Есе “Людина і природа”

Двадцять перше століття на дворі… Сучасна людина, в порівнянні з тим, що жив сто років тому, став зовсім іншим. Він помітно віддалився від природи, звикнувши до комфорту, електричного світла, гарячої води. Сьогодні є школярі й лише до закінчення школи може вперше побачити козу, наприклад. Побачити зайця або лисицю для жителя мегаполісу – вражень на половину життя. Чому? Відповідь проста: дикої природи, природних умов, незайманих рукою людини, на планеті стало набагато менше. А забруднення навколишнього середовища – набагато обширніше.

Жителі міст не відрізняються гострим зором і слухом: в міському комфорті вони просто не потрібні. Із задимленого міста не видно всієї розсипи зірок на небі. Закони природи городянин часто знає набагато слабкіше, ніж функції свого улюбленого смартфона. Знання ці в основному до того ж книжкові. Цілі дні сучасний житель розвинутої країни проводить в приміщенні (де і вікна часто закриті), з батареями, обігрівачами, кондиціонерами і вентиляторами, а не в полі і не в лісі. Дощ, вітер, спека – це вже не звичне середовище проживання для людини, це тепер стрес для нього!

Тим важливіше стає для людини збереження природи. Для початку, це збереження чистими повітря, грунту і води – адже від цих ресурсів залежить здоров’я кожного з нас. Ще збереження видів тварин і рослин, що зникають з кожним днем ​​- навколо нас у звичайній не заповідна середовищі, в заповідниках або хоча б в зоопарках на худий кінець.

Важливо розуміти, що природа не дана нам “на споживання”, щоб пожирати все її ресурси, “а там хоч трава не рости”. Важливо усвідомлювати, де знаходиться баланс між споживанням багатств природи і можливостями її відновлення. Важливо знати, де треба обійтися малим, де треба зупинитися, де пощадити.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (6 votes, average: 3.67 out of 5)

Есе “Людина і природа”