серед цих інтересів Гельвецій, як і Ламетрі, поміщає насамперед почуття честі, розвитку якого він тому надає найбільшу цінність. Він позначає їм те прагнення, яке дійсно грало найзначнішу роль у суспільному житті французів і яке вже Монтеск’є з тонкою спостережливістю охарактеризував як чеснота монархій.
Related posts:
- Філософія французького Просвітництва А) Картина світу епохи Просвітництва В історичній науці XVIII сторіччя отримало найменування епохи Просвітництва. Це пояснюється тим, що більшість мислителів і вчених цього часу вважало вирішити гострі соціально-політичні проблеми шляхом перенесення принципів раціональності зі сфери науки та філософії в сферу суспільного життя. Як і в попередню епоху, картина світу в XVIII сторіччі мала механістичний характер. […]...
- Філософія Паскаля – коротко Блез Паскаль, що народився в 1623 р і вже з дванадцятого року свого життя займався цілком самостійно вивченням математики, однак відчував себе так мало задоволеним своїми великими математичними відкриттями і славою, яку йому доставили його “Листи до провінціала” (“Lettres provinciales”) далеко за межами картезіанської школи, що на двадцятому році з майже фанатичною завзяттям звернувся до […]...
- Філософія духу Гегеля – коротко Філософія духу, один з найбільш розроблених Гегелем відділів системи, поділяється на вчення про суб’єктивний дух, об’єктивному і абсолютному. На певному щаблі розвитку природи з’являється розумний людський індивід. Живучи спочатку, як дитя, в природному стані, у підпорядкуванні інстинктам егоїзму і різноманітним впливам природи: відмінностям рас, народів, статей, віку, темпераментів, природних здібностей та ін., – Він являє […]...
- Філософія Фоми Аквінського – коротко Фома Аквінський, який походив зі знаті Неаполітанського королівства, волів мирні радості науки авантюрному життю феодального барона і, незважаючи на опір з боку батька, поступив в чернечий орден домініканців. Викрадений братами під час від’їзду з Італії в Париж, Фома був в’язнем в замку своїх батьків. По закінченні двох років йому все ж вдалося втекти і оселитися […]...
- Філософія Ніцше – коротко “Коли [Ніцше] переконався, що немає Бога, їм опанувало таке шалене відчай, що, по суті, незважаючи на його виключне літературне обдарування, йому до кінця життя так і не вдалося адекватно розповісти, що зробили люди, убивши Бога. Але Ніцше не почули. Як і раніше всі думають, що зовсім і не важливо, чи є Бог чи ні Його […]...
- Філософія Рене Декарта – коротко Французький дворянин, надихнувшись роботами своїх сучасників, хотів розробити універсальний метод наукового пізнання життя. У своїх трактатах він використовував антисхоластичні метод, оскільки Декарт критикував схоластику і йшов раціоналістичним шляхом по шляху пізнання картини світу, на відміну від свого друга Бекона, який вивчав природу емпіричним методом. Рене говорив, що відкриття робляться не почуттями, а розумом. Саме він […]...
- Філософія Маркса – коротко У цій статті розглядається не соціальне і економічне світогляд Карла Маркса (про них – див. У статтях Філософія історії Карла Маркса і Політична економія Маркса), а лише общефилософское, хоча про нього можна говорити тільки умовно. У Маркса чисто філософських праць, якщо не вважати ранніх статей, про які мова буде нижче, і докторської дисертації про Епікура, […]...
- Філософія Берклі – коротко Філософ Джордж Берклі, ірландець за походженням, народився в 1685 р, помер у 1753 р Здобувши освіту в Дубліні і Лондоні, Берклі провів кілька років у подорожах по Італії та Франції, здійснив поїздку до Америки з місіонерськими цілями і після повернення на батьківщину був зроблений єпископом у Клойне. Володіючи широким богословським, філософським і науковим освітою, Берклі […]...
- Філософія волі Шопенгауера – коротко Філософія Шопенгауера примикає до критики розуму Канта і насамперед, як і філософія Фіхте, до її ідеалістичної стороні. Шопенгауер, як і Кант, оголошує дані нам у просторі та часі речі простими явищами, а самі простір і час – суб’єктивними, апріорними формами свідомості. Нашому інтелекту суть об’єктивних речей залишається невідомою, бо світ, споглядаємо допомогою суб’єктивних форм сприйняття […]...
- Філософія Хомякова – коротко Разом із братами Іваном і Петром Киреевскими Хомяков Олексій Степанович був старшим представником філософії слов’янофільського напрямки, сформованого близько другу половини 1830-х років. Людина незвичайно обдарований, з самою різнобічної ерудицією, Хомяков володів тонким розумом і блискучою здатністю до діалектики. У літературній розробці основ свого філософського світогляду Хомяков став одним з найблискучіших і авторитетних теоретиків слов’янофільської школи. […]...
- Філософія Фіхте – коротко У західноєвропейській філософії XVII-XVIII століть на одне з найважливіших місць вийшла тема гносеології (питання про людському пізнанні). Глава емпіричної школи, Джон Локк, вважав, що дух людини при народженні – чиста дошка (tabula rasa). Ніяких “вроджених ідей” немає, і єдиним джерелом нашого пізнання є досвід. Дані досвіду залишають у нас “відбитки”, з яких цілком складається картина […]...
- Філософія релігії Фейєрбаха – коротко Найбільше Людвіг Фейєрбах прославився своєю теорією про походження релігії. Вона, по суті, досить невибаглива, але серед його сучасників визнавалася дуже оригінальною. За філософії Фейєрбаха, людина протягом всього свого життя має справу тільки з даними почуттів. Нічого надчуттєвого немає і бути не може. До сверхчувственному, “потойбічного” Фейєрбах відносить і головні релігійні поняття: ідеї Бога, свобода волі […]...
- Теорія пізнання Юма – коротко Основою філософського вчення Девіда Юма є його теорія пізнання, заснована на оригінальних ідеях про психологічний механізмі уявлень. Всі психічні стани, на думку Юма, можуть бути зведені до вражень (impressions) та ідеям. Ідеї - тільки більш-менш слабкі копії вражень. Немає ідеї, яка б не мала якогось початкового зразка та джерела в якому-небудь чуттєвому враженні. Звідси ясно, […]...
- “Поетична філософія” Аристотеля Трактат Аристотеля “Риторика” складається з трьох книг, присвячених трьом видам ораторських промов: політичним, судовим і святковим (епидиктичні). Трактат “Поетика” не зберігся повністю. Він присвячений найбільше мистецтва драми. Відповідно до Аристотеля, трагедія повинна збуджувати у глядачів почуття жаху і співчуття, щоб шляхом сильних вражень виробляти катарсис (очищення) душі. У грецьких п’єсах дія зазвичай охоплювало короткий період […]...
- Філософія науки і філософія техніки Інтереси філософії науки і філософії техніки перетинаються насамперед у сфері методології. Філософія науки являє філософії техніки засоби методологічного аналізу, вироблені в ній на основі природознавства, зокрема фізичного пізнання. Філософія техніки дає першої новий матеріал, заснований на досягненнях технічних наук, для такого аналізу і подальшого розвитку самих методологічних засобів. Багато в чому збігаються і проблемні поля […]...
- Вчення Платона про державу – коротко На вищевикладених уявленнях про три частини душі заснована державна філософія Платона. Кожній з цих трьох частин слід прагнути до власної чесноти. Доброчесність розуму – мудрість, доброчесність волі – мужність, доброчесність почуття – стриманість. З гармонії цих трьох якостей виникає найвища форма блага – справедливість. Подібно частинам людської душі і відповідно їм, ідеальне держава повинна складатися […]...
- Етика Аристотеля – коротко Той розділ вчення Арістотеля, який іменується “практичною філософією”, присвячений законам розумною і моральної діяльності людини. Він поділяється на три частини: етику (моральну філософію), вчення про господарську діяльність (економіку) і політику (філософію державних наук). Свої поняття про добро і про закони морального життя індивідуального людини Аристотель виклав у трактаті, що написав для свого сина, Нікомаха. Вчені […]...
- Вчення Сократа про Бога – коротко До часу Сократа філософська думка греків уже зруйнувала стару віру в людиноподібних олімпійських богів, і Сократ стоїть на повороті грецької думки до єдинобожжя; при цьому він першим став розуміти божество не як природну, а як моральну силу (бог – джерело чесноти). Ототожнення Бога з ідеєю блага і добра зближувало філософію Сократа з монотеїзмом, а в […]...
- Гегель – Абсолютний дух: мистецтво, релігія і філософія Згідно філософії Гегеля, саморозвиток духу (людської свідомості) проходить три послідовних, прогресивних етапи: суб’єктивного духу, об’єктивного духу і абсолютного духу. Суб’єктивний дух – це, за Гегелем, дитинство людства, його дика зоря, коли самосвідомість вже в наявності, але грубі і індивідуалістичні людської інстинкти проявляються в самій своїй егоїстичною формі, не стримуючись ні зовнішніми установами, ні навіть простим […]...
- Філософія права Фіхте У понятті про джерело права Фіхте теж розходиться з Кантом. Фіхте вважає, що їм повинно служити рівне забезпечення всім людям умов для реалізації свободи, тоді як для Канта правові норми були вивідними з морального закону. Для Фіхте право прямо не випливає із моральних принципів, а лише має гарантувати умови для їх здійснення. Фіхте і тут […]...
- Філософія життя. А. Шопенгауер, Ф. Ніцше Філософія життя – це культурно-логічна течія в сучасній західній філософії. З моменту свого виникнення виступає за реабілітацію життя, проти його утиску і збіднення розсудливим, політичним, економічним та іншими утилітарними підходами. Представники цієї течії розглядали все існуюче як прояв якоїсь первісної реальності – життя, недоступного ні чуттєвому, ні раціональному пізнанню і досягаємої лише інтуїтивно, через безпосередні […]...
- Філософія права Гегеля Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (1770-1831) є родоначальником філософії права як систематизованого науково-філософського знання. “Філософія права” – одна з основних робіт, в якій автор реалізував стосовно праву свою головну філософську концепцію – вчення про діалектику як найбільш повному розвитку. Гегель подразделял дух на три частини: суб’єктивний дух (антропологія, феноменологія духу і психологія), об’єктивний дух (право, моральність […]...
- Філософія Аристотеля як енциклопедичне вчення Філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти в творіннях Аристотеля (384-322 до н. е.), погляди якого, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античної науки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власне філософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності. Виходячи з визнання об’єктивного існування матерії, Аристотель вважав її вічною, несотворімость і незнищенною. Матерія не […]...
- Філософія Платона Платон прославився не тільки тим, що він перший філософ, про кого ми можемо судити за його власними працям, а не за спогадами і цитат послідовників, а й тим, що він вперше в історії філософської думки поставив питання про співвідношення духу і матерії. Першим учителем Платона був Кратил. Пізніше філософ став одним з учнів Сократа. Практично […]...
- Французька філософія 18 століття Справжньою батьківщиною французької філософії 18 століття була Англія. Великі відкриття Ньютона, розквіт математичних і природничих наук, а також філософія Локка, заснована на досвіді (емпірична), привели європейську думку до повного перевороту. “Природна релігія” [1] (деїзм), “природне право”, “сенсуалізм” і “матеріалізм” були результатами цього перевороту. Ці нові напрямки думки порушували критичне ставлення до “старине”, – до старої […]...
- Філософія статі та любові Серед антропологічних проблем важливе місце займає тема статі і любові. Якщо про любов філософи міркували ще за часів Платона, то тема статі стала об’єктом пильної уваги психологів і філософів тільки в кінці XIX – початку XX століть. 3. Фрейд, О. Вейнінгер і В. В. Розанов поклали початок цим дослідженням. В даний час наука і філософія […]...
- Філософія людини План: Проблема сутності людини в історії світової філософської думки. Тіло, душа і дух як розвиваються структурні рівні людського буття. Антропосоціогенезу. Основні концепції антропосоціогенезу. Проблема сенсу життя людини в релігійних, філософських навчаннях, представлених і в наукових підходах. Проблема свободи і відповідальності людини. Волюнтаризм і фаталізм. Специфіка філософського розгляду людини. Проблема сутності людини. Філософія людини охоплює широке […]...
- Філософія життя “Філософія життя” – філософський напрям, який склався в другій половині XIX ст. у Німеччині та Франції, пов’язаний з переломними зрушеннями у тогочасному світобаченні, зумовленими усвідомленням обмеженої вичерпності раціоналізму з його невиправданими домаганнями на абсолютне знання, ігноруванням багатства розмаїтого світу, нехтуванням ірраціональних процесів, духовних цінностей. Як опозиція схематичному позитивізму, “Ф. ж.”, живлена традиціями романтизму, поціновувала життя […]...
- Філософія Аристотеля Аристотель (384 – 322) – великий античний мислитель, енциклопедично освічений учений. Йому належать видатні відкриття в багатьох розділах філософії і науки. Аристотель був засновником формальної логіки – науки про форми і закони мислення. Форми мислення: а) судження – вислів про прісущності або непрісущності чого-небудь чого-небудь. Судження діляться: по модальності на судження дійсності, необхідності, можливості; за […]...
- Гегель: філософія науки Гегель, однак, вважає, що не релігія під виглядом догми дає людському духу то вищу задоволення, до якого він прагне. Це задоволення здатні дати йому лише філософія і наука. Дух по суті своїй є життя і свобода. Свобода є елемент, без якого він не може обійтися. Але релігійна догма накладається на індивіда, як авторитет зовнішній, матеріал, […]...
- Філософія Нового часу, епоха Просвітництва Історичний період Нового часу, включаючи епоху Просвітництва, охоплює практично три століття – XVII-XIX ст. І. Кант розглядав Просвітництво як необхідну епоху розвитку людства, а Г. Гегель характеризував Освіту як раціоналістичний рух XVIII в. в області культурного і духовного життя. Епоха Просвітництва – європейське ідейна течія, засноване на переконанні в тому, що в пізнанні світу і […]...
- Антична філософія Філософські вчення древніх греків (приблизно з VII ст. До н. Е.), А також їх послідовників – мислителів Стародавнього Риму (кінець I тисячоліття до н. е. і перші століття нової ери), утворює античну філософію. Вона проіснувала в Європі більше тисячі років. Античну філософію представляють наступні вчення. – Ионийская філософія (мілетська – VII-VI ст. До н. е.). […]...
- Філософія Піфагора Порядок і гармонія є тими головними началами, на яких заснована вчення Піфагора. Практичним же здійсненням порядку і гармонії служив створений ним союз. Піфагор перший назвав всесвіт космосом, т. Е. Визнав в ній існування порядку і гармонії. Гармонія (буквально – “співзвуччя”) – це правильний рух світил навколо світового вогню або Гестии. Дуже характерно, що коли число […]...
- Філософія права О. Конта і Дж. Остіна У 30-40-ті роки XIX ст. виник позитивізм, родоначальником якого вважається Огюст Конт (1798-1857). Позитивізм прагне зробити філософію “корисною” наукою. О. Конт стверджував, що тільки ті системи знань є науковими, які “верифицируются”, тобто підтверджуються досвідом. Поширюючи свою концептуальну установку на сферу права, Конт бачив причину плюралізму думок у суспільстві в незгоду умів. Цей плюралізм веде до […]...
- Епікурейці: філософія задоволення Епікуреїзм – одна з відомих і впливових шкіл елліністичної філософії, заснована Епікура. Епікурейці вважали, що філософія повинна допомогти людині знайти стан безтурботного спокою. Епікур, засновник філософського напрямку, стверджував, що мета життя – прагнення до задоволень. Що ж таке задоволення, з його точки зору? Це зовсім не задоволення всіх своїх бажань або пошук насолод: Епікур розумів […]...
- Філософія І. Канта Іммануїл Кант (1724 – 1804) все життя провів у м Кенігсберзі. Творчість Канта ділиться на два періоди: докритичний і критичний. Найбільше значення має останній період, коли він написав свої основні роботи: “Критика чистого розуму”, “Критика практичного розуму”, “Критика здатності судження” та ін. Суть і завдання філософії, по Канту, зводиться до відповіді на наступні питання: ♦ […]...
- Даосизм і філософія Засновником його є Лао-цзи (старий учитель). За переказами, він народився в 604 р. До н. е. е., був історіографом при чжоуском дворі. Вихідні ідеї даосизму викладені в книзі “Дао де цзін”. Центральне поняття цього вчення – дао. Дао мислиться як загальна закономірність світу, першооснова усього існуючого. “Людина слід законам землі, земля слід законам неба. Небо […]...
- Парадигмальна філософія науки У середині ХХ сторіччя видатні мислителі та філософські авторитети Т. Кун, І. Лакатос, П. Фейєрабенд представили принципово нове бачення філософії науки. Вона, на їх думку, повинна бути результатом критики головним чином філософії логічного позитивізму. Вони вважали логічний аналіз науки неопозітівістов неплодотворним і недостатнім для того, щоб зрозуміти і оцінити науку в її історичному розвитку. Замість […]...
- Філософія свідомості Говорячи про буття людини, не можна не сказати про його свідомості. Таємниці буття матерії – це в тому числі (а може бути, в першу чергу) і таємниці свідомості. Свідомість структурно багатогранно, адже його складові – і пам’ять, і уява, і мислення, і членороздільна осмислена мова, і багато іншого. Тому, залишаючи за рамками біологічні та медичні […]...
- Киреєвський Іван – філософія Один із засновників слов’янофільського навчання Іван Васильович Киреєвський (1806-1856), почав свою діяльність як західник, але потім під впливом власного брата Петра, Хомякова, інших видних духовних діячів тодішньої Росії, а також філософії Шеллінга прийшов до глибокого містичного вченню, яке ідеалізувало православ’я і російську самобутність, викриваючи разом з тим розсудливу, “гнилу”, уражену “французькою хворобою” освіченість Заходу. Філософія […]...