Фактори економічного зростання
Зростання економіки в першу чергу залежить від можливостей виробництва і пов’язаний з використанням основних видів виробничих ресурсів – трудових, капітальних, природних (земельних), – наявний в обмеженій кількості. У сучасних умовах економічне зростання у все більшій мірі залежить від таких факторів виробництва, як підприємницька здатність, а також науково-технічний прогрес (НТП) та інформація.
Яка ж частка кожного виробничого фактора у збільшенні випуску продукції? У наш час 2/3 економічного зростання в найбільш розвинених країнах світу здійснюється за рахунок НТП. Відповідно, 1/3 за рахунок всіх інших факторів.
Суспільству не байдуже, за рахунок якої кількості ресурсів, з якими витратами досягнутий економічне зростання. Тому прийнято порівнювати витрати певного фактора виробництва і результати у вигляді готового продукту, отриманого від його використання. Таким чином вимірюється результативність (ефективність) економічних процесів.
Результативність фактора праця вимірюється показником продуктивності праці, який являє собою частка від ділення випуску продукції на чисельність працівників, що здійснюють цей випуск.
Чим вища продуктивність праці, тим більше продукції припадає на одного працівника. Але можна подивитися на це питання і по-іншому. Чим вища продуктивність праці, тим більше продукції виробляє працівник і в одиницю часу (годину, день, тиждень).
Цей найважливіший показник можна порахувати і для окремої фірми, і для галузі економіки (промисловості, сільського господарства та ін.), І для національної економіки в цілому. За цим показником порівнюють національні економіки різних країн, тому що він наочно демонструє, наскільки раціонально, економно використовуються ресурси. Наша країна відстає по продуктивності праці від розвинених країн. Тому поставлено завдання до 2012 року разом з подвоєнням ВВП подвоїти і продуктивність праці порівняно з 2002 роком.
Згідно з останнім дослідженням Міжнародної організації праці (МОП), яке було представлено в День праці в 2002 році, в цілому продуктивність праці в світі щорічно зростала на 1,5 – 1,9% в 1990-і роки XX століття. Збільшення продуктивності праці спостерігалося в основному в промислово-розвинених державах (США і деяких країнах Європейського союзу), а також у деяких державах Азії (Китаї, Індії, Пакистані та Таїланді). У країнах Африки і Латинської Америки спостерігалося зниження продуктивності праці, починаючи з 1980 року.
У США за останні сім років у середньому темпи зростання продуктивності праці склали 2,2%. Ці показники в два рази перевищують відповідні показники Європейського союзу і Японії: 1,2% і 1,1% протягом того ж періоду часу.
Вперше автори доповіді проаналізували продуктивність праці в сільському господарстві і звернули увагу, що цей сектор є основним джерелом зайнятості в багатьох країнах, що розвиваються. Продуктивність праці в сільському господарстві постійно підвищується у всіх країнах світу. Однак рівень продуктивності в сільському господарстві набагато вище в промислово-розвинених державах. У США, наприклад, кожен працівник сільського господарства виробляє в 650 разів більше, ніж кожен працівник сільського господарства у В’єтнамі.
“Глобальні тенденції в економіці показують, що економічне зростання сам по собі не є вирішенням проблеми злиднів, – зазначив Генеральний директор МОП Хуан Сомавіа, – Ми повинні зробити збільшення рівня продуктивності та зайнятості нашим пріоритетом і здійснювати політику, яка спрямована на виконання цих цілей за умови забезпечення людей гідною роботою “. http://un. by/ilo/news/world/2003/8-03.html
(2 votes, average: 4.50 out of 5)