Есе “Люди мистецтва”

План

Особливості людини творчості Свобода творчості в житті людини мистецтва Критика в житті людей мистецтва Чому служить людина мистецтва?

Людина мистецтва, людина творчості – це особлива особистість. У дрібницях він зауважує свої майбутні творчі ідеї, в кожному слові – можливі перспективи для творчості.

Свобода творчості – одна з головних пріоритетів в житті людини мистецтва. Її порушення, як порушення свободи особистості просто вбивчо для такої людини. Для багатьох таких людей нестерпно, якщо їх і їх створення переробляють, “перемальовували”, переінакшують.

У той час як простий обиватель просто потисне плечима і відвернеться, творець і людина мистецтва часто болісно переживає всяке тиск або критику. Самі вони теж можуть роками перебувати в пошуку, не відаючи визнання і великих гонорарів. Російський письменник Микола Васильович Гоголь, страждаючи від мук творчості, просто спалив другий том свого роману “Мертві душі”. Великий художник Архип Куїнджі теж знищив мало не половину своїх робіт.

Тому творчі люди бувають набагато милосерднішими і людинолюбний, ніж простий обиватель – адже їм відомо, як складно щось в світі створити нове, красиве, важливе для всіх. Це логічно, тому що, як мені здається, людина жорстокий і безсердечний і не стане людиною мистецтва. Йому просто не буде дано таланту, розуміння світу, почуття прекрасного.

Кажуть, що існує тест на те, чи є людина творцем, людиною мистецтва. Уявіть собі пожежу: вам дано врятувати з вогню лише щось одне. На вибір: безцінне полотно Рубенса або домашню кішку?

Хто ж творець в такому випадку? Звичайно, той, хто врятував кішку! Тобто той, хто розуміє, що людина повинна служити в першу чергу доброті, гуманності…

Прикладом російського творця може служити покійний письменник Віктор Астаф’єв, чудовий майстер опису російського села і сибірської тайги. Не маючи літературної освіти, талановитий хлопець влаштувався працювати в газету після армії, потім підготував свою першу книгу.

Письменником він відчув себе лише після свого 30-річчя: писав чесно і навіть грубо, не соромився описувати моторошні сторони життя: пияцтво, сирітство і голод серед дітей, грубість в сім’ях, невдячність, і тут же – любов, пристрасть, самовідданість, жагу до життя…

Хіба важко Астаф’єву прикрасити життя або “пригладити” її? Але творець відмовився від такого прийому. Над долею його Насті, героїні роману “Живи і пам’ятай”, плакало не одне покоління жінок. Незабаром його книги стали перекладатися багатьма мовами світу, тиражі перевищили мільйони.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Есе “Люди мистецтва”