Енциклопедія
Енциклопедія (грецьк. encyclopedie – коло знань) – науково-довідкове видання, яке об’єднує в алфавітному або систематичному порядку найістотнішу інформацію з усіх (універсальна Е.) або окремих (галузева Е.) галузей знань. Літературна Е. – один із видів галузевих Е. Сучасне значення літературної Е. пов’язане з виданням наприкінці XIX ст. “Універсального словника літератур” Г. Вапро (Париж,1876-77) та “Енциклопедії світової літератури” в США (т. 1-20. – Нью-Йорк, 1885-91). Інформацію енциклопедичного типу про українську літературу накопичено у поетичній антології “Українська муза” (1908), “Десять років української літератури (1917-27)” О. Лейтеса і М. Яшека (т. 1-2,1928), бібліографічному словнику “Українські письменники” (т.1-5. – К., 1960-65), а також у виданнях: “Литературная энциклопедия” (т.1-9, 11 – М., 1929-39; т.10 і 12 не вийшли), “Краткая литературная энциклопедия” (т. 1-8, т.9 додатковий – М., 1962-78), “Словарь книжников и книжности Древней Руси” (вип.1-3, 1987-89). У 1988-96 вийшли т. 1-3 “Української літературної енциклопедії”. Першою персональною літературною Е. в Україні став “Шевченківський словник” (т.1-2 – К., 1976-77; Держпремія УРСР ім. Т. Шевченка 1980). Персональні літературні Е. за кордоном: перша – “Дантівська енциклопедія” Дж. Скартацціні (т.1-3 – Мілан, 1896-1905), “Малий Стендалівський словник” А. Мартіно (Париж, 1948), “Довідник з Гете” (т. 1-4 – Штутгарт, 1955-61), “Дантівська енциклопедія” (т.1-5 – Рим, 1970-76). До цього типу видань належать “Лермонтовская енциклопедия” (М.,1981), довідники “Янка Купала” (Мінськ, 1986), “Францыск Скарына і яго час” (Мінськ, 1988). Виданнями енциклопедичного типу вважаються також термінологічні словники (“Словник літературознавчих термінів” В. Лесина, О. Пулинця, К.,1971).
Особливе місце серед Е. посіла “Енциклопедія українознавства” (1955-1984) за редакцією В. Кубійовича, що стала безцінним внеском в осмислення національної культури, в осягнення універсалій національної ментальності.
Related posts:
- Словник Словник – книга, яка містить систематизований опис слів. Кожний С. складається з упорядкованого реєстру слів-заголовків, що супроводжуються словниковими статтями. Наявність таких статей, їх зміст залежать від типу С. Розрізняють енциклопедичні та лінгвістичні С. У перших – пояснюються поняття, які окреслюються, позначаються словами, наприклад, “Енциклопедія Українознавства” (1955-84) за редакцією В. Кубійовича. Власне слова виступають об’єктом лінгвістичних […]...
- Шкільний твір на тему – “Енеїда” І. П. Котляревського енциклопедія українознавства Іван Петрович Котляревський… Ім’я це викликає у кожного з нас низку асоціацій: і безсмертний парубок Еней, і невмируща Наталка, і рядки “Будеш, батьку, панувати…” поета, який першим передбачив світову славу Котляревського. Творчість Котляревського є вершиною української літератури до шевченківської доби. У літературному доробку першим твором за часом і за значенням є поема “Енеїда”, над якою […]...
- Зразок шкільного твору – “ЕНЕЇДА” І. КОТЛЯРЕВСЬКОГО – ЕНЦИКЛОПЕДІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЖИТТЯ – 9 КЛАС Варіант 1 1. Традиція бурлеску та травестії у світовій літературі. 2. “Енеїда” І. Котляревського – винятковий твір в українській літературі: А) відображення народних сміхових традицій у творі; Б) пародія, бурлеск та травестія у творі; В) звичаї українців, передані через розповіді про військо Енея. 3. Енциклопедія національного життя – наш погляд у минуле. Варіант 2 1. […]...
- Економічні словники, довідники – сховища професійного мови Суто професійна лексика – надбання різного роду словників за спеціальностями. Такими є, наприклад, “Економічна енциклопедія”, “Енциклопедичний словник економіста”, термінологічні словники і довідники по багатьом економічних дисциплін. Економічні енциклопедії та словники – це науково-довідкові видання, що містять систематизоване зведення відомостей з економічних наук і окремим галузям економіки. Існують такі різновиди економічних енциклопедій і словників: енциклопедії загальноекономічного […]...
- ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ВЕСІЛЬНОЇ ОБРЯДОВОСТІ ГРИГОРІЯ КАЛИНОВСЬКОГО Серед головних завдань українознавчої та фахової підготовки майбутнього вчителя-словесника є формування в них національної самосвідомості, збереження етнічної пам’яті, яка відтворює досвід поколінь на міфологічному, фольклорному, історичному рівні, набуття вмінь розкривати перспективу подальшого розвитку рідної культури в сучасних умовах. Тому при дослідженні, наприклад, весільної обрядовості на Лівобережжі, зокрема Кролевеччини, поданій в унікальній друкованій пам”ятці одного з […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українського життя – Зразок твору – I. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, Г. КВІТКА-ОСНОВ’ЯНЕНКО – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 9 КЛАС Світової слави класика української літератури І. Котляревський зажив ще і. життя завдяки двом видатним творам – “Енеїда” та “Наталка Полтавка”. Перші друковані відгуки про його твори за кордоном з’явилися 1814 р. У 40-і рокиXIXст. про нього пишуть у Німеччині, Франції. Його ім’я входить до “Історії світової літератури”. Травестійно-бурлескна поема “Енеїда” увібрала в себе давні літературні […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Бібліографія літературна (від грец. βΙβλία – книги і γράφω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- БІБЛІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Бібліографія літературна (від грец. Βιβλία – книги і Γράφω – пишу) – наукова галузь, що займається виявленням, обліком і систематизацією друкованих творів художньої літератури й літературознавства. Перелік творів та їх видань, покажчики монографій і статей про творчість окремих письменників чи з певних питань літературознавства, про літературу того чи іншого народу укладаються в певному порядку, який […]...
- ЛІТЕРАТУРА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА 1. Грушевський Михайло. Історія української літератури: В 6 т., 9 кн. Київ, 1993-1996. 2. Єфремов Сергій. Історія українського письменства. Київ, 1995. 3. Козлов А. В., Щербак С. Козлов Р. А. Азбука літературознавства. Київ, 1995. 4. Наєнко Михайло. Українське літературознавство: Школи, напрями, тенденції. Київ, 1997. 5. Ткаченко Анатолій. Мистецтво слова: Вступ до літературознавства. Київ, 1998. 6. […]...
- Твір на тему: Роман “Євгеній Онєгін” – “Енциклопедія російського життя” “Євгеній Онєгін”… Читаючи рядки роману, намагаєшся уявити собі життя людей XIX століття. Чим жили вони, про що думали, що їх бентежило? Подумки переносишся на столичні вулиці і в засніжені села, трішечки шкодуєш, що не був сучасником пушкінських героїв. Якими бачив Олександр Сергійович Пушкін своїх сучасників? Якою була епоха великого генія? Формування Пушкіна як поета відбувалося […]...
- Енеїда І. П. Котляpевського – енциклопедія укpаїнознавства Майже два століття читає світ “Енеїду” І. П. Котляpевського. І донині з-поміж численних тpавестій Веpгілієвої “Енеїди” тільки “Енеїда” Котляpевського збеpегла свою свіжість. І постає закономіpне питання: що ж саме наснажує твоpчість І. Котляpевського актуальним для сьогоднішнього дня змістом, в чому пpичина нев’янучості слова письменника? Велич і значення письменника виміpюються тим, наскільки глибоко коpіння його твоpчості […]...
- “Енеїда” – енциклопедія українознавства – ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ – 9 клас Кінець вісімнадцятого століття… Важкі часи настали в Україні після скасування Січі. Часи неволі. І саме в цей час І. Котляревський написав “Енеїду”. Ні грецькі імена героїв поеми, ні те, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману – усі розуміли, про що й про кого йдеться. І. Котляревський переніс події давньої історії на національне […]...
- РУСЬКА БЕСІДА “РУСЬКА БЕСІДА” – українська громадська культурно-освітня організація на Буковині. Заснована 26 січня 1869 р. з метою представництва та охорони прав українців під румунською владою. Перший голова – О. В. Продан, найвизначніші діячі – С. Воробкевич, О. Калужняцький, Є. Пігуляк, О. Поповичі, М. Івашко. Мала друкований орган – журнал “Буковинська Зоря” (1870-1871). З 1880 р. філії […]...
- Твір на тему: “Людська комедія” Оноре Бальзака – грандіозна енциклопедія життя Франції і половини XIX століття Пошуки добра і справедливості… Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього […]...
- ТВОЯ МАЛА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ – ДОДАТКИ І Актуальний – важливий для даного часу. Акцентувати – наголошувати, підкреслювати яку-небудь думку. Альфа й омега – початок і кінець чого-небудь. Анкета – біографічні відомості про людину. Античність – стародавня культура Давньої Греції та Риму. Антрополог – фахівець, що вивчає біологічні особливості людини. Апостол – учень Ісуса Христа, проповідник його вчення. Арфіст – музикант, що […]...
- Назустріч “Назустріч” – літературно-мистецький двотижневик газетного типу. Виходив у Львові протягом 1934-38 за редакцією М. Рудницького. Проголошував естетичний підхід до творення й оцінки мистецьких явищ. На сторінках “Н.” публікувалися Б.-І. Антонич, О. Дніпровський, М. Рудницький, C. Гординський, С. Чарнецький, В. Дорошенко, С. Смаль-Стоцький, М. Возняк, Я. Рудницький, С. Левинський, B. Сімович, В. Бірчак та ін. “Н.” […]...
- ЛІТЕРАТУРА 1. Васильєв Є. М. “Усе-таки Галатеї не зовсім подобається Пігмаліон”: матеріали до вивчення комедії Б. Шоу // Всесвітня література і культура. – 2004. – № 1. – С. 7-12. 2. Васильєв Є. Шолом-Алейхем / Є. Васильєв // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник. – Т. 2 / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль, […]...
- Список літератури – Драматургія І. Карпенка-Карого і М. Кропивницького 1. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст. : у 2 т. – К. : Логос, 1999. – Т. 1. – С. 485-613. 2. Дем’янівська Л. Іван Карпенко-Карий (І. К. Тобілевич). Життя і творчість : навч. посібник / Л. Дем’янівська. – К. : Либідь, 1995. – 144 с. 3. Франко І. Іван Тобілевич (Карпенко-Крий) / […]...
- Джерела формування термінів, понять, дефініцій Сучасний професійний мову економістів – продукт багатовікового розвитку світової економічної науки. Колосальний вплив на цей розвиток, як і взагалі на багато явищ в історії світової культури і науки, справили культура і наука античних народів Стародавньої Греції і в першу чергу Стародавнього Риму. Це історичне вплив відбилося в словниках майже всіх розвинених мов світу. Економічна наука […]...
- Список рекомендованої літератури – Творчий доробок Б. Грінченка у контексті полеміки з М. Драгомановим 1. Історія української літератури 70-90-х років ХІХ ст. – К. : Логос, 1999. – Т. 1. – 614 с. 2. Погрібний А. Борис Грінченко в літературному русі кінця ХІХ – початку ХХ ст. / А. Погрібний. – К. : Дніпро, 1990. 3. Франко І. Говоримо на вовка – скажімо і за вовка / І. Франко […]...
- Запам’ятовуючі пристрої для зберігання постійної інформації Запам’ятовуючі пристрої типу ROM зберігають інформацію, яка або взагалі не змінюється (в ЗП типу ROM (M) і PROM), або змінюється рідко і не під час роботи обчислювального пристрою (в ЗП типу EPROM і EEPROM). У масочного ЗП типу ROM (M) інформацію записують при виготовленні на промислових підприємствах за допомогою шаблону (маски) на завершальному етапі технологічного […]...
- Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври, а через рік – ректором Київської колегії. Належав до книжників кола Петра Могили. Автор віршів. 1641 р. видав “Казання погребове […]...
- Академічне літературознавство Академічне літературознавство – наукове літературознавство. Постало після розгалуження літературної критики та досліджень історії літератури. У 40-80-ті XIX ст., коли відбувся перехід від бібліографічного опису та рефлексій критичної рецепції до глибшого, посутнішого аналізу літературних текстів, відповідних джерел, систематизації та класифікації студійованого матеріалу, сформувалася історія літератури як наука (брати Я. та Б. Грімм, Т. Бенфей, І. Тенн, […]...
- ЛІТЕРАТУРА – ВІД АРІСТОТЕЛЯ ДО СЬОГОДЕННЯ 1. Андрухович Юрій. Постмодернізм – не напрям, не течія, не мода // Слово і час. 1999.№ 3. 2. Аристотель. Поэтика. Москва, 1957. 3. Арістофан. Комедії. Київ, 1956. 4. Бичко І. В. та ін. Філософія. Київ, 1994. 5. Білецький Леонід. Основи української літературно-наукової критики. Київ, 1998. 6. Вишенський І. Твори. Київ, 1959. 7. Гегель Г. В. […]...
- Світ і людина у філософії Просвітництва – ПРОСВІТНИЦТВО ЯК ЛІТЕРАТУРНА ЕПОХА – ЛІТЕРАТУРА XVIII СТОЛІТТЯ. ПРОСВІТНИЦТВО Таємниця життя незбагненна, але ми не можемо відмовитися від спокуси все ж таки пізнати її та зрозуміти. Й. В. Гете XVIII ст. увійшло в історію людства як доба Просвітництва. Підготувало її попереднє XVII століття: релігійні та громадянські війни у Німеччині, Франції, Англії дали можливість усвідомити, яку загрозу приховують хаос, фанатизм; видатні відкриття XVII ст. в […]...
- СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода Юрійовича (Велике Гніздо). 1214 р. став єпископом Суздаля й Владимира. Дбав про зміцнення політичних позицій молодого Владимиро-Суздальського князівства, ініціював будівництво […]...
- “Людська комедія” – енциклопедія життя Франції першої половини – “ЛЮДСЬКА КОМЕДІЯ”: ТВОРЧА ІСТОРІЯ, СТРУКТУРА ТА ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ – ОНОРЕ де БАЛЬЗАК (1799-1850) Оноре де Бальзак остаточно утвердив естетичні принципи реалізму. Якщо Стендаль дія життя Франції змалював суспільні прошарки й картини пропершої половини вінційного та столичного життя як щаблі для XIX ст, сходження головного героя суспільною драбиною, то Бальзак прагнув зобразити життя сучасної йому Франції якомога ширше. У межах одного великого роману такий задум утілити було неможливо. Реалістичне […]...
- ПОЛІКАРП ПОЛІКАРП (кінець XII – перша половина XIII ст.) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерської лаври, протягом певного часу – ігуменом у київському монастирі св. Косми й Даміяна. Мріяв про єпископську кафедру, в чому його підгримувала княгиня Верхуслава, дружина князя Ростислава Рюриковича, та її брат – князь Юрій Всеволодович. З проханням […]...
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Історіографія літературна (від грец. ΙστορίΑ – розповідь про минуле і Γράφω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й літературної критики. Матеріалом цієї науки є також літературні джерела, присвячені творчості письменників і літературознавців. Солідні літературознавчі праці починаються, як правило, […]...
- ІСТОРІОГРАФІЯ ЛІТЕРАТУРНА Історіографія літературна (від грец. Ιστορία – розповідь про минуле і γράφω – пишу) – допоміжна літературознавча дисципліна, яка займається дослідженням історії розвитку та нагромадження знань з основних літературознавчих дисциплін – теорії літератури, історії літератури й літературної критики. Матеріалом цієї науки є також літературні джерела, присвячені творчості письменників і літературознавців. Солідні літературознавчі праці починаються, як правило, […]...
- МОЇ ПЕРШІ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ Мета: ознайомити учнів з різновидами енциклопедій, з їх значенням у житті людини; вчити користуватися енциклопедіями; сприяти розвитку інтересу до книжок для пошуку відповідей на запитання, що цікавлять школярів; розвивати спостережливість, комунікативну компетентність; формувати читацькі смаки; прищеплювати бажання поповнювати свій словниковий запас; виховувати любов до читання та книги. Хід уроку I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Вже дзвінок сигнал […]...
- Проблеми мови в епістолярній спадщині І. Нечуя-Левицького У контексті мовних дискусій про шляхи розвитку української літературної мови, що точилися в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., заслуговують на увагу погляди І. С. Нечуя-Левицького. У таких своїх працях, як “Сьогочасна правописна мова на Україні” (К., 1907 р.), “Криве дзеркало української мови” (К., 1912 р.), письменник висловив низку думок, що стосувалися вироблення єдиних […]...
- Збагачення власного словника – Самостійна робота з книгою – Наодинці з давньою словесністю Кожен фахівець використовує крім кількох тисяч загальновживаних слів спеціальну лексику. На початку навчання студент переживає “інформаційний шок”, надалі, звикши до інформаційної насиченості лекцій, семінарів, практичних занять, активно засвоює нову термінологію. Щоб цей процес був максимально продуктивним, доречно завести словник нових слів. Слухаючи лекції, виступи колег на семінарських заняттях, конспектуючи тексти, необхідно заносити у словник (за […]...
- Енциклопедизм Соціальна і наукова програма Просвітництва не тільки висувала виключно освічених людей, а й вимагала нових можливостей для такого утворення. У цьому сенсі прикметою часу став енциклопедизм: енциклопедично освічені люди стали створювати і видавати багатотомні енциклопедії – виступивши авторами безлічі статей і взявши на себе організаційні турботи. У 1732-1750 рр. видавалася Германська енциклопедія в 64 томах, […]...
- Лексикографія. Основні українські словники План 1. Загальне поняття про лексикографію 2. Енциклопедії, їх види 3. Словники, їх види 4. Використана література 1. Загальні поняття про лексикографію Термін лексикографія (від гр. lexikon – словник, grapho – пишу) називає: А) розділ мовознавства, що визначає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників; Б) процес збирання слів певної мови, упорядкування їх опис словникового […]...
- Звільнення Мінська Після операції “Багратіон” перед радянськими військами стояла наступна задача: шляхом двостороннього настання з районів Борисова і Осипович на Мінськ і фронтального переслідування з напряму Могильов – Мінськ завершити оточення противника, знищити головні сили 4-ї німецької армії, що відступала на захід, і звільнити столицю Білорусі. Виконати це завдання повинні були війська 3, 1 і 2-го Білоруських […]...
- Що означає слово “прерогатива”? Прерогатива – право, обумовлене особливим становищем У поясненні значення слова все словники різних часів солідарні. Словник іноземних слів 1912 видання: “Прерогатива – перевага, виключне право” Словник іноземних слів 1954 видання: “Прерогатива (лат. Praerogativa) – виключне право, пов’язане з займаному становищем” Словник іноземних слів 1979 видання: “Прерогатива (<лат. Praegativus перевага, першість) – виключне право, що належить […]...
- БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН БАЧИНСЬКИЙ ЮЛІАН (1870, Львів – р. см. невід., Соловки) – громадський і політичний діяч, журналіст. Походив зі священицької родини. Світогляд формувався під впливом польського позитивізму й соціального демократизму. В історію української суспільно-політичної думки ввійшов 1896 р. працею “Ukraina Irredenta” (“Незалежна Україна”), в якій із соціал-демократичних позицій проаналізував галицьку дійсність і сформулював висновок про необхідність вибороти […]...
- Фольклоризм Фольклоризм (від англ. folk-lore – народна мудрість, народне знання) – наявність фольклорних елементів у літературному творі. Проявляється на різних функціональних зрізах: через сюжетне запозичення, введення у текст окремих фольклорних мотивів чи образів, символічне переосмислення фольклорних міфологічних першоелементів. Виділяють такі основні етапи освоєння літературою фольклору: стилізацію, психологічну інтерпретацію фольклорних мотивів, переосмислення народної міфології. У контексті розвитку […]...