Фактори виробництва
Класична економіка ділить фактори виробництва (виробничі фактори) на чотири групи: землю, працю, капітал і організацію, при цьому винагороди за них називаються відповідно рентою, заробітною платою, відсотком і прибутком.
Але така класифікація, заснована на фізичних характеристиках, має кілька серйозних недоліків, наприклад, підготовка працівника пов’язана з вкладенням в цей процес капіталу. Тому сучасні економісти здійснюють більшу частину свого аналізу, обговорюючи фактори виробництва узагальнено – як ресурси, об’єднані для виробництва товарів і послуг, необхідних для суспільства. Але при цьому вони визнають, що окремі чинники мають загальні широкі і важливі характеристики, що дозволяє використовувати колишню загальну класифікацію, оскільки вона корисна для цілей аналізу, і тому термінологія колишньої, класичної, школи економістів збереглася.
Поняття “земля” в даний час відноситься до всіх ресурсів, що надаються природою, тобто розуміється набагато ширше, ніж у повсякденному сенсі, і включає в тому числі і свіжу воду, сонячне світло, дощі і простір, на якому будуть використовуватися інші фактори виробництва та розміщуватися його відходи. На практиці до цього фактору підходять як до окремого, щоб проаналізувати природу доходу на будь-який фактор, який при пропозиції обмежений якийсь кінцевої фізичної величиною.
Праця це фактичні зусилля, як фізичні, так і розумові, які люди витрачають під час виробництва. Саме “людський” елемент відрізняє його від інших факторів, оскільки викликає проблеми особливого роду, пов’язані з мобільністю, безробіттям і психологічними відносинами.
Капітал на відміну від землі – це субстанція, створена людьми. Тут нам потрібно докладніше розглянути різновиди товарів, які можна класифікувати на наступні категорії:
Споживчі товари: товари, безпосередньо задовольняють споживчі запити, і ті, якими споживач користується сам, наприклад, булка хліба, велосипед, стіл;
товари виробничого призначення: ті товари, які безпосередньо не потрібні для нашого особистого користування, але вносять внесок у виробництво споживчих товарів. Це будівлі підприємств, обладнання, інструменти та сировину. Іноді деякі товари можуть бути як споживчими, так і виробничими – в залежності від їх застосування. Наприклад, автомобіль може використовуватися торговим представником компанії або для приватних поїздок, або у справах бізнесу.
Як фактор виробництва капітал складається з товарів виробничого призначення і запасів споживчих товарів, ще не дійшли до споживача. Він тлумачиться як окремий фактор виробництва, щоб підкреслити: (а) відмова (пожертвування) від сьогоднішнього використання товарів; (Б) коливання економічної активності, що відбуваються через те, що використання капіталу відбувається не одномоментно, а протягом того чи іншого періоду часу.
Підприємництво – це здатність людини брати на себе ризики, що виникають із-за невизначеності ситуації. Це більш вузьке визначення, ніж те, яке призводять класичні економісти стосовно підприємця – людини або людей, які вирішують, які товари виробляти і які фактори виробництва об’єднувати для їх отримання.
Сьогодні роль організації факторів виробництва розглядається як управлінська функція. Її може виконувати оплачувану менеджер, тобто це форма висококваліфікованої праці. Що фактично відрізняє підприємництво від інших факторів – це необхідність нести всі ризики виробництва. Як ці ризики виникають, проаналізуємо більш детально нижче. Поки ж скажемо: вони трапляються через те, що для виробництва необхідний час. Підприємець наймає працівників і купує сировину і обладнання зараз, щоб випустити продукцію, продаж якої здійсниться тільки в майбутньому, тобто через якийсь час. Чи будуть витрати покриті, залежить від попиту на продукцію, коли її виставлять на продаж. Але за цей час в смаках покупців можуть відбутися зміни або суперник, завдяки новому, більш досконалому процесу, може запропонувати аналогічний товар на ринку за нижчою ціною. В результаті цих та деяких інших подій очікуваний прибуток насправді може виявитися збитками.
Прибуток або збитки – це винагорода або покарання за ризик дій в умовах невизначеності. Тільки той, хто приймає на себе кінцевий ризик цього роду, і є справжнім підприємцем: фермер, який працює на своїй ділянці; доктор, початківець власну практику; люди, які купують акції ( “ризиковий” капітал) компанії; громадяни держави (які отримають прибуток, якщо націоналізована галузь буде працювати успішно, але в рівній мірі тут можливі і збитки).
(2 votes, average: 4.50 out of 5)