Етичні уявлення А. Шопенгауера та Ф. Ніцше

Прагнення до змін і новизни, властиве даному часу, що виявлялося по-різному. Так, в контексті “філософії життя”, орієнтованої на відкидання всього загальнозначущого, стереотипізованного і на утвердження цінності “живого”, індивідуалізованого буття, оформлялися етичні уявлення тих мислителів, які значною мірою вплинули па моральне свідомість XX століття.

Артур Шопенгауер (1788-1860 рр..) – творець песимістичної етичної концепції ірраціоналістського типу. Головне етичне твір – “Дві основні проблеми етики”.

Основні ідеї:
– в основі світобудови – воля (безпричинне, ірраціональне, “сліпе прагнення до життя”);

– в кожній людині воля проявляється особливо (“інтелігібельний”, “емпіричний”, “придбаний” характери) і не може усвідомлювати повною мірою;

– спонукання емпіричній волі (егоїзм, ненависть, співчуття) визначають головні ціннісні орієнтації: егоїстичну, злобну, співчутливу;

– співчуття (пов’язане з універсальністю і неминучістю страждання) – основа моралі, що визначає головні чесноти – справедливість і людинолюбство;

– подолати страждання можна тільки шляхом відмови від волі до життя (недіяння, нірвана);
– істинна мета життя – смерть (“resume життя”).

Фрідріх Ніцше (1844-1900 рр..) – найбільш яскравий, оригінальний (як у змістовному, так і в стилістичному відношеннях) ідеолог “переоцінки цінностей”, подвергший радикальній критиці мораль і класичну етику. Головні пов ические твору “По той бік добра і зла”, “Так говорив Заратустра”, “До генеалогії моралі”.

Основні етичні орієнтації:

– ідея пріоритету цінностей над знанням, зумовила этизацию філософії і змістовну інтерпретацію етичної проблематики;

– першочергова значимість індивідуального порівняно з будь-якими формами загальнозначущого індивідуалістичний пафос етичних суджень;

– основоположні поняття: “життя” (єдина реальність, світ у його даності суб’єкту), “воля” (багатомовна трактування – рушійна сила становлення світу, “воля до влади” – експансія свого “я” і ін);

– необхідність глобальної переоцінки цінностей для майбутнього відродження творчого потенціалу культури;

– одна з головних завдань цієї переоцінки цінностей – “перетворити мораль в проблему”, стати “по той бік добра і зла” (позиція имморализма, тобто радикальної переоцінки всіх видів моральних приписів, що сковують індивідуальну свободу);

– генеалогія моралі: доморальный, моральний (мораль рабів і мораль панів), сверхморальный (образ надлюдини) періоди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Етичні уявлення А. Шопенгауера та Ф. Ніцше