Фіксовані обмінні курси
При фіксованих курсах валюта однієї країни постійно обмінюється на один і той же кількість валюти іншої країни. У радянський період діяв фіксований курс рубля, і грошова одиниця протягом багатьох років обмінювалася на одне і те ж кількість американських доларів і інших валют.
Фіксовані курси встановлюються державою і є результатом його законодавчих дій, тобто закріплюються законом. Так, обмінний курс радянського рубля до долара закріплювався законом СРСР, який був обов’язковим, виконувався все, і підприємствами і населенням країни.
Фіксовані курси можуть змінюватися тільки з дозволу н держави.
Фіксований обмінний курс – обмінний курс, який тавлівается державою і підтримується їм на неізюм рівні. Нерідко такий курс називається твердим.
Фіксовані курси панували на валютних ринках до Про х років XX ст. Вони були притаманні валютам більшості країн.
Історія цих курсів починається з часу дії так називаемoro золотого стандарту, коли паперові гроші вільно розмінювалися на золото (до початку XX в.). Протягом цього часу курси валют визначалися кількістю золота, що є в розпорядженні держава. Оскільки золоті резерви залишалися стабільними тривалий час, то обмінні курси валют (або, що те ж саме, порівняння; паритети валют) також не змінювалися.
Між країнами встановлювалися фіксовані курси валют. Кожна валюта фіксувалася (тобто була незмінною) щодо інших, а інші – щодо неї.
Потім протягом періоду 1945-1973г. г. вільний обмін на золото зберігався тільки для доларів США, всі національні валюти оцінювалися через цю грошову одиницю. Так, німецька марка постійно коштувала 1/4, французький франк – 1/5 американського долара. Отже, курс марки по відношенню до франка змінювався 1/4: 1/5 (5: 4 або 1: 1,25). Оскільки американський долар залишався стабільним, то курси всіх валют залишалися фіксованими відносно один одного.
До початку 70-х років становище змінилося. Фіксовані курси стали встановлюватися щодо різних валют і навіть відразу Кількох валют ( “кошика” валют). У “кошик” можуть входити Про, американський долар, швейцарський франк.
Припустимо, що якась національна валюта фіксується щодо євро, і її обмінний курс з цією грошовою одиницею постійно становить 10: 1. Тоді інші обмінні курси утворюються як відношення між 0,1 євро (10% його величини) і порівнюєш валютою. Величина 0,1 євро виступає замість національної валюти у всіх її обмінних курсах. Зміни євро автоматично переносяться на всі обмінні курси національної валюти.
Разом зі зміною купівельної спроможності базових валют змінюються і курси прив’язаних до них грошових одиниць. Тому сучасні фіксовані курси є такими лише відносно.
По відношенню до долара “прив’язані” курси валют таких країн, як, наприклад, Аргентина, Сирія, Іран. По відношенню до “кошику” валют – Чехія, Ісландія, Кіпр. В цілому фіксовані курси мають близько 70 країн світу.
Час від часу держава переглядає фіксовані курси, змінюючи їх величини в бік підвищення або зниження. Воно також дозволяє “поплавати” таким курсам в обмежених межах і обмежений час. Абсолютно фіксованих курсів не існує.
Фіксовані курси дозволяють здійснювати стійку зовнішньоекономічну діяльність. Сталість ціни валюти сприяє експортними та імпортними операціями, зручно в плануванні розрахунків, пов’язаних з її обміном. Не випадково, період панування цих курсів супроводжувався швидким економічним зростанням багатьох країн.
Однак ці курси мають істотний недолік: вони не відображають реальної ціни валюти, що заважає міжнародним переміщенням товарів, капіталу, робочої сили, дезорієнтує їх рух. Тому зі зміцненням світової економіки вплив держави на формування валютних курсів скорочується.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)