Фейєрбах і Гегель
Цей мислитель, який провів більшу частину свого життя в сільському отшельничестве, зробив своїми філософськими ідеями найглибше вплив на своїх сучасників, які не зужите ще досі, і в ряді імен, що виражають собою духовне обличчя XIX століття, поряд з іменами Гегеля і Дарвіна, Маркса і Огюста Конта, Спенсера і Мілля безсумнівно слід поставити й ім’я Фейєрбаха. Фейєрбах безсумнівно належить до числа таких мислителів, чиї вчення найвищою мірою сприяють свідомому самовизначенню людини в ту чи іншу сторону. У нього є рідкісне достоїнство – радикалізм ідей, завдяки якому він доводить свою думку до кінця, підкреслює різку постановку питань і тем сприяє їх з’ясуванню. Ідеї Фейєрбаха, як показує його біографічний нарис, вийшли з Гегеля, і внутрішня боротьба, яку він вів протягом більшої частини свого життя, була з Гегелем, і, як він сам говорить про себе, неможливо його зрозуміти, якщо не взяти до уваги ці інтимні його відносини з Гегелем, тієї пристрасті, з якою він колись пережив гегелівську філософію, з якою він з нею боровся. “Абсолютний дух” Гегеля, згідно з вченням Людвіга Фейєрбаха, є філософське і тому останній вираз богословського духу; філософія Гегеля є по суті богослов’я і лише удаваним образом заперечує богослов’я. Це – богослов’я, перетворене в логіку. Якщо Гегель вчить, що природа, т. Е. Реальність, створюється ідеєю, то це є лише раціоналізоване умоглядне вираз старого богословського вчення про те, що природа створена Богом, або що матеріальна сутність створена нематеріальної, т. Е. Абстрактної сутністю. Сама ж абсолютна ідея, божественне в системі Гегеля, є не що інше, як кінцевий суб’єктивний дух, але мислимий абстрактно, без суб’єкта, без своїх кінцевих визначень, поставлений просто як дух, як абсолютна сутність. Це, на думку Людвіга Фейєрбаха, прямо кидається в очі, якщо тільки вдуматися у вчення Гегеля. Але чи можна відволікати мистецтво релігію від людського відчуття, фантазії, інтуїції, філософію – від людського мислення; чи можна взагалі відокремлювати абсолютний дух від духу суб’єктивного, або від сутності людини? Так запитує Фейєрбах, і, звичайно, в самому питанні полягає вже відповідь у тому сенсі, що цей абсолютний дух, який Гегель у своєму вченні вважав початком буття, є насправді гіпостазірованние дух окремої людської особистості, т. Е. Абстракція від живої людини, в сенсі ж Гегеля такого духу просто немає, т. е. немає, окрім як в людині, отже, варто лише перевернути це умоглядне побудова, щоб вийшов справжній плідний принцип нової філософії. Початок філософії не в абсолюті, не в нескінченному, навпаки, початок філософії є кінцеве дійсне, предметне, те, що умоглядна філософія, виходячи з абсолютної ідеї, розглядала що не дійсне, як нікчемне, тому мислення випливає з буття, а й буття виникає з мислення. Отже, вчення Фейєрбаха перевертає вверх ногами всю гегелівську філософію, позбавляє її того абсолютизму і тієї абстрагованості, які вона собі приписує.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)