Ера Варгаса і “Нова держава”
В результаті державного перевороту 3 жовтня 1930 року до влади прийшов губернатор штату Ріо-Гранді-ду-Сул, лідер Ліберального альянсу, який об’єднав в своїх рядах представників громадянської опозиції і армійських офіцерів, Жетуліо Варгас. Так завершилася історія Першої Республіки. До Варгасу приєдналися регіональні еліти, незадоволені “узурпацією” штатом Сан-Паулу політичної влади, а також багато представників робітничого класу та інтелігенції.
Основними причинами занепаду Першої Республіки є зміни в соціальній структурі суспільства. Значно збільшилася чисельність населення, процеси індустріалізації та урбанізації різко змінили класову структуру, однак соціальна політика, політика в галузі трудових відносин практично не змінювалася, а це призводило до зростання протестного руху, який супроводжувався насильством (рівень насильства проте був нижче, ніж в Мексиці або Чилі ). Політична система Першої Республіки не відповідала новим викликам і запитам з боку суспільства; в системі переважали олігархічні елементи і прихильники децентралізації.
Варгас проводив курс реформ, націлених на відновлення економіки країни після Великої депресії і зміцнення національної промисловості. За основу реформ він взяв модель “Нового курсу” Франкліна Делано Рузвельта. У 1930 році Варгас відновив конституційний порядок і провів відносно вільні вибори, в яких вперше взяли участь жінки. У 1934 році була прийнята нова конституція, яка дозволяла Варгасу переобратися на другий термін. В умовах активізації вкрай лівих (анархістів, комуністів) і крайніх правих сил (інтегралістів – бразильської різновид фашизму) Варгас створював Корпоратівістскіе об’єднання робітників, альтернативні профспілкам, в яких проте був сильний вплив комуністів. Після придушення збройного виступу комуністів в Ріо-де-Жанейро в 1935 році і що послідувала незабаром заколоту інтегралістів Варгас прийняв рішення не проводити нові вибори, розпустив конгрес і політичні партії (відновили свою діяльність в 1944 році) і проголосив Бразилію “Новим державою” (1937 ). Була прийнята нова конституція, копіювала конституцію Португалії в роки правління диктатора Антоніу ді Олівейру Салазара. Демонстрація патерналістської ролі держави, що спирався на політику корпоративізму, супроводжувалася обмеженням політичних свобод, цензурою в ЗМІ, жорстким контролем над будь-якими процесами робочої самоорганізації. Проте підвищена увага приділялася реорганізації збройних сил, торгівлі, міжнародних відносин, відносин між працею і капіталом. Промислова модернізація, яка здійснюється режимом Варгаса, забезпечила в 1930-х роках середньорічні темпи зростання економіки на рівні 11,2%, що дозволило за десятиліття подвоїти промисловий обсяг.
У перші роки Другої світової війни уряд Варгаса намагалося лавірувати між країнами – союзниками Німеччини та державами антигітлерівської коаліції, проте в 1942 році Бразилія вступила у війну на боці антигітлерівської коаліції. США надали їй фінансову та іншу допомогу (наприклад, будівництво в місті Волта-Редонда найбільшого в Латинській Америці металургійного заводу) в обмін на надання їм військових баз. Бразилія була єдиним латиноамериканською державою, яка брала безпосередню участь у Другій світовій війні: в Італію був направлений 25-тисячний експедиційний корпус, який воював на боці антигітлерівської коаліції. Бразильські ВМС займалися проведенням караванів союзних судів в Південній Атлантиці.
Після війни був узятий курс на політичну лібералізацію: оголошена амністія, легалізовані опозиційні партії, в тому числі комуністична, і так далі. У 1945 році були встановлені відносини з СРСР. У жовтні того ж року Варгас був відсторонений від влади військовими на чолі з генералом Ауріл Монтейро, авторитет якого був надзвичайно високий в зв’язку з участю бразильського експедиційного корпусу в європейській кампанії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)