Фейлетон – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ
3.2. Система епічних жанрів
3.2.8.Фейлетон
Фейлетон (франц. Feuilleton, від Feuille – лист, аркуш) – невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані.
Походження фейлетону пов’язують із французькою газетою “Journal des Débats” (“Журналь де Деба”), в один з номерів якої її редактор Берген Старший 28 січня 1800 року вклав додаткові листки, які згодом почали друкуватися в нижній частині газетного аркуша (“підвалі” газети) і, підведені жирною рискою, могли відрізатися. Ці відрізні листки й дістали назву feuilleton, тобто аркуш. Через тиждень після появи фейлетонної колонки в “Журналь де Деба” був поміщений перший фейлетон абата Жоффруа (поданий у формі театральної рецензії), здобувши своєму авторові славу першого фейлетоніста. Загальновідомим у Європі фейлетон став завдяки творчості блискучого продовжувача справи абата Жоффруа, фейлетоніста Жюля Жанета.
І. Панаєв, наприклад, характеризував тогочасний французький фейлетон як “живі, легкі, дотепні, блискучі балачки, в яких, між іншим, помітна велика начитаність і різнобічність знання” [цит. за: 27, 252]. До східнослов’янських літератур фейлетон (французького зразка) потрапляє у 20-ті роки XIX століття (перша спроба, однак, невдала, – у газеті “Вісник Європи”). Становлення фейлетонної форми пов’язують тут з ім’ям сумновідомого Фадєя Булгаріна, який видавав газету “Северная пчела” і став, буцімто, першим визнаним автором фейлетонів. До половини XIX століття фейлетон співвідносять не з жанром як таким, а зі специфічним відділом газети, особливою газетною колонкою. І лише з другої половини XIX століття фейлетон починають сприймати як жанр, форма якого – лист або бесіда з читачем, тематика – найдовільніша, аж до рекламних оголошень включно. На початку XX століття “слово “фейлетон” означає специфічний газетний жанр, особливий спосіб спілкування фейлетоніста з читачем, проте сам цей жанр дуже змінився. Він нагадує гумористичне, інколи навіть сатиричне оповідання, реальні факти примхливо переплітаються в ньому з художньою авторською вигадкою” [44, 36]. За своїми жанровими ознаками фейлетон тісно співвідноситься з нарисом. “Фейлетон, як і нарис, – зіставляє обидві форми Є. Журбіна, – належить до тієї сфери усвідомлення дійсності, в якій діалектично поєднуються два принципи її засвоєння: принцип мистецтва літератури і принцип мистецтва публіцистики. Фейлетон, як і нарис, – жанр художньо-публіцистичний… Говорячи про різницю між нарисом та фейлетоном, необхідно підкреслити, що нарис у цілому зливається з художньою літературою тісніше, ніж фейлетон, який стоїть на межі стику з публіцистикою (зокрема, з жанром публіцистичної статті)” [27, 249-250].
В українській літературі до цього жанру зверталися К. Котко, Остап Вишня, Я. Галан, С. Олійник та інші.
Related posts:
- Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно […]...
- Нарис – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.7.Нарис Нарис – малий художньо-публіцистичний жанр, у якому автор зображує дійсні події та факти. Найчастіше нариси присвячуються відтворенню сучасних подій чи зображенню людей, яких особисто знав письменник. Специфічне художнє завдання нарисової епічної форми, як вважають, полягає в тому, “щоб демонструвати й пояснювати якісь особливо важливі або нові, раніше невідомі явища. Нарис […]...
- ФЕЙЛЕТОН Фейлетон (франц. feuilleton, від feuil – лист, аркуш) – невеликий за обсягом твір художньо-публіцистичного характеру, написаний на злободенну тему, що розкривається в гумористичному плані. Походження фейлетону пов’язують із французькою газетою “Journal des Debats” (“Журналь де Деба”), в один з номерів якої її редактор Бертен Старший 28 січня 1800 року вклав додаткові листки, які згодом почали […]...
- Памфлет – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.9.Памфлет Памфлет – художньо-публіцистичний твір, що в гостросатиричній формі викриває злободенні явища суспільного життя. Стосовно етимології поняття “памфлет” існують різні точки зору. Часто слово “памфлет” виводять від грец. Πδν – все і Φλέγω – палю; інколи від англ. Pamphlet, утвореного від Pamphilius – імені одного з героїв популярної комедії XII століття […]...
- Новела – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.4.Новела Новела (італ. Novella – новина, від лат. Novellus – новітній) – малий епічний жанр художньої літератури, іноді новелу ототожнюють з оповіданням. Однак, маючи чимало спільного, новела суттєво відмінна від оповідання. Особливо помітною ця різниця виявилася уже в новелі епохи Відродження, коли зародився цей жанр (Т. Гуардаті, Ф. Сакатті, П. Брачолліні, […]...
- Есе – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.6.Есе Есе (франц. Essai – спроба, начерк) – це жанр, який лежить на стику художньої та публіцистичної (часом науково-популяризаторської) творчості. Його появу пов’язують з діяльністю М. Монтеня, який 1580 року написав працю, що мала назву “Essai” (на східнослов’янському грунті цю назву звичайно перекладають як “опыты” (рос.) – в значенні “спроба”, “підкреслено […]...
- Притча – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.12.Притча Притча (давньорос. Притьча – те, що притичеться, приміряється до чогось і таким чином отримує своє значення) – короткий фольклорний або літературний розповідний твір повчального характеру, орієнтований переважно на алегоричну форму доведення змісту етичних цінностей буття. Ю. Клим’юк визначає притчу як “твір з моральною постановою, що містить узагальнений життєвий досвід і […]...
- Казка – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.13. Казка Казка – малий епічний жанр, корені якого сягають в усну народну творчість. В основу казки покладено вигадані, фантастичні чи авантюрні події. Кінцівка є переважно оптимістичною: добро перемагає зло. Вже в самому слові “казка” міститься стисла вказівка на певні ознаки цього жанру: казка – від слова “казати”, це те, що […]...
- Епопея – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.1.Епопея Епопея, або героїчна чи епічна (на відміну від пізнішої романтичної чи ліро-епічної) поема (грец. Εποποιία від Έποζ – слово, оповідь і Ποιεω – творю), – значний за обсягом монументальний твір епічного змісту, в якому широко і всебічно відтворено епохальний перелом у житті цілого народу (часом багатьох народів), відображені події, що […]...
- Повість жанрової форми – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.3. Повість жанрової форми Повість – епічний твір середньої жанрової форми. Частіше за все говорять про її проміжне становище між романом і оповіданням, нечіткість і розмитість жанрових меж. Дійсно, повість має чимало спільного як з романом, так і з оповіданням. У ній розкривається людська доля, взаємини героя з навколишньою дійсністю. Відмінності […]...
- Оповідання – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.5. Оповідання Оповідання – невеликий за розміром епічний жанр художньої літератури. “Обсяг життя”, який може бути “схоплений” жанром оповідання, практично не обмежений, але найбільш традиційні риси естетичної вибірковості оповідання “тяжіють” до зображення, в основу якого покладений певний випадок із житія або яка-небудь акцентована особливість людського характеру: “Під оповіданням в сучасному літературознавстві […]...
- Міф – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.10.Міф Міф (від грец. ΜΏθοζ – слово, переказ) – невеликий твір розповідного характеру, в якому віддзеркалилися уявлення колективної (переважно первісної) свідомості про навколишній світ, його походження та систему взаємозв’язків значущих елементів світобудови. Міф – це вид фольклору, який за походженням є одним з найдавніших жанрів епосу й, на відміну від більшості […]...
- Роман – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.2. Роман Роман (франц. Roman, нім. Roman, англ. Novel) – великий епічний жанр, в основі якого лежить зображення приватного життя людини в нерозривному зв’язку із суспільним розвитком. Як жанровий термін поняття “роман” вперше використав у XVI столітті англійський дослідник літератури Джордж Патенхем у праці “Мистецтво англійської поезії” (1589 р.). Еволюція значення […]...
- Легенда – Система епічних жанрів – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.2. Система епічних жанрів 3.2.11.Легенда Легенда (від лат. Іеqеnda – те, що слід читати) фольклорний або літературний твір, що містить розповідь на фантастичну тему. З усіх інших епічних жанрів легенда найближче стоїть до міфу, оскільки, як і в останньому, в ній ідеться про фантастичні події, проте, на відміну від міфу, в основі легенди лежить, хоча […]...
- СИСТЕМА ЕПІЧНИХ ЖАНРІВ Сучасний літературний епос має досить розвинену ієрархію жанрів. Класифікація жанрів, співвідносних з епічним родом літератури, може грунтуватися на різних принципах їх розподілу: за часом виникнення, особливостями мовної організації (прозаїчної чи віршової) і т. д. Найчастіше епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій […]...
- З ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ РОДІВ І ЖАНРІВ ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Теорія літературних родів і жанрів, хоча їй присвячено чимало наукових праць, досі не має достатньо чітких наукових дефініцій. Окремі дослідники навіть стверджують, що роди літератури, становлячи центральну проблему поетики, разом з тим чинять стійкий опір будь-якій смисловій інтерпретації [62, 3]. Витоки подібного підходу до класифікації родів і жанрів літератури криються в сивій давнині. Уже в […]...
- Генезис і родові ознаки епосу – ЕПІЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ 3.1.Генезис і родові ознаки епосу Епос (грец. Έποζ – слово, мова, розповідь) – один із трьох родів літератури, відмінний за своїми ознаками, від лірики та драми. Типологія епосу та його жанрів була розроблена Арістотелем, Лессінгом, Шеллінгом, Гегелем, Франком. Головне в їхніх працях – епос розкриває об’єктивну картину навколишньої дійсності. В його основі лежить подія. Кожний […]...
- ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ПРО РОДИ ТА ЖАНРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Предметом ретельної уваги дослідників уже понад два тисячоліття є проблема літературних родів і жанрів. Якщо з першою її частиною все є більш-менш зрозумілим: переважна більшість науковців погоджується з тим, що існує три літературних роди – епос, лірика та драма, то відносно другої – маємо різні, досить суперечливі точки зору. Поряд з поняттям “жанр” уживається ще […]...
- Водевіль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Водевіль (франц. Vaudeville) – жанр легкої комедійної п’єси, в якій драматична дія поєднується з музикою, піснею-куплетом, танцями. Водевіль розвивається як жанр наприкінці XVIII – у XIX столітті. Назва його виникла у Франції, але щодо її етимології існують дві версії. За першою з них, назва походить від “водевірів” – веселих пісень (куплетів з рефреном), які складав […]...
- Драма сатирів – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма сатирів (грец. σατυρικόν, лат. fabula satyrica) – жанр давньогрецького театру, що займав проміжне місце між трагедією й комедією. Драму сатирів іменували за античних часів також “жартівливою трагедією”. З жанром трагедії її зближували сюжети й дійові особи, запозичені з міфології, з комедійним жанром – сильний елемент брутального комізму. Визначною рисою драми сатирів був хор, який […]...
- Міракль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Міракль (франц. Miracle, від лат. Miraculum – диво) – жанр середньовічної віршованої драми, заснованої на житті, діяннях і чудесах святих або Богородиці. Виник міракль на зламі XII-XIII століть у Франції. Першою відомою драмою цього жанру є “Гра про святого Миколая” (бл. 1200 р.) Жана Боделя. У XIII сторіччі з’являється один з найвизначніших європейських міраклів – […]...
- Ауто – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Ауто (ісп. і португ. Auto – дія) – жанр одноактної драми релігійно – дидактичного змісту в Іспанії та Португалії XIII-XVIII століть. На початку свого існування ауто виконували 3-4 актори-аматори. Сценічне обладнання вистав було примітивним. Персонажами ауто були абстрактні постаті. До речі, в романі Сервантеса Дон Кіхот зустрічає трупу виконавців ауто, що їхали після вистави в […]...
- Містерія – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Містерія (від грец. Μυστήριον – таїнство, служба) – жанр релігійної драми XIII – середини XVI століття, що поширюється в Італії, Англії, Німеччині, Нідерландах і особливо у Франції. Містерія постає, з одного боку, з літургійної драми, з іншого – з так званих “мімічних містерій” (міських процесій на честь релігійних свят або урочистих з’їздів до міста королів). […]...
- Драма – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма (грец. Ξραμα – дія) – це п’єса з гострим конфліктом соціального чи побутового характеру, який розвивається в постійній напрузі. Героями творів, написаних у цьому жанрі, є переважно звичайні, рядові люди. Автор прагне розкрити їхню психологію, естетично дослідити еволюцію характерів, мотивацію вчинків і дій. Витоки драми можна помітити в драматургії античності (“Іон” Евріпіда). Як самостійний […]...
- Псалми – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Псалми (від грец. Ψαλμόζ – хвалебна пісня, первісно – ударяти по струнах, спів під акомпанемент струнного інструмента) – жанр духовної лірики. Перші псалми, зібрані в Псалтирі, приписуються біблійному цареві Давиду. В цей біблійний текст увійшло 150 псалмів. У східнослов’янських культурах Псалтир став відомим з XI століття й використовувався з навчальною метою: за ним вчили uрамоті […]...
- Трагікомедія – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Трагікомедія – драматичний жанр, якому властиві риси одночасно і трагедії, і комедії. Це відрізняє її від і трагіфарс драми як жанру, що є проміжним між трагедією та комедією. В основі трагікомедії лежить трагікомічне світосприйняття драматурга. Очевидно, що трагічне або комічне як у житті, так і в мистецтві не можуть існувати “паралельно”, не стикаючись одне з […]...
- Станси – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Станси (від італ. Stanza – строфа) – невеличкий вірш з кількох чотирирядкових строф, кожна з яких висловлює закінчену думку. В західноєвропейській поезії кінця XVIII – початку XIX століття поняття “станси” часто ототожнювали з поняттям “строфа”. Інколи поняттям “строфа” позначали віршову організацію “високих жанрів, зокрема оди; під стансами (середній жанр) у такому випадку розуміли свого роду […]...
- Соті – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Соті (франц. Sotie, від Sot – дурний) – жанр невеличкої віршованої комічної п’єси, що існував у XV-XVI століттях у Франції. В соті зображалися різного роду пустування та блазнювання. На відміну від фарсу, де виступали побутові персонажі, в соті брали участь дурні та блазні. П’єси цього жанру виконували аматори, що об’єднувалися в так звані “корпорації дурнів” […]...
- Літургійна драма – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Літургійна драма – духовна драма середньовічної католицької Європи, що була тісно пов’язана із літургією. Розвивається в IX-XIII століттях. Елементи драми були присутні в самому богослужінні (поділ хору на два півхори, один з яких запитував, а другий – відповідав; діалоги між священиком і хором під час читання Святого Письма). З IX століття читання Біблії на різдвяній […]...
- Фастнахтшпіль – Жанри драматичного роду – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Фастнахтшпіль (нім. Fastnachtspiel, від Fastnacht – масниця, Spiel – гра, буквально “масницька гра”) – жанр німецького народного комічного театру. Основою фастнахтшпілів були народні звичаї та весняні обряди (вигнання зими, злих духів, торжество родючості). Напередодні Великого Посту влаштовувалися маскарадні карнавальні процесії, які супроводжувались інсценуваннями різних подій повсякденного життя. Спочатку фастнахтшпіль являв собою інсценізований Шванк із 3-4 […]...
- Мадригал – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Мадригал (від італ. Madrigale – пісня рідною мовою) – невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на любовну тему. За характером змісту, який складала похвала та компліменти коханій (за Буало, мадригал має дихати “ніжністю, солодкістю й любов’ю”), а також невеличким обсягом мадригал є немовби протилежністю епіграмі. Генетично мадригал сходить до еротичних народних пісень провансальських пастухів. […]...
- Елегія – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Елегія (грец. Έλεγεία, від Ελεγοζ – пісня; утворено, як гадають, від фрігійського слова, що означало очерет, тобто від музичного інструмента, виготовленого з очерету, – сопілки, під акомпанемент якої співалися елегії) – вірш, у якому виразно спостерігаються настрої журби, смутку, меланхолії: “Тоска – элегии пароль” (І. Северянин). У ньому часто звучать скарги на життєві незгоди, містяться […]...
- Балада – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Балада (прованс. Balada, від Ballar – танцювати). Первісно – це танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Пізніше – це невеликий фабульний твір, в основі якого лежить певна незвичайна пригода. Тому баладу часто називали маленькою поемою: “балада так належить до поеми, як оповідання до роману” (Г. Шенгелі). Тепер балада – це епічний […]...
- Ода – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Ода (від грец. (Ωδή – пісня) – первісно – пісня на будь-яку тему, що виконувалася в давній Греції хором під музичний супровід, пізніше – хвалебний вірш, який присвячено уславленню важливих історичних подій або видатних осіб. Інколи ода прославляє величні природні явища. Стиль таких творів є особливо урочистим, з елементами патетики. В. Домбровський, наприклад, визначав оду […]...
- Генезис і родові ознаки лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Лірика (від грец. Λύρα – струнний музичний інструмент, під акомпанемент якого стародавні греки співали пісні) – один із трьох основних літературних родів, у якому навколишня дійсність зображується шляхом передачі почуттів, настроїв, переживань, емоцій ліричного героя чи автора. О. Веселовський в “Історичній поетиці” виводить зародження ліричної поезії (як і епічної та драматичної) з первісного художнього синкретизму, […]...
- Генезис і родові ознаки драми – ДРАМАТИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Драма (від грец. Δρδμα – дія) – літературний рід, що зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Генетично драма пов’язана із народними обрядовими дійствами. В давній Греції – батьківщині драми – обряди на честь богів – покровителів землеробства (Діоніс, Деметра, Кора) іноді перетворювалися на культову драму (містерії в м. Елевсині). В VII-VI століттях […]...
- Гімн – Жанровий поділ лірики – ЛІРИЧНИЙ РІД ЛІТЕРАТУРИ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Гімн (грец. Ύμνοζ) не має чіткого етимологічного значення; в античності його пов’язували із Υμνάινω, розуміючи гімн як “зіткану” пісню (метафоричне сполучення слів у мовленнєву матерію викликало аналогії з ткацьким процесом) – урочистий музичний твір програмного звучання. Початок веде з давніх часів, коли спершу в Єгипті, а пізніше в Греції стали складати гімни на честь богів […]...
- ВСТУП. РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Мета: допомогти учням пригадати вивчені жанри літератури, поглибити уявлення про літературні роди та жанри, узагальнити знання учнів за допомогою схеми; розвивати критичне й аналітичне мислення, усне мовлення, вміння працювати в парах і групах; прищеплювати любов до мистецтва слова. Компетентності, що формуються: предметні – уміння давати визначення поняттю “жанр”, називати жанри, які належать до різних родів […]...
- Байка – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Байка (від давньорус. баять, байти, тобто говорити, розповідати) – невеликий, частіше віршований алегоричний твір повчально-гумористичного або сатиричного характеру. Життя людини в ньому відображається в образах тварин, рослин чи речей або ж зводиться до умовних стосунків. Фабула байки завжди стисла, дія розвивається швидко. Іноді цьому сприяє діалогічна будова твору. Пишуться байки переважно так званим вільним віршем. […]...
- Поема – ЛІРО-ЕПОС ТА ІНШІ МІЖРОДОВІ Й СУМІЖНІ УТВОРЕННЯ – РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ Поема (грец. Ποίημα, від Ποιέω – творю) – один із жанрів ліро-епосу. Це великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього. У поемі зливаються воєдино епічні (події, сюжети, характери) і ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи, ліричний герой). Поема часто має ще й елементи драми (наскрізна напружена дія, монологи та діалоги). […]...