Філогенез артеріальних дуг
У зв’язку з тим що основні артеріальні судини у ссавців формуються на базі закладок зябрових артерій, простежимо їх еволюцію в філогенетичному ряду хребетних (рис. 14.32). В ембріогенезі абсолютної більшості хребетних закладається шість пар артеріальних зябрових дуг, відповідних шести парам вісцеральних дуг черепа. Оскільки дві перші пари вісцеральних дуг включаються до складу лицьового черепа, дві перші артеріальні зяброві дуги швидко редукуються. Решта чотири пари функціонують у риб як зяброві артерії. У наземних хребетних третя пара зябрових артерій втрачає зв’язок з корінням спинний аорти і несе кров до голови, стаючи сонними артеріями. Судини 4-й пари досягають найбільшого розвитку і разом з ділянкою кореня спинний аорти в дорослому стані стають дугами аорти – основними судинами великого кола кровообігу.
У земноводних і плазунів обидва судини розвинені і беруть участь в кровообігу. У ссавців також закладаються обидва судини 4-й пари, а пізніше права дуга аорти редукується таким чином, що від неї залишається лише невеликий рудимент – плечоголовний стовбур. П’ята пара артеріальних дуг у зв’язку з тим, що вона функціонально дублює четверту, редукується у всіх наземних хребетних, крім хвостатих амфібій. Шоста пара, яка постачає венозною кров’ю крім зябер ще й плавальний міхур, у кистеперих риб стає легеневою артерією.
В ембріогенезі людини рекапитуляции артеріальних зябрових дуг відбуваються з особливостями: всі шість пар дуг ніколи не існують одночасно. У той час, коли дві перші дуги закладаються, а потім перебудовуються, останні пари судин ще не починають формуватися. Крім того, п’ята артеріальна дуга вже закладається у вигляді рудиментарного судини, приєднаного зазвичай до 4-й парі, і редукується дуже швидко.
З атавістичних вад розвитку судин, що розвиваються з артеріальних зябрових дуг, зупинимося на наступних: з частотою 1 випадок на 200 розтинів дітей, померлих від вроджених вад серця, зустрічається персистирование обох дуг аорти 4-ї пари. При цьому обидві дуги, так само, як у земноводних або плазунів, зростаються позаду стравоходу і трахеї, утворюючи спадну частину спинний аорти. Порок проявляється порушенням ковтання і задухою. Кілька частіше (2,8 випадку на 200 розтинів) зустрічається порушення редукції правої дуги аорти з редукцією лівої. Ця аномалія часто клінічно не проявляється.
Найбільш частий порок (0,5-1,2 випадку на 1000 новонароджених) – персистування артеріальної, або боталлова, протоки (рис. 14.33, а), що представляє собою частину кореня спинний аорти між 4-й і 6-й парами артерій зліва. Проявляється скиданням артеріальної крові з великого кола кровообігу в малий. Дуже важкий порок розвитку – персистування первинного ембріонального стовбура, в результаті якого з серця виходить тільки одну посудину, розташований зазвичай над дефектом в міжшлуночкової перегородки (рис. 14.33, б). Такий порок зазвичай призводить до смерті дитини. Порушення диференціювання первинного ембріонального стовбура може призвести до такого пороку розвитку, як транспозиція судин – від-ходіння аорти від правого шлуночка, а легеневого стовбура – від лівого, що зустрічається в 1 випадку на 2500 новонароджених. Цей порок зазвичай несумісний з життям.
Рекапітуляціі проявляються і в ембріональному розвитку великих вен людини. При цьому можливе формування атавістичних вад розвитку. Серед вад розвитку венозного русла вкажемо на можливість персистирования двох верхніх порожнистих вен. Якщо обидві вони впадають у праве передсердя, аномалія клінічно не проявляється.
При впадінні лівої порожнистої вени в ліве передсердя відбувається скидання венозної крові у велике коло кровообігу. Іноді обидві порожнисті вени впадають у ліве передсердя. Такий порок несумісний з життям. Дані аномалії зустрічаються з частотою 1% від усіх вроджених вад серцево-судинної системи.
Дуже рідкісна вроджена аномалія – нерозвиненістю нижньої порожнистої вени. Відтік крові від нижньої частини тулуба і ніг здійснюється в цьому випадку через колатералі непарної і напівнепарної вен, рудименти задніх кардинальних вен.
У разі поступового звуження просвіту нижньої порожнистої вени за рахунок різних причин, зокрема, здавлення її зростаючої пухлиною, венозний відтік з нижньої частини тіла здійснюється через непарну і полунепарную вени. Це приклад рудиментарних структур, що зберігаються в сучасному організмі не тільки тому, що їх формування закладено в генетичну програму розвитку, але й тому, що в критичних ситуаціях вони можуть бути корисні для виживання організму.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)