Фашизм як випробування для освіти

Фашизм, так само як і тоталітарний “соціалізм” і неминуче послідувала 2-я світова війна виявилися серйозним випробуванням для культури та освіти. У боротьбі за світове панування зіткнулися, – при витонченому потуранні західних демократій, – два найбільш антигуманних і антидемократичних режиму в історії людства. Поволі було сформовано тоталітарне мислення і підготовлене їм гарматне м’ясо. Ідеологізованої освіту готувало фанатичних виконавців, впроваджувало у свідомість людей нетерпимість, нескінченний пошук ворога. Великий син німецького народу Генріх Гейне сказав: “У країні, де палять книги, почнуть палити і людей”. Нація, що дала світу Баха і Бетховена, Кеплера і Дюрера, Канта і Гегеля, Гете і Шіллера, покрилася концтаборами для інакодумців і “неповноцінних”, а “несамовите” “Sieg Heil!” Змушувало “здригатися прогнилі кістки” (слова з фашистського гімну) . Добропорядні бюргери заходилися в істериці на виступах біснуватого фюрера, а міністр пропаганди Геббельс не соромився зізнатися: “Коли я чую слово” культура “, хапаюся за пістолет”.
Було звільнено з університетів професора, що склали гордість німецької науки і філософії, багато (у числі яких А. Ейнштейн і Е. Фромм) емігрували. Фашистська педагогіка, що зародилася в Німеччині та Італії в 20-30-і рр. (Е. Крик, А. Боймлер, Г. Гютнером, Дж. Джентіле – головний ідеолог Б. Муссоліні, страчений, як і він, партизанами) дочекалася свого часу. Саме фашистська філософія і педагогіка обгрунтовували, підготовляли масову свідомість до расово-біологічним концепціям виховання, незаперечному авторитаризму і тоталітаризму. Симптоматично, що фашизм, як і радянський “соціалізм”, виявився притягальним для частини інтелігенції. Найбільший німецький філософ XX століття М. Хайдеггер не тільки не висловив належного філософу відносини до фашизму, а й займав адміністративні посади в системі освіти. Інший філософ-екзистенціаліст, його співвітчизник К. Ясперс, вважав “цінної з психологічної точки зору” почалася відразу після поразки Німеччини “холодну війну”. На службу фашизму звернули свій талант багато представників мистецтва.
Ідеї ​​жорсткого контролю за думками, почуттями, поведінкою не меншою мірою були характерні для соціалістичної, класової філософії освіти. Повчально і те, що в післявоєнній Німеччині спроби вироблення нової ідеології призвели до однаково небезпечним крайнощів в НДР і ФРН. НДР відгороджувалася “Берлінською стіною”, а у ФРН була введена заборона на професії, що поширюється на представників не тільки фашистської, а й комуністичної ідеології. Природно, він включав і професію вчителя. Навіть у США, напоказ виставляли свою демократію, кілька років після війни тривала ганебна “полювання за відьмами”, що включала не тільки заборона на професії для “червоних”, але і тюремне ув’язнення. Саме США Ослави на весь світ “мавпячим процесом” 30-х рр., Яке заборонило викладання вчення Дарвіна. Руйнівні наслідки війни затягнулися на багато років, прийнявши форму “холодної війни” (тепер уже між США і СРСР), “залізної завіси”, истощающей гонки озброєнь на новому витку боротьби за світове панування. Мислення прагматично вихованих американців виявилося готовим навіть до атомному бомбардуванню вже поваленої Японії (проведеної, скоріше, як демонстрація сили проти СРСР).
Усвідомлення своєї мощі обернулося імперськими амбіціями США, роллю “світового жандарма”, яку вони привласнили собі і продовжують нести зараз, після розвалу СРСР, ще активніше. Більше того, і система освіти, і мас-медіа наполегливо насаджують докладні месіанські настрої в американському менталітеті.
Реакційні, соціально небезпечні ідеї виявилися притаманні в США і тим концепціям освіти, які проголошували упор на “позитивні” наукові дані. Характерні в цьому відношенні ідеї Б. Скіннера (р. 1904), видного представника біхевіоризму, які користувалися особливою популярністю в США в 60-70-ті рр.
Філософія біхевіоризму (від behavior – поведінка), маючи ідейною основою позитивізм і прагматизм, створена Дж. Уотсоном (1878-1958). Зводячи психічні явища до реакцій біологічного організму, біхевіоризм в певному сенсі ототожнює свідомість і поведінку, одиницею якого вважає кореляцію (відповідність) стимулу і реакції. Проти такої вульгаризації різко виступив вже в 1932 р І. Павлов (“Відповідь фізіолога психологам”). Сучасний біхевіоризм додає між свідомістю і поведінкою “проміжні змінні” (навички, потреби). Б. Скіннер ж, спираючись на ідентичності пове – дення людини і тварин, розвивав теорії лінійно-програмованого навчання, оперантного навчання. Особливо бурхливу реакцію проти подібної механістичної психології та педагогіки викликали скиннеровском проекти перебудови суспільства на основі ідей оперантного біхевіоризму, аж до управління людською поведінкою.
Набагато більш гнучке поєднання соціологізаторской, прагматичної і биопсихологической концепцій спостерігається в останні десятиліття. У сучасних інтерпретаціях соціальної педагогіки (П. Блум, Р. Гинье) стає завдання засвоєння таких культурних цінностей, які дозволять учням органічно вписуватися в існуючі соціальні структури. Біологічні і соціальні чинники виховання розглядаються у зв’язці, причому допускається, що середа може коригувати навіть спадковість.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Фашизм як випробування для освіти