Емський указ
Емський указ – розпорядження про заборону друкувати в Російській імперії будь-які книжки українською мовою чи завозити їх з-за кордону, підписане 1876 Олександром II в німецькому місті Емсі, де він відпочивав. Прийняття такого документа зумовлювалося активізацією українського руху на початку 70-х XIX ст., незважаючи на раніше розісланий Валуєвський циркуляр. Київська громада обговорювала плани популярних видань для народу, з 1872 розгорнуло активну діяльність Південно-Західне відділення Російського географічного товариства, в якому об’єднали свої сили науковці Наддніпрянщини. Експедиція під керівництвом П. Чубинського зібрала величезний фольклорно-етнографічний матеріал, опублікувавши його в 6 томах, вийшли зібрані і пояснені В. Антоновичем і М. Драгомановим “Історичні пісні українського народу”, розпочав свою діяльність М. Лисенко тощо. До Санкт-Петербурга надходили скарги на українських “сепаратистів”, у відповідь на які було “творено комісію, до складу якої увійшли міністр внутрішніх справ Тимашов, міністр освіти Толстой, шеф жандармів Потапов, помічник куратора Київського шкільного округу Юзефович. Вона підготувала проект указу, яким передбачалося: 1) не допускати ввезення до імперії будь-яких книжок і брошур українською мовою без спеціального дозволу Головного управління у справах друку; 2) заборонити друкування українською мовою оригінальних І перекладних творів, за винятком історичних документів і художніх творів, які дозволялося друкувати тільки російським правописом і після розгляду рукописів у Головному управлінні у справах друку; 3) заборонити українські вистави і друкування українських текстів до нот. За словами С. Єфремова, цей указ “засуджував на смерть письменство одного з найбільших слов’янських народів”. Проти нього протестував М. Драгоманов, звертаючись до Міжнародного конгресу літераторів у Парижі 1878 й у Відні (разом з М. Павликом) 1881, але він залишався чинним аж до 1905, коли під впливом неодноразових звертань громадськості України і за рекомендацією спеціальної комісії Російської Академії наук його скасував уряд, виходячи з жовтневого ‘ маніфесту царя. У Наддніпрянській Україні почала з’являтися україномовна преса, літературно-мистецькі журнали, але з початком першої світової війни всі вони знову були заборонені.
Related posts:
- ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р ЕМСЬКИЙ АКТ 1876 р. – мав причиною доноси Київського українофоба В. Юзефовича та інших, що зняли в офіційній російській пресі галас про сепаратистську політичну діяльність українців у “Південно-західному відділі Російського географічного товариства”. Комісія з міністрів внутрішніх справ і народної освіти, обер-прокурора синоду, шефа жандармів і Юзефовича в Петербурзі ухвалила заборониш: 1) ввіз українських книжок і […]...
- Валуєвський циркуляр Валуєвський циркуляр – таємне розпорядження Російського уряду від 20 липня 1863 про заборону друкування книг українською мовою. Автором був міністр внутрішніх справ Російської імперії П. Валуев, відомий своїми антиукраїнськими поглядами. В. ц. значною мірою інспірований російськими політичними колами, публіцистами, які звинувачували (часто під впливом польської шовіністичної преси) українські національно-культурні сили у революційній пропаганді, політичному сепаратизмі, […]...
- Указ про вільних хліборобів На початку 19 століття на Російський престол у результаті двірського перевороту вступив Олександр I, котрого і по цей день, багато істориків вважають причетним до смерті батька імператора Павла I. Олександр фактично виховувався при дворі своєї освіченої і схильної до реформаторства бабусі імператриці Катерини II, що, безперечно, наклало відбиток лібералізму на майбутнього імператора. У нього було […]...
- Багатогранна діяльність Пантелеймона Куліша Пантелеймон Куліш – автор першого українського правопису на фонетичній основі – “кулішівки”, перший перекладач Біблії українською мовою, один із перших видавців творів українською мовою, поет, прозаїк, літературознавець, етнограф, культурний і громадський діяч 40-90-х років XIX століття. Та, на жаль, ім’я цієї талановитої людини дуже довго замовчувалося, твори не видавалися, а самого письменника зображували як представника […]...
- Зоря “Зоря” – літературно-мистецький журнал, що “виходив на початку 1906 у Москві українською мовою (редактор – І. Оппоков). Тут з’явилися публікації творів І. Франка, Христі Алчевської, О. Коваленка, П. Куліша, М. Старицького, стаття Б. Грінченка “Перелицьована “Енеїда” на селі”, початок “Практичного курсу для вивчення української мови” А. Кримського, українські народні легенди у записах В. Короленка, а […]...
- На тернистих шляхах… (про тяжкі умови розвитку української літератури) Історія української літератури – це тернистий, складний і тривалий процес в історії нашої культури. Переслідувалось українське слово від давнини і майже до кінця XX століття, заборонялось книгодрукування, скорочувались тиражі видань творів, написаних українською мовою, майже не перекладались українською мовою твори світової класики. Але українське слово жило ї виживало. Мої ровесники кажуть, що твори українських письменників […]...
- Мова Мова – самобутня система звукових знаків, основа духотворчого життя етносу, нації, людства. Виконує важливі комунікативні, соціативні, пізнавальні, оцінні, волютативні, емотивні, естетичні функції, не зводячись до жодної з них зокрема, оскільки зосереджує в собі універсальні ознаки. М. у процесі мовленнєвого самоздійснення постає у вигляді текстів, характеризується як відносною їх стійкістю (аспект синхронії), так і гнучкістю, змінністю, […]...
- Проза – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) У більшості світових літератур проза з’явилася після поезії, і тільки потім – драматургія. У давній українській літературі не було художньої прози, на грунті якої могла б розвиватися нова проза, тому драматургія розвинулася раніше. Не останню роль у слабкому розвитку української літератури відіграла відсутність можливостей для друкування. Тому значна частина творів, які були написані у 20-30-х […]...
- ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ ДОВГОВИЧ ВАСИЛЬ (спр. – Довганич; березень 1783, с. Золотареве, тепер Хустського р-ну Закарпатської обл. – 13.12.1849, Хуст) – письменник, філософ, фольклорист, чл.-кор. Угорської АН (з 1831). Народився в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув в елементарній школі Хуста та латинській школі в Сигеті. Продовжував навчання у богословських семінаріях Великого Варадина (нині Арад у Румунії), Трнави (Словаччина) […]...
- Зарубіжна сатира і гумор “Зарубіжна сатира і гумор” – серія художніх творів, реалізована видавництвом “Дніпро” (1969-86). Всього з’явилася 21 книжка зарубіжного гумору та сатири (М. Лассіла, К. Воннегут, А. Доде, С. Брант, А.-Р. Лесаж, Н. Сосекі, К. Варналіс та ін.) у Перекладі українською мовою (І. Дзюб, Ю. Лісняк, Є. Попович, С. Сакидон та ін.). Видання забезпечені передмовами, бібліографічними довідками, […]...
- ЛАСТІВКА “ЛАСТІВКА” – перший літературний альманах у новому українському письменстві, підготовлений Є. Гребінкою і виданий В. Поляковим у травні – червні 1841 р. Альманах виник на грунті зібраних матеріалів для українського періодичного видання “Литературные прибавления до ж. “Отечественные записки”, у підготовці якого брав активну участь Т. Шевченко. Не діставши від цензури дозволу на таке видання, Є. […]...
- ВЕНГЕР МИКОЛА ВЕНГЕР МИКОЛА (XIX ст., рр. нар. і см. невід.). Жив у Одесі. Писав українською і російською мовами. У 30-х роках кілька разів інформувала про творчість цього “загадкового письменника” (Г. Зленко) газета “Одесский вестник” (про передплату на повість “Путешествие англичанина”, про надходження до друку повісті “Микола Коваль”, про замовлення на книжку “Сочи – нения Николая Венгера […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС 70-90-х років XIX століття 1. Які історичні умови сприяли пожвавленню літературного процесу 70-90-х pp. XIX століття? 2. Розкажіть про нове піднесення реалізму в літературі та мистецтві 70-90-х pp. XIX століття. 3. Якими жанрами збагатилась література цього періоду? 4. У чому полягало тематичне розмаїття поетичних творів зазначеного періоду? 5. Розкажіть, як поява Нових жанрів у драматургії позначилась на розвиткові українського […]...
- Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” – ІІ варіант – ДМИТРО БІЛОУС Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
- ПЕРЕЛІК МОЖЛИВИХ ТЕМ – УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ – УКPAЇHCЬKA ЛІТЕРАТУРА – 9 КЛАС 1.Народні пісні – справжня окраса українського фольклору. 2. Найпоширеніші мотиви українських народних пісень про кохання. 3.Мотив вірності та мотив зрадливого кохання в українських народних піснях. 4. “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” (О. Довженко). 5.Тема нелегкої жіночої долі в українських народних родинно-побутових піснях 6.Відбиття морально-етичних ідеалів у родинно-побутових піснях. 7.Гумор […]...
- ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР ЛЕОНТОВИЧ ВОЛОДИМИР (псевд. – В. Левенко та ін.; 05.08.1866, х. Оріховщина, тепер с. Оріхівка Лубенського р-ну Полтавської обл. – 10.12.1933, Прага) – прозаїк, літературний критик, політичний і громадсько-культурний діяч, історик, мемуарист, словникар. Походив із шляхетської української (по матері – французької) родини. Навчався в Лубенській і Прилуцькій гімназіях, закінчив юридичний факультет Московського університету (1888). Написав там […]...
- Мова – основна ознака етнічної спільності людей – учнівський твір Умійте ж берегти… наш дарунок безсмертний – мову! І. Бунін Чому великий російський письменник закликав берегти мову? Від кого і від чого? І чому він називає нашу мову “безсмертним дарунком”? Чому С. Довлатов закінчує свою повість “Іноземка”, написану в еміграції і про емігрантів, словами: “О, Господи! Яка честь! Яка незаслужена милість: я знаю російський алфавіт!” […]...
- СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог. Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській […]...
- Історія русів “Історія русів” – найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця XVIII ст. (за іншими версіями – початку XIX ст.), своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини до другої половини XVIII ст. Авторство не встановлено: приписувалося Г. Кониському, О. Безбородьку, Г. Полетиці та ін. Існує в кількох копіях, оригінал не зберігся. Написана російською мовою. Серед описаних […]...
- ГКЧП – що це таке? ГКЧП це Державний комітет з надзвичайного стану – сама недовговічна політична структура в системі влади СРСР. Проіснувала з 18 по 21 серпня 1991 року, під час “Серпневого путчу” – спроби змістити Горбачова з поста Президента СРСР і закриття радянські гайки взад-назад, щоб було, як за Брежнєва. ГКЧП був організований за ініціативою тодішнього глави КДБ Володимира […]...
- Твір на тему “Зв’язок літератури як мистецтва слова з провідними тенденціями свого часу” Незважаючи на те, що з середньовіччя аж до початку XX століття література здебільшого служила інтересам можновладців, вона все ж таки накопичила багато творів, в яких відображалися загальні народні інтереси та відбивався реальний стан політичного і суспільного життя українського народу. Найбагатше джерело української народної творчості сприяло своїми темами розвитку національної художньої літератури, збагачувало її своїми темами […]...
- ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ ГЕЙНЧ (ПНЧ) КАРОЛЬ АВГУСТ (1810, Житомир – після 1860) – український і польський письменник. Народився в родині військового лікаря, що походив із польського шляхетного роду, віддавна пов’язаного з Волинню. Гейнчі мали в селі Гінчівка поблизу Житомира дідичний маєток. Батько письменника був одним із фундаторів двох масонських лож у Житомирі. К. А. Гейнч здобув медичну освіту, […]...
- ТЕМА ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА “НАЙКРАЩИЙ ДОКАЗ ВЕЛИКОЇ ГЕНІАЛЬНОСТІ ШЕВЧЕНКА” – ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861) – ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Максим Рильський Тарас Шевченко все життя низько схиляв голову перед українською жінкою. Біль і гнів за скалічені жіночі долі виливався в пекучі рядки звинувачень, трепетні слова любові, гіркі сльози співчуття. Усьому світові прагнув він розповісти […]...
- Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Григорій Федорович Квітка увійшов в історію української літератури як зачинатель і перший класик художньої прози. Г. Ф. Квітка народився 18 (29) листопада 1778 року у дворянській родині в слободі Основа поблизу Харкова, і прожив усе своє життя у Харкові. Життя письменника було сповнене протиріч. Він вчився тільки в монастирській школі, і через патріархально-релігійне оточення на […]...
- АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР АФАНАСЬЄВ-ЧУЖБИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР (спр. прізв. Афанасьєв, псевд. – Невідомий, Лубсиц, Пустинник, Недолин та ін.; 11.03.1816, с. Ісківці, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл. – 18.09.1875, Петербург) – український і російський письменник, етнограф, історик, мовознавець. Народився в родині поміщика, батько – росіянин, мати – українка. У 1829 – рр. навчався в Ніжинському ліцеї, в 1836 – 1843 рр. […]...
- Зустрічі “Зустрічі” – часопис українських студентів Польщі, виходить у Варшаві з 1984. Тут друкуються не тільки матеріали з проблем української культури та історії, а й художні твори (М. Хвильовий, Б.-І. Антонич, В. Стус, Ю. Андрухович, Б. Тхор, Р. Крик, Ю. Гудзь та ін.). З’являються і літературно-критичні статті. “3.” видаються українською та польською (з 1987) мовами. У […]...
- НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР НАУМЕНКО ВОЛОДИМИР (19.07.1852, м. Новгород-Сіверський, тепер Чернігівської обл. – 03.07.1919, Київ) – громадсько-політичний діяч, педагог, науковець. Народився у сім’ї вчителя, яка походила з козацького роду, що осів за часів Гетьманщини на Лубенщині. Юність В. Науменка припала на роки національно-культурного піднесення в Україні. Визначною подією в його житті стало близьке знайомство з українським енциклопедистом М. Максимовичем, […]...
- МІФОЛОГІЯ, ФОЛЬКЛОР ТА ЕТНОГРАФІЯ ЯК ОСНОВА РАННІХ ТВОРІВ М. В. ГОГОЛЯ – Тези робіт Чумак Валерія Станіславівна Учениця 9 класу Комсомольської гімназії ім. В. О. Нижниченка Полтавської області Гоголь сьогодні є ключовою, смисловою і багато де в чому знаковою постаттю, спадщина якого майже заново переосмислюється у теперішній, по-гоголівськи фантасмагоричній, суспільно – культурній ситуації. – У своїх творах письменник відображав не лише мотиви, образи і стильові засоби українських пісень, дум, […]...
- Гайдуцькі пісні Гайдуцькі пісні – фольклорний пісенний епос переважно балканських народів – сербів, хорватів, болгар, албанців, а також румунів і молдован. Назва пішла від слова “гайдук” – вояк-піхотинець (угорською мовою), учасник збройної боротьби південнослов’янських народів проти турецьких загарбників у XV-XIX ст., народний захисник, визволитель. Г. п. оспівують героїчні подвиги ватажка та його загону, Невеликі за обсягом, героїко-епічні […]...
- Іван Вишенський Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “власть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. Народився І. Вишенський десь між 1545 – 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. З творів письменника […]...
- Народовці “Народовці” – представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців. “Народовський” рух виник у Галичині на поч. 60-х XIX ст. на противагу “москвофільському” і для розв’язання українських культурно-освітніх, а згодом політичних проблем. Діяльність “Н.” зосереджувалася навколо видань “Вечорниці”, “Мета”, “Нива”, “Русалка” і спрямовувалась на […]...
- Куртуазна література Куртуазна література (фр. courtois – ввічливий, чемний) – світська, лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод рицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Одним із відомих представників К. л. вважається французький епік К. де Труа (друга половина XII ст.) – засновник “артурівського роману”, автор роману про Трістана (втрачений), а також […]...
- БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПАВЛО БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО ПАВЛО (27.08.1774, м. Прилуки, тепер Чернігівської обл. – 23.06.1856, там же) – письменник, літературний критик, мовознавець, педагог. Народився в родині потомків козацької старшини. Виховувався в Сухопутному шляхетському кадетському корпусі (Петербург), де одержав чин поручика (1793). Служив у війську, а після відставки (1798) в чині капітана жив і служив у Прилуках – в суді, наглядачем […]...
- Твір на тему “Мова – найцінніший скарб народу” Багата і барвиста мова українського народу. У піснях, казках, прислів’ях і приказках – життя і мудрість народу, його характер, мрії про щастя. Але скільки судилося пережити, щоб ми зараз, у XXI столітті, могли сміливо, без перешкод, спілкуватися нею. Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть. Наші дідусі й бабусі […]...
- Михайло Грушевський коротка біографія Михайло Грушевський походить з давньої, знаної ще з XVII ст., духовної родини на Чигиринщині. Рід мав козацькі корені та первісне прізвище Груша. Михайло народився 17 (29) вересня 1866 року у Холмі (нині Польща), де його батько, Сергій Федорович Грушевський після закінчення Київської духовної академії працював вчителем словесності. Виріс на Кавказі. Виховання, розповіді батька та рідкі […]...
- Діяльність Руської трійці – Література українського романтизму – НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Важливий внесок у становлення нової літератури в Західній Україні, у національно-культурне відродження здійснили представники прогресивного літературного угруповання, відомого в історії як “Руська трійця”, з головними її організаторами – Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким. На початку 30-х років XIX ст. львівський семінарист М. Шашкевич став натхненником, ідеологом та організатором “Руської трійці”, гуртка вільнодумних студентів, членами […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- Життя і творчість Є. П. Гребінки (1812 – 1848) Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812р. у сім’ї дрібного поміщика на хуторі Убіжище поблизу Пирятина на Полтавщині. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук (1825 – 1831); тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна […]...
- Рідна мова – твори на нелітературні теми – твори з розвитку мовлення – учнівські твори – твір Моя рідна мова і мова моїх батьків – російська, тому у моїй родині завжди розмовляли й розмовляють російською. Змалечку мені читали, а потім я читав сам російські казки, вірші російських поетів: Пушкіна, Маршака, Чуковського та оповідання для дітей російських письменників: Толстого, Носова, Драгунського. У мене ніколи не виникало питання, що зараз так часто обговорюється: рідна […]...
- НОВИЙ ЛАД – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО “Обридло нам у рабській ролі!” “Ви певні в тім? – сказав прем’єр. – То нате вам шматочок волі. Чи всі вдоволені тепер? Чи, може, ще хто-небудь стане Невдячно лаять наш уряд? Вітайте ж, любі громадяни, Новий конституційний лад! За вашу смирність християнську, Хоч і гарячі ви були, Ми вам на вольність громадянську Куценьку хартію дали. […]...