Факторинг, форфейтинг – форми залучення позикового капіталу
Збільшення обсягу реалізації продукції спричиняє за собою зростання кількості потенційних платників і впливає на підвищення рівня заборгованості за придбані цінності. Підприємства, намагаючись забезпечити свою платоспроможність, швидше стягнути належні йому грошові кошти можуть укладати договори зі спеціальними фірмами або банками на надання факторингових послуг. Головною метою використання факторингу є забезпечення безперервності фінансових потоків, що досягається за допомогою перенесення заборгованості покупця на фактора, який перераховує підприємству певну суму грошових коштів. Таким чином, суть цих трансакцій полягає в тому, що господарюючий суб’єкт (виробник або продавець) продає свою заборгованість відповідної фірмі, яка зобов’язана стягнути ці зобов’язання. Не чекаючи їх погашення, фактор перераховує факторанту встановлену договором суму (80-90%) вартості придбаних боргів. За надані послуги стягується певна плата, обчислена у відсотках від величини прийнятих зобов’язань. Рівень оплати визначається з урахуванням покриття витрат, пов’язаних із стягненням цієї заборгованості, передбачуваної ступеня ризику. У більшості випадків він прирівнюється до річної процентної ставки за кредит.
У даній операції бере участь три самостійних суб’єкта:
- 1) факторант – виробник товарів або їх продавець; 2) фактор – фірма або комерційний банк, які набувають заборгованості за реалізовану продукцію і перераховують обумовлену суму факторанту; 3) боржник – покупець продукції, товарів або послуг.
Розрізняють такі види факторингу: повний і частковий. Повний факторинг характеризується тим, що ризик непогашення заборгованості боржником приймає на себе фактор. При частковому факторингу фактор набуває заборгованість на встановлених умовах. У разі неплатоспроможності покупця він може перенести непогашені зобов’язання назад на факторанта. Перед укладенням факторингового договору фактор вивчає характер цих зобов’язань, а також платоспроможність боржника, намагаючись обмежити невиправданий ризик.
Факторинг виступає як альтернативна форма короткострокового кредиту, яка робить істотний вплив на скорочення циклу конверсії грошових коштів та більш ефективне використання капіталу підприємства. Це досягається за допомогою:
– скорочення заборгованості за реалізовану продукцію, оскільки фактор приймає на себе відповідальність за інкасацію фінансових зобов’язань;
– постійного перерахування грошових коштів на рахунки факторанта відповідно до встановленого договором;
– звільнення підприємства від необхідності стягнення заборгованості і тим самим розширення його управлінських можливостей, пов’язаних з удосконаленням виробничого процесу.
У сучасних умовах розширюються послуги фактора в області ведення бухгалтерського обліку, управління оборотними активами і надання консультацій у вирішенні складних фінансових проблем.
Різновидом факторингу є форфейтинг, який використовується, насамперед, у міжнародних розрахунках, а також у внутрішньому господарському обороті при значних обсягах трансакцій з високим ступенем ризику. Форфейтингові послуги надаються на основі укладеного договору, в якому встановлюються: обсяг послуг, оплата за їх реалізацію, учасники трансакцій, форма матеріального забезпечення. На відміну від факторингу, форфейтинг використовується в основному при довготривалих трансакціях, кожна з яких стає самостійним об’єктом. Дані операції забезпечуються векселями, акредитивами та іншими формами обов’язкових платежів, що знижують ступінь ризику.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)