Епоха раннього металу
У неоліті було покладено початок процесу активного створення нових матеріалів, використовуваних у господарській діяльності людини. Це кераміка, гіпсовий алебастр, сирцовий будівельний матеріал. Перші вироби з металу теж відносяться до періоду неоліту. Вони також приурочені до різних частин території “родючого півмісяця” (від Анатолії до південного заходу Ірану) і відносяться до періоду докерамічного неоліту. Перші мідні вироби датуються кінцем VII тисячоліття до н. е. (Чайюню-Тепесі). Найбільш ранні мідні вироби – дрібні намистинки, пронизки, гачки, пластинчасті підвіски, шильця. Чому ж тоді ми відносимо ці культури ні до епохи раннього металу, а до неоліту?
Віднесення пам’ятника (його шарів) до того чи іншого періоду базується на визначенні провідного у виробничій сфері матеріалу. Очевидно, що в неоліті їм залишається камінь.
В археології розроблена концепція чотирьох етапів розвитку металургії:
A. Використання самородної міді. Техніка обробки – холодна і гаряча ковка.
Б. Використання розплавленої міді. Поява техніки лиття. Відкриті ливарні форми.
B. Відкриття можливості використання руд. Створення повного металургійного циклу – від гірничорудних розробок до отримання виплавленого і обробленого предмета. Відкриття зміцнення металу в процесі перековування. Ускладнення ливарних форм (складові, роз’ємні).
Г. Відкриття сплавів (бронз), що підвищують якість литва і вироби. Ускладнення ливарних форм (закриті).
Стадії А і Б відносяться до епохи неоліту, коли відбувається освоєння рідкісного матеріалу – самородного металу. Своєрідність останнього полягало в його міцності і пластичності. Первісна методика обробки – холодна ковка – дуже близька до способу обробки заготовки кам’яного знаряддя. Гаряче кування виявила унікальну пластичність металу. Однак самородний метал вкрай рідкісний і, якби не відкриття руд – порід, з яких можливо виплавляти метал, металургія ніколи не стала б потужним виробництвом.
Поява технологічного металу – найважливіший рубіж в житті доісторичного суспільства. Так, з використанням тільки мідних виробів (а мідь – м’який метал) в рази підвищилася ефективність деревообробки і обробки землі. Тому розвиток землеробства, будівництва, зведення лісів безпосередньо залежало від розвитку найдавніших металургії. Поява колісного транспорту відбулося в середовищі культур, що освоїли метал. Ефективність праці тягне за собою появу “надлишкового продукту”. Це лягає в основу таких явищ, як торгівля, розвиток виробництва, поява ремесла, накопичення цінностей. Очевидно, що всі ці феномени пов’язані з величезними соціальними змінами. Створення ефективного наступального і оборонного озброєння в поєднанні із зазначеними раніше ознаками призводить до появи ключового феномена людської історії – війні. Вперше з’являється засіб оплати – злитки металу і металеві предмети. В епоху раннього металу складаються ранні держави і виникають писемності. В цілому важко переоцінити роль металу в прогресі технологій та соціальній сфері. Досвід цивілізацій Нового Світу, не розвивали технології, пов’язані з металургією, – один з історичних “експериментів”, на якому можна оцінити історичну важливість технологічного металу.
В археології епоху раннього металу прийнято поділяти на енеоліт (меднокаменний повік, Калкол) та бронзовий вік. Перший не є універсальною стадією для більшості територій Старого Світу, другий – охоплює більшу частину Євразії та Африки.
Специфіка епох раннього металу, зокрема, полягає в тому, що на базі видобутку руд і виготовлення металевих виробів формуються мегаструктури, об’єднуючі населення значних територій. Це пов’язано з нерівномірністю поширення мідних і поліметалічних руд. У ході вивчення цих структур, заснованих на технології металургії, російським ученим-археологом Е. Н. Черних запроваджені базові поняття:
1. Металургійна провінція – єдина виробнича система, що об’єднує території з подібними традиціями металургії.
2. Металургійний вогнище – локальна система, пов’язана з територією, на якій здійснюється повний металургійний цикл – від гірничорудних розробок до виплавки металу та металообробки.
3. Вогнище металообробки – локальна система, в рамках якої здійснюються дії з готовим металом.
Металургійна провінція є системою, що об’єднує ряд центрів металургії та металообробки.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)